Зіновать подільська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зіновать подільська
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)
Родина: Бобові (Fabaceae)
Підродина: Метеликові (Faboideae)
Триба: Genisteae
Рід: Зіновать (Chamaecytisus)
Вид: Зіновать подільська
Біноміальна назва
Chamaecytisus podolicus
(Błocki) Klask., 1958
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Chamaecytisus podolicus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Chamaecytisus podolicus
EOL logo.svg EOL: 703854
IPNI: 485973-1

Зінова́ть поді́льська, або роки́тничок поді́льський (Chamaecytisus podolicus)[1] — багаторічна рослина родини Бобових. Вид занесений до Червоної книги України, Європейського червоного списку і Червоного списку Міжнародного союзу охорони природи. Належить до декоративних і медоносних рослин.

Опис[ред. | ред. код]

Листопадний кущ 30-50 (100) см заввишки, 1,8-2,1 м завширшки, нанофанерофіт. Стебла висхідні, волохато-волосисті. Листки трійчасті з обернено-яйцеподібними опушеними листочками. Квітки блідо-жовті або жовті, зібрані по 10-12 штук у головчасті суцвіття на кінцях молодих та торішніх пагонів. Плід — видовженоланцетний, густо волохатий біб. Вага 100 плодів становить 9 г.

Екологія та поширення[ред. | ред. код]

Рослина світлолюбна, посухостійка, полюбляє ґрунти, багаті на кальцій. Морозостійкість посередня, у декоративних насадженнях за північною межею ареалу часто обмерзає. Зростає у карстових западинах, на лучно-степових та вапняково-кам'янистих схилах, часто в угрупованнях з кострицею.

Квітне у червні-липні, часто повторно наприкінці серпня-вересня. Плодоносить у липні-жовтні. Розмножується насінням і вегетативно (стебловими живцями). Рослини ростуть швидко перші три роки, потім починають плодоносити і в цей період темпи росту уповільнюються. Життєздатність насіння 95 %.

Східнокарпатсько-подільський ендемік, за межами основного ареалу розповсюджений також у деяких районах Полісся і Молдови. В Україні трапляється спорадично в Передкарпатті, Розточчі, Опіллі, Західному Поділлі, зрідка — у Закарпатті.

Значення і статус виду[ред. | ред. код]

Українські популяції нечисленні, невеликі за площею, яка постійно скорочується. Відтворення виду незадовільне. Основними чинниками, що зумовлюють зникнення зіноваті подільської, є випалювання степів, видобуток вапняку, розорювання схилів, створення лісових насаджень. Вид охороняється в природному заповіднику «Медобори», національному парку «Подільські Товтри», заказниках «Жижавський», «Чорна гора», пам'ятках природи «Касова Гора», «Урочище Сокіл». Як декоративну рослину зіновать подільську вирощують в Національному ботанічному саду імені Миколи Гришка, Донецькому та Кам'янець-Подільському ботанічних садах.

Синоніми[ред. | ред. код]

  • Cytisus podolicus Błocki[1]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б The Plant List.(англ.)

Посилання[ред. | ред. код]