Модричі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Модричі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Дрогобицький район
Громада Трускавецька міська громада
Код КАТОТТГ UA46020090050085503
Основні дані
Перша згадка 1200
Населення 1230
Площа 22 км²
Густота населення 55,910 осіб/км²
Поштовий індекс 82186[1]
Телефонний код +380 3244[2]
Географічні дані
Географічні координати 49°18′46″ пн. ш. 23°29′30″ сх. д. / 49.31278° пн. ш. 23.49167° сх. д. / 49.31278; 23.49167Координати: 49°18′46″ пн. ш. 23°29′30″ сх. д. / 49.31278° пн. ш. 23.49167° сх. д. / 49.31278; 23.49167
Середня висота
над рівнем моря
323 м[3]
Відстань до
обласного центру
81 км[4]
Відстань до
районного центру
7 км[4]
Найближча залізнична станція Дрогобич
Відстань до
залізничної станції
9 км
Місцева влада
Адреса ради 82200, Львівська обл., Дрогобицький р-н, м. Трускавець, вул. Бориславська, 2
Карта
Модричі. Карта розташування: Україна
Модричі
Модричі
Модричі. Карта розташування: Львівська область
Модричі
Модричі
Мапа
Мапа

CMNS: Модричі у Вікісховищі

Мо́дричі — село в Україні, у складі Трускавецької міської громади, Дрогобицького району, Львівської області. Населення становить 1230 осіб[5].

Населення[ред. | ред. код]

За даними всеукраїнського перепису населення 2001 року у селі мешкало 1230 осіб[5]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року був таким[5]:

Мовний склад населення с. Модричі[5]
Мова Кількість осіб Відсоток
українська 1225 99,59
російська 4 0,33
інші 1 0,08

Історія[ред. | ред. код]

Санаторій «Карпатські зорі»

У часи середньовіччя y Польщі на землях Галицького князівства існували ще з римських часів королівські шахти: у Тураві Сольні, Старій Солі, Ясениці, Модричах, Стебнику, Сільці, Трускавці, Калуші та Солотвині, де добували кам'яну сіль та поташ[6].

Лист-артефакт 1567 року. Позов возного з Дрогобича Альберта до Перемишлянського міського суду у справі зловживань на солепромислах Модричі, Трускавець, Солець. Музей нафти у Бориславі.

У радянські часи Модричі стали рекреаційною зоною. Зокрема, тут були піонерські табори «Смерічка» та «Орлятко», а також збудовано кілька санаторіїв.

Санаторій «Карпатські зорі» розташований біля південно-східного підніжжя Карпат, на околиці с. Модричі, за 4 км від Трускавця, Дрогобича, Борислава. Він оточений вічнозеленими карпатськими лісовими масивами, і є перлиною прикарпатського краю. Мальовниче довкілля, кришталево-чисте повітря, цілющі лікувальні води сприяють зміцненню здоров'я людей. Модричі лежать всередині географічного трикутника Дрогобич — Стебник — Борислав. Санаторій «Карпатські зорі» збудували недалеко від гори Тептюж, де існувало літописне поселення русичів-бойків Бич, звідки й взяло свою назву місто Дрогобич.

Також у Модричах розташований санаторій «Нафтуся Прикарпаття», здатний прийняти близько 500 відпочивальників і надати всі санаторно-курортні послуги. Щорічно в санаторії оздоровлюються тисячі людей зі всіх куточків України і не тільки.

18 січня 2015 року дрогобичани на під'їзді до міста зустрічали машину з тілом світлої пам'яті Ігоря Дідача — бійця батальйону імені Героя України С. Кульчицького Звідтіля домовину повезли в село Модричі, звідки родом Ігор, де його поховали 19 січня з військовими почестями[7].

Бювет («Нафтуся Прикарпаття»)
Бювет («Нафтуся Прикарпаття») 
Могила радянських вояків
Могила радянських вояків 
Санаторій «Карпатські зорі»
Санаторій «Карпатські зорі» 
Будинок родини Раймунда Яроша в с. Модричі (нині — будинок «Просвіти»; 1930 р.)
Будинок родини Раймунда Яроша в с. Модричі (нині — будинок «Просвіти»; 1930 р.) 

Сакральні споруди[ред. | ред. код]

Церква Святого Дмитра[ред. | ред. код]

Дерев'яна церква Святого Дмитра розташована у центрі села Модричі, біля головної дороги. Перші згадки про парафіяльну церкву походять з 1505 року. Попередня однонавна дерев'яна будівля, зведена у 1816 році на місці давнішої, теж дерев'яної. Парафіяльним священиком у церкві був Григорій Івановський — дідо по матері історика, громадського діяча Ізидора Шараневича[8]. Ця церква згоріла у 1894 році. Існуюча дерев'яна церква збудована у 1901 році за проєктом архітектора Василя Нагірного. Церква хрещата в плані, одноверха. Середнього розміру, пофарбована в рудуватий колір будівля храму має дивовижну симетрію, навіть ризниці однакового розміру прибудовані з обидвох сторін вівтаря. Впадають в око модні круглі віконечка у стінах восьмерика бані, а також у стіні вівтаря — церква побудована на зламі XIX—XX століть. Її виразний силует чотири ліхтарі з маківками на гребенях усіх дахів. Поряд розташована дерев'яна, квадратова в плані дзвіниця, на другому ярусі якої у верхній частині влаштоване підсябиття[9].

Відомі люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2023.
  2. Коди автоматичного міжміського зв'язку: Львівська область. ukrtelecom.ua. Укртелеком. Архів оригіналу за 3 грудня 2007. Процитовано 4 жовтня 2023.
  3. Прогноз погоди в селі Модричі. weather.in.ua. Погода в Україні. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 4 жовтня 2023.
  4. а б Відстані від села Модричі. della.com.ua. Архів оригіналу за 28 жовтня 2021. Процитовано 4 жовтня 2023.
  5. а б в г Трускавецька міська громада, Дрогобицький район, Львівська область: с. Модричі. socialdata.org.ua. Архів оригіналу за 7 квітня 2023. Процитовано 4 жовтня 2023.
  6. Stanisław Hwałek Górnictwo soli kamiennych i potasowych. — Katowice: Śląsk, 1971. — 336 s. (пол.)
  7. На Дрогобиччині прощаються з новітнім Героєм Ігорем Дідачем. zik.ua. ZIK. 18 січня 2015. Архів оригіналу за 19 січня 2015. Процитовано 23 жовтня 2021.
  8. Іван Драбчук. Дослідник Галича Ізидор Шараневич та його родина. davniyhalych.com.ua. Національний заповідник «Давній Галич». Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  9. Іван Драбчук. с. Модричі, Церква Св. Дмитра (1901). decerkva.org.ua. Дерев'яні церкви Західної України. Архів оригіналу за 30 травня 2022. Процитовано 30 червня 2020.
  10. M. J. Minakowski. August Nahlik (ID: psb.19497.1). sejm-wielki.pl (пол.). Genealogia potomków Sejmu Wielkiego. Архів оригіналу за 5 листопада 2019. Процитовано 4 жовтня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]