Замостя (Зміївський район)
| село Замостя | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська |
| Район/міськрада | Зміївський |
| Основні дані | |
| Населення | 0 |
| Існувало до | 22 грудня 1948 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | |
Замо́стя — колишнє село в Зміївському районі Харківської області, увійшло у межі міста Зміїв. До 1923 року центр Замостянської волості Зміївського повіту.
Історія[ред. | ред. код]
У 1657 році серед посадів Змієва вказано: Замостя, Звідки та Піски[1].
У 1793 році на кошти прихожан було побудовано дерев'яну Миколаївську церкву[2][3].
У ХІХ столітті Замостя, Звідки та Піски вважалися передмістями Змієва[1].
У 1857 році у Миколаївському храмі Замостя знаходилися Євангеліє та Служебник Московського друку датований 1737 роком, з написом:
|
Оригінальний текст (рос.) слободы Змиева Николаевской церкви [4]. |
|
Також у церкві знаходилася ікона Божої Матері з написом грецькою мовою «Χάιπε, όηι ΰπαπσειρ Βαζιλέωρ ηαθέδπα, σάιπε, οηι βαξάζειρ ηος βαξάζοςηα πάςηα». Ікона вважалася за дуже стародавню, й була іноземного походження. З обох сторін від головного зображення на іконі були написані свята.
У 1864 році Замостя було державним (казенним) селом. Розташоване на відстані одної версти від повітового міста Зміїв, та 24 версти від губернського міста Харків. У селі налічувалося 207 дворів. Населення становило мешканців: 509 чоловічої статі та 427 жіночої[5].
У 1867 році було відновлено дерев'яну Миколаївську на місці старої (побудованої у 1793 році)[6].
Станом на 1897 рік у селі мешкало 1 789 осіб (916 чоловічої, та 873 жіночої статі)[7].
У 1904 році до замостянської Миколаївської церкви відносилося прихожан: 1694 чоловічої статі та 1584 жіночої. Штат церкви налічував: священика, диякона та псаломщика. При церкві були церковно-приходська церква та земське училище[3].
У 1909 році було побудовано нову кам'яну церкву святого Миколая, на місці старої. Церкву побудовано на кошти прихожан, за проектом архітектора В. М. Покровського[8].
З 1920-х з'являється Замостянська сільська рада, яка фунціювала до припинення існування села як незалежної територіальної одиниці[9].
У 1927 році село Замостя налічувало 3000 мешканців. З промислових підприємств був млин з двигуном 20 к. с.
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, вчиненого урядом СРСР у 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв у Змієві та Замості — 559 людей[10].
У 1941 році, згідно адміністративно-територіальному поділу УРСР Замостя вказано як «селище міського типу»[11] (у 1938 році Замостя серед селищ міського типу відсутнє).
У 1947 році, Замостя знову вказано як с.м.т. серед населених пунктів УРСР[12].
22 грудня 1948 року Указом Президії Верховної Ради УРСР селище міського типу Зміїв переводиться до категорії міського поселення і було перейменоване на «місто Зміїв». До Зміївської міської ради приєднувалася частина території ліквідованої Замостянської селищної ради[13].
Священики Миколаївської церкви[ред. | ред. код]
- Стефан Крижановський — священик (1899—1904 -?)[14].
- Микола Гораін — диякон (1902—1904 -?)
- Семен Краснопольський — псаломщик (1903—1904 -?)
- Яків Майборода — церковний староста (1899—1904 -?)
Також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Офіційний сайт Ізюмської єпархії. Свято-Миколаївський храм [Архівовано 1 березня 2017 у Wayback Machine.]
Джерела та література[ред. | ред. код]
- Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. ІІ. — 108 с.(рос.)
- Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. ІІІ. — 278 с.(рос.)
- Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — 365 с.(рос. дореф.)
- Самойловичъ Иванъ. Справочная книга для Харьковской епархіи. — Х. : Типо-Литографія И.М. Варшавчика, 1904. — С. 226,227 – 471с.(рос. дореф.)
- XLVI. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1864 года/Обработанъ ч.с.с. Н.Штирлицомъ. — СПб. : Центральный статистический комитетъ министерства внутреннихъ дѣлъ, 1869. — С. 77 – 209с.(рос. дореф.)
- Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — С. 249 – 403с.(рос. дореф.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — С. 23 – 365 с.(рос. дореф.)
- ↑ Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — С. 147 – 365 с.(рос. дореф.)
- ↑ а б Самойловичъ Иванъ. Справочная книга для Харьковской епархіи. — Х. : Типо-Литографія И.М. Варшавчика, 1904. — С. 226 – 471с.(рос. дореф.)
- ↑ Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2005. — Т. ІІ. — С. 60-108с.(рос.)
- ↑ XLVI. Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніям 1864 года/Обработанъ ч.с.с. Н.Штирлицомъ. — СПб. : Центральный статистический комитетъ министерства внутреннихъ дѣлъ, 1869. — С. 77 – 209с.(рос. дореф.)
- ↑ Щелковъ К.П. Историческая хронологія Харьковской губерніи. — Х. : Университетская типографія, 1882. — С. 265 – 365 с.(рос. дореф.)
- ↑ Населенныя мѣста Россійской имперіи въ 500 и болѣе жителей съ указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи населенія 1897 г. Под ред. Н.А. Твойницкаго. — СПб. : Типографія «Общественная польза», 1905. — С. 249 – 403с.(рос. дореф.)
- ↑ Филарет (Гумилевский Д.Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. В трех томах. — Х. : Харьковский частный музей городской усадьбы, 2006. — Т. ІІІ. — С. 188 – 278с.(рос.)
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 749 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 750—764 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 9 грудня 2015.
- ↑ СССР Административно-территориальное деление Союзных Республик на 1 января 1941 года. Издание третье дополненное. — М. : Ведомостей Верховного совета Союза ССР, 1941. — С. 209 – 490с. Архівовано з джерела 27 лютого 2017(рос.)
- ↑ СССР Административно-территориальное деление Союзных Республик на 1 января 1947 года. Издание пятое дополненное/Отв. Редактор П.В. Туманов, тех. Редактор В.А. Кравцов. — М. : Известий Советов депутатов трядихся СССР, 1947. — С. 227 – 489с. — 75 000 прим. Архівовано з джерела 8 березня 2020(рос.)
- ↑ Зміївське краєзнавство. 2015,№3./Повоєнна відбудова Зміївського райну Харківської області Української РСР (1945-1953 рр.)/ Полях Є.В. — 2015. — С. 43 – 60. Архівовано з джерела 22 січня 2016
- ↑ Самойловичъ Иванъ. Справочная книга для Харьковской епархіи. — Х. : Типо-Литографія И.М. Варшавчика, 1904. — С. 227 – 471с.(рос. дореф.)
| ||||||||||||||
