Залізничний вокзал (Чернівці)
| Залізничний вокзал станції Чернівці залізничний вокзал | |
|---|---|
 Чернівецький залізничний вокзал | |
| Розташування | |
| Адреса |  м. Чернівці,вул. Вокзальна, 38 |
| Координати | 48°18′04″ пн. ш. 25°55′47″ сх. д. / 48.301111111111° пн. ш. 25.929722222222° сх. д. |
| Структура | |
| Платформ | три |
| Тип платформ | дві острівні, одна бічна |
| Колій | сім |
| Час роботи | цілодобово |
| Історія | |
| Відкрито | 1909 |
| Перебудовано | 1918–1920; 1945 |
| Будівля | |
| Архітектор | Отто Вагнер |
| Стиль | модерн |
| Поверхів | два |
| Інша інформація | |
| Власник | .png){kind=small} Львівська залізниця |
| Оператор | .svg){kind=logo} Укрзалізниця |
| Код Експрес-3 | 2218500 |
| Мапа | |
 | |
| Залізничний вокзал станції Чернівці на Вікісховищі | |
Залізничний вокзал станції Чернівці — вокзал станції Чернівці, головний залізничний вокзал міста Чернівців.
Історія Чернівецької залізниці починається у той період, коли місто було адміністративним центром Буковинського округу Королівства Галичини та Володимирії. 1841-го року уряд Австрійської імперії затвердив Програму у справах залізниць, якою, серед іншого, було передбачено розвиток цієї галузі у Галичині. Лінія з Відня до Львова мала бути збудована до 31 грудня 1863 р. Після цього продовжена вже до Чернівців.[1].
3 листопада 1861 р. новий потяг, що мав назву «Ярослав», подолав відстань між столицею імперії та центром її коронної землі.[2]
Після цього активними темпами (у дві зміни) розпочалося будівництво залізничної гілки Львів — Чернівці протяжністю 267 км, що проходила через Ходорів та Станиславів. Попри труднощі — дорога прокладалася через мочари, гори та ліси — роботи, якими керував англієць Томас Брессей[en] (до того вже працював на залізницях Австралії та Канади), були завершені за два роки.[3]
Перших пасажирів потягу Львів — Чернівці на той час вже столиця окремого коронного краю Герцогство Буковина зустрічала 1 вересня 1866 р. Далі залізничні шляхи прокладалися у напрямках: російському — через Новоселицю на Вінницю і Кишинів, та румунському — через Сучаву на Ясси. Прикметно, що Чернівці були одним з перших українських міст із своєю залізницею. 1869-го р. свій перший потяг зустрічав Харків, 1870-го року — Київ та Тернопіль, і лише 1873-го р. почало функціонувати залізничне сполучення з Волинню.[4]
Своїх гостей, котрі добиралися залізничним транспортом, Чернівці до початку XX ст. зустрічали розташованим між сучасним вокзалом та нинішньою будівлею Кондукторського резерву дво-триповерховим залізничним, так званим «Старим вокзалом», побудованим за одним проєктом з вокзалом у місті Станиславів (1866), та в 1871 р. в передмісті Сучави (Румунія) — селищі Ițcani, вокзалом Suceava Nord, який існує досі.
Невпинний ріст міста, жвавий рух людей і товарів залізницею вимагали більшої споруди. Крім того, чернівчани прагнули мати залізничний вокзал, що відповідав би статусу крайової столиці, а не нагадував колишнє маленьке провінційне містечко. Розвиток Чернівців мав пріоритетне значення і для монархії. Тому міська брама, що була «обличчям» міста, повинна була бути здатною приймати найпочесніших та найвибагливіших гостей. 16 вересня 1906 р. було закладено фундамент майбутнього архітектурного шедевру. З огляду на те, що на місці де велось будівництво колись було болото, в основу споруди було покладено міцні бетонні опори. Роботи тривали більше трьох років. Урочисте відкриття нового залізничного вокзалу відбулось 30 листопада 1909 р. Збудували його у стилі модерн. Композиція будівлі симетрична. Вона являє собою 2-поверховий витягнутий прямокутник з підвищеною центральною частиною. В композиції будівлі можна розпізнати сецесійний витвір: чітко контуровані кубічні форми, членування каркасу, утвореного колонами і осями вікон, ощадний декор із коронованими пілонами і основним акцентом купольного завершення центрального залу, головним прохідним вестибюлем, який відкривається монументальною циркулярною аркою увінчаною трикутним фронтоном.[5] Симетрична будівля являє собою 2-поверховий витягнутий прямокутник з підвищеною центральною частиною.
Купол над центральним входом і вестибюлем піднятий на висоту 20 м, стеля і стіни вкриті художнім ліпленням у вигляді геометризованого орнаменту з листя, квітів, між яких вміщено жіночі голівки і маски.[6]
Фронтон залізничного вокзалу є «домівкою» богині Іриди, що відповідно до давньогрецької міфології знана як богиня-вісниця. Піднята рука напівоголеного силуету жінки говорить про привітний прийом гостей міста та душевне прощання з ними. З обох боків її оточують чотири янгола: одна пара тримає у руках квіти, інші двоє зображені зі стрілами. Янголята символізують гостинність місцевих жителів та їх буковинський темперамент. Чарівне поєднання світло-зеленого та білого кольорів підкреслюють золоті акценти. Внутрішній інтер'єр прикрашають рослинні фрагменти, маскарони, крила яких дещо стилізовані, кацедуї та колеса, виконані у стилі модерн.[4]
Вагомий внесок до зведення Чернівецького залізничного вокзалу зробив почесний громадяни міста Бенно Штраухер, який був одним з ініціаторів та організаторів проєкту, входив до структури, яка контролювала хід будівництва.
Значних руйнувань Чернівецький залізничний вокзал зазнав під час Першої світової війни. Його відбудова тривала близько двох років і остаточно була завершена тільки в 1920 р. Наступні відновлювальні роботи здійснювались вже у 1945 р. З огляду на те, що будівля не зазнала суттєвих пошкоджень у Другу світову війну, роботи тривали не довго.
Колись потяг, що прибував до Чернівців, називали «цугом» (від нім. Zug — потяг). Кожне його прибуття та відправлення з Чернівецького вокзалу супроводжувалося веселими композиціями, які виконував чернівецький оркестр. Цікавим є факт, що потяг сполученням Чернівці — Львів вирушав завжди о 7 год. 40 хв. В цьому випадку грала всім відома мелодія «Сім-сорок» (відомий краєзнавець Василь Селезінка стверджує, що мелодія є «чернівецькою»). Безліч люду приходило послухати таке виконання, а саме остання була до вподоби найбільше.
Цю чудову традицію намагаються відновити у наш час. Оркестру звісно не має. Але кожен пасажирський потяг, що сьогодні від'їжджає з Чернівецького вокзалу, проводжається аудіозаписом однієї з популярних буковинських мелодій, прощаючись таким чином з дорогими гостями та бажаючи їм щасливої дороги![2]
У 1999 р. на Чернівецькому залізничному вокзалі було проведено реставраційні роботи.
Сьогодні залізничний вокзал станції Чернівці входить до структури Львівської залізниці та обслуговує кілька транзитних та прямих напрямків. Зокрема, з Чернівцями забезпечене (регулярне та періодичне) залізничне сполучення з містами: Київ, Івано-Франківськ, Ковель, Коломия, Львів, Одеса, Окниця.[7][8]
- ↑ Андрій Басараб. Енциклопедія Львова // Залізничний транспорт / Андрій Козицький. — Львів : Літопис, 2007. — Т. 2. — С. 372-380. — ISBN 978-966-7007-69-0.
- ↑ а б Вокзал «Чернівці»… Про його історію, значення та та перший напрям «Львів — Чернівці». Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 28 вересня 2013.
- ↑ Чернівці — вокзал. Архів оригіналу за 26 березня 2022. Процитовано 28 вересня 2013.
- ↑ а б Залізничний вокзал. Архів оригіналу за 2 жовтня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
- ↑ Рихло, Петро (2003). АРХІТЕКТУРНА СПАДЩИНА ЧЕРНІВЦІВ АВСТРІЙСЬКОЇ ДОБИ: Матеріали міжнародної конференції (укр.) . Чернівці: Золоті литаври. с. 110. ISBN 966-8029-28-3.
- ↑ З ІСТОРІЇ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ. Архів оригіналу за 7 вересня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
- ↑ Розклад руху поїздів по станції Чернівці. Архів оригіналу за 7 липня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
- ↑ Розклад по станції Чернівці (Україна). Архів оригіналу за 25 серпня 2013. Процитовано 28 вересня 2013.
- Архітектурні пам'ятки Чернівців: богиня, корабель і резиденція митрополитів [Архівовано 29 вересня 2013 у Wayback Machine.]
- Ігор Жалоба. Чернівці у комунікаційному просторі імперії Габсбурґів 1774—1914 [Архівовано 3 квітня 2015 у Wayback Machine.]
- Старі фото залізничного вокзалу[недоступне посилання з липня 2019]