Затока Святого Лаврентія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Затока Святого Лаврентія
Golfesaintlaurent.jpg
Вигляд за затоку у національному парку Форійон
Golfe Saint-Laurent en.png
Прибережні країни Канада Канада
Найбільша глибина 530 м
Середня глибина 150 м
Море Атлантичний океан
Острови Кейп-Бретон, Принца Едварда, Ньюфаундленд, Антикості, о-ви Мадлен
Commons-logo.svg Затока Святого Лаврентія у Вікісховищі

Зато́ка Свято́го Лавре́нтія (англ. Gulf of Saint Lawrence, фр. Golfe du Saint-Laurent) — найбільший естуарій на Землі,[1][2] через який поєднується басейн Великих озер, через посередництво річки Святого Лаврентія, до Атлантики. Води затоки омивають узбережжя Канади в провінціях Квебек, Нью-Брансвік, Нова Шотландія, Острів Принца Едварда та Ньюфаундленд і Лабрадор.

Площа затоки Св. Лаврентія — 263 тис. км², глибина — до 572 м нижче рівня моря.

У затоку Св. Лаврентія вливаються річки Св. Лаврентія, Міраміші, Наташкуан, Рістіґуш, Марґарі та Гамбер.

З затокою Св. Лаврентія з'єднані такі затоки та протоки: Шальор, Міраміші, Бей-оф-Айлендс, Св. Георгія та протока Нортумбрії.

У затоці знаходяться острови: Кейп-Бретон, Принца Едварда, Ньюфаундленд, Антикості та о-ви Мадлен.

З Атлантичним океаном затоку Св. Лаврентія з'єднують:

З погляду геології затока є молодим утворенням. 19 тисяч років тому ця місцевість була під кригою Лаврентійського льодовикового щита завтовшки в 2 км. З часом крига розтанула, заповнивши затоку водою.

У 16 столітті на землі, що оточували затоку, багату рибою, почали прибувати європейські рибалки. Вони запустили процес індустріального масштабу. До кінця 17 століття тонни тріски, китів, моржів, осетрів та інших тварин було виловлено тут та переправлено океаном до Європи і їхня вартість перевищувала вартість золота і срібла, привезеного з Мексиканської затоки. Під таким тиском популяції почали скорочуватися.

Останнім часом розробляються плани пробурити в затоці першу велику нафтову свердловину на ділянці під назвою Олд-Гаррі. Екологи вважають, що це буде мати катастрофічні наслідки для екосистеми затоки Святого Лаврентія.

Межі[ред.ред. код]

Межі затоки Святого Лаврентія розрізняються між джерелами.

Міжнародна гідрографічна організація визначає межі затоки Святого Лаврентія наступним чином:[3]

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія затоки знаходиться в помірному кліматичному поясі[4]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає західний перенос. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Холодна штормова зима, морська крига й айсберги; літо прохолодне вологе, з частими туманами[5].

Примітки[ред.ред. код]

  1. . National Geographic Education http://education.nationalgeographic.com/education/encyclopedia/estuary/?ar_a=1. Процитовано 22 April 2014.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. . MarineBio Conservation Society http://marinebio.org/oceans/estuaries-salt-marshes-mangroves.asp. Процитовано 22 April 2014.  Пропущений або порожній |title= (довідка)
  3. Limits of Oceans and Seas, 3rd edition. International Hydrographic Organization. 1953. Архів оригіналу за 2013-06-22. Процитовано 2010-02-06. 
  4. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  5. (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.

Джерела[ред.ред. код]