Коваленко Олександр Власович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коваленко Олександр Власович
KovalenkoAV.JPG
Народився 25 листопада 1909(1909-11-25)
село Миколаївка Кобеляцького повіту Полтавської губернії
Помер 2 листопада 1987(1987-11-02) (77 років)
Москва
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність українець
Діяльність державний діяч, письменник, політик
Alma mater Харківський національний аграрний університет імені В. В. Докучаєва
Володіє мовами російська
Учасник Німецько-радянська війна
Членство Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці Герой Соціалістичної Праці медаль «Серп і Молот» медаль «Серп і Молот» Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора Орден Дружби народів Орден Червоної Зірки Орден Червоної Зірки
Медаль «За трудову доблесть»
медаль «Партизанові Вітчизняної війни» I ступеня Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «Ветеран праці»
Медаль «За освоєння цілинних земель»

Олекса́ндр Вла́сович Ковале́нко (12 листопада (25 листопада) 1909 — 2 листопада 1987) — радянський державний і партійний діяч. Двічі Герой Соціалістичної Праці (7.05.1948, 6.10.1976). 1-й секретар Бєлгородського (1960—1964) і Оренбурзького (1964—1980) обласних комітетів КПРС. Голова Державного комітету СРСР з матеріальних резервів (1980—1986). Член ЦК КПРС у 1961—1986 рр. Член Президії Верховної Ради РРФСР. Депутат Ради Союзу Верховної Ради СРСР 6—11 скликань (1962—1986) від Оренбурзької області.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у селі Миколаївка Кобеляцького повіту Полтавської губернії (тепер селище Світлівщина Новосанжарського району Полтавської області України). Батьки були селянами-бідняками.

Закінчив початкову школу. З 12 років почав працювати, був пастухом за наймом. У п'ятнадцятирічному віці вступив до комсомолу, був активістом, ватажком сільської молоді. На початку колективізації став трактористом, потім бригадиром тракторної бригади в Лозівському районі Харківської області. У 1920—1930-х роках був сільським кореспондентом районних газет. Член ВКП(б) з 1931 року.

У 1932—1934 роках служив на Чорноморському флоті, був секретарем бюро комсомолу крейсера «Червоний Кавказ». У 1933 році брав участь у Середземноморському поході цього крейсера, побував у Туреччині, Греції та Італії.

Після демобілізації вступив у 1934 році до Харківського комуністичного сільськогосподарського університету імені Артема, після закінчення якого в 1937 році був направлений на роботу заступником директора з політичної частини, а потім директором Старо-Салтівської та Ново-Водолазької машинно-тракторних станцій у Харківській області.

У 1939 році був обраний головою виконавчого комітету Ново-Водолазької районної ради депутатів трудящих, а у 1941 році — 1-м секретарем Ново-Водолазького районного комітету КП(б)У Харківської області.

Під час німецько-радянської війни працював секретарем Ново-Водолазького підпільного районного комітету КП(б)У, брав активну участь у партизанському русі. Був двічі нагороджений орденом Червоної Зірки — за військові заслуги і за відновлення народного господарства Харківщини.

У 1943—1944 р. — 1-й секретар Ново-Водолазького районного комітету КП(б)У Харківської області.

У 1944—1952 р. — 1-й секретар Вовчанського районного комітету КП(б)У Харківської області. За перевиконання плану збирання врожаю цукрових буряків по Вовчанському району удостоєний 7 травня 1948 року звання Героя Соціалістичної Праці.

У 1952—1954 р. — 1-й секретар Чугуївського районного комітету КПУ Харківської області.

У 1954 році був направлений на роботу в новоутворену в РРФСР Бєлгородську область. У 1954—1955 р. — завідувач сільськогосподарського відділу Бєлгородського обласного комітету КПРС. У 1955—1956 р. — 1-й заступник голови виконавчого комітету Бєлгородської обласної ради депутатів трудящих. У 1956—1957 роках навчався на Курсах перепідготовки керівних партійних і радянських кадрів при ЦК КПРС.

У 1957—1960 р. — голова виконавчого комітету Бєлгородської обласної ради депутатів трудящих.

14 грудня 1960 — січень 1963 р. — 1-й секретар Бєлгородського обласного комітету КПРС. У січні 1963 — 7 травня 1964 р. — 1-й секретар Бєлгородського сільського обласного комітету КПРС.

28 квітня — 23 грудня 1964 р. — 1-й секретар Оренбурзького сільського обласного комітету КПРС.

23 грудня 1964 — 22 грудня 1980 р. — 1-й секретар Оренбурзького обласного комітету КПРС. За успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні й виявлену при цьому трудову доблесть, нагороджений 6 жовтня 1976 року другою золотою медаллю «Серп і Молот». Коваленко — єдиний двічі Герой Соціалістичної Праці серед перших секретарів обкомів КПРС.

У грудні 1980 — квітні 1986 року — голова Державного комітету СРСР з матеріальних резервів.

З квітня 1986 року — персональний пенсіонер союзного значення.

Помер 4 листопада 1987 року в Москві. Похований на Новодівичому цвинтарі (ділянка 10).

Родина[ред. | ред. код]

Дружина — Євдокія Федорівна (1911—1994). Перебували у шлюбі з 1930 року. Дочка — Валентина (1931).

Нагороди[ред. | ред. код]

  • двічі Герой Соціалістичної Праці (7.05.1948; 06.10.1976)
  • шість орденів Леніна (07.05.1948; 29.11.1968; 24.11.1969; 14.02.1975; 06.10.1976; 23.11.1979)
  • Орден Жовтневої Революції (09.09.1971)
  • Орден Вітчизняної війни 1-го ст. (11.03.1985)
  • три ордени Трудового Червоного Прапора (11.03.1958; 25.11.1959; 22.03.1966)
  • Орден Дружби народів (23.11.1984)
  • два ордени Червоної Зірки (28.08.1944; 02.05.1945)
  • медаль «За трудову доблесть» (25.12.1959)
  • медаль «Партизанові Вітчизняної війни» 1-го ст. (22.02.1944)
  • ювілейна медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
  • медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр»
  • ювілейна медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • ювілейна медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • ювілейна медаль «Сорок років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
  • медаль «Ветеран праці»
  • медаль «За освоєння цілинних земель»
  • ювілейна медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
  • ювілейна медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
  • медалі Всесоюзної сільськогосподарської виставки і Виставки досягнень народного господарства СРСР.
  • Почесний громадянин Оренбурга(1999)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Бронзове Погруддя двічі Героя Соціалістичної Праці Коваленка встановлене на його батьківщині в селищі Нові Санжари Полтавської області України 18 жовтня 1977 року[1]

В Оренбурзі є вулиця Олександра Коваленка (колишня Студентська). У Оренбурзі також встановлена меморіальна дошка на будинку, де жив Коваленко. У 1999 р. з нагоди 90-річчя від дня народження Коваленка видана книжка «З покоління непереможених» (Оренбург, 1999), в якій зібрані спогади, архівні матеріали, фотографії про його життя.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Коваленко Олександр Власович. // Сайт «Герои страны» (рос.).