Ковальонок Володимир Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ковальонок Володимир Васильович
Кавалёнак Уладзімір Васільевіч
Vladimir Kovalyonok 05.jpg
Народився 3 березня 1942(1942-03-03) (75 років)
село Біле (Крупський район), Крупський район
Помер
Країна СРСР СРСР
Звання CCCP air-force Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник авіації
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден «За військові заслуги»
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден «За службу Батьківщині» ІІ ступеня
Орден «За службу Батьківщині» ІІІ ступеня
CMNS: Ковальонок Володимир Васильович на Вікісховищі

Володимир Васильович Ковальонок (3 березня 1942 с. Біле Крупського району, Мінська область, Білоруська РСР) — льотчик-космонавт.

Освіта і наукові звання[ред.ред. код]

Народився Володимир Василович Ковальонок у селі Білому, Крупського району, Мінської області у БРСР. У 1959 році закінчив 10 класів Зачістенської середньої школи зі срібною медаллю. Після цього 1959 року всупив до Військово-морській медичній академії імені Кірова в Ленінграді, але вчитися в ній не став, тому що вирішив перевестися до льотного училища.

У 1963 році закінчив Балашовське вище військове авіаційне училище льотчиків (ВВАУЛ) транспортної авіації.

У 1976 році закінчив заочний факультет ВВА ім. Ю. А. Гагаріна по командно-штабної спеціальності.

У 1984 році закінчив Військову академію Генерального штабу ЗС СРСР ім. К. Е. Ворошілова по командно-штабної оперативно-тактичної спеціальності з відзнакою та золотою медаллю.

13 травня 1986 захистив дисертацію і отримав ступінь кандидата військових наук.

Підготував, захистив докторську дисертацію і отримав ступінь доктора військових наук.

Військова служба[ред.ред. код]

З 14 січня 1964 року мав звання помічника командиру корабля, правим льотчиком. З 27 жовтня 1965 року отримав звання — командиру корабля Ан - 12 374 воєнно-транспортного авіаційного полку 12-й військово-транспортної авіаційної дивізії (ВТАД) ВТА ВВС. Брав участь в евакуації апаратів, що спускаються, починаючи з «Космосу-33» і закінчуючи «Союзом-1».

З 3 лютого 1986 служив заступником командувача 37 Повітряної Армією Верховного Головнокомандування (стратегічного призначення).

З 25 березня 1988 служив заступником начальника кафедри стратегії Військової академії Генерального штабу ЗС СРСР.

З 16 липня 1992 до літа 2002 року був начальником Військово-повітряної інженерної академії імені М. Є. Жуковського. Указом Президента РФ від 06.06.2002 № 557 і наказом Міністра оборони РФ від 18.06.2002 № 469 був звільнений зі Збройних Сил РФ в запас після досягнення граничного віку для військовослужбовців.

Космонавтика[ред.ред. код]

Космічна підготовка[ред.ред. код]

Брав участь у 3-му наборі 1965 року. Отримав допуск ЦВЛК. Розглядалося на засіданні мандатної комісії 20 жовтня 1965 року. У загін космонавтів зарахований не був і залишався в резерві.

7 травня 1967 наказом Головкому ВВС № 369 був зарахований до загону ЦПК як слухач-космонавта. З травня 1967 по липень 1969 року проходив загальнокосмічну підготовку. Під час тренування на канаті отримав серйозну травму гомілки, але зміг повернутися до підготовки. 18 серпня 1969 був призначений космонавтом 3-го відділу 1-го управління 1-го НДІ ЦПК.

У січні — жовтні 1969 року був оператором зв'язку з екіпажами КК «Союз-4», «Союз-5», «Союз-8» на одному з НІПов.

З червня 1970 по грудень 1973 проходив підготовку за програмою польотів на ДОР «Салют» у складі групи і працював змінним оператором зв'язку з екіпажами в ЦУПі.

З січня 1974 по січень 1975 проходив підготовку до польоту як командир 4-го (резервного) екіпажу за програмою польотів на ДОС «Салют-4», разом з Юрієм Пономарьовим. До призначення Пономарьова протягом двох місяців готувався в екіпажі разом з Віталієм Севастьяновим.

З лютого по березень 1975 проходив підготовку як командир 3-го (резервного) екіпажу за програмою польотів на ДОС «Салют-4», разом з Юрієм Пономарьовим.

У квітні — травні 1975 року проходив підготовку як командир 2-го (дублюючого) екіпажу за програмою 2-ї експедиції на ДОС «Салют-4», разом з Юрієм Пономарьовим. Під час старту КК «Союз-18» 24 травня 1975 був дублером командира корабля.

З вересня 1975 по вересень 1977 проходив підготовку як командир 1-ї основної експедиції на (ЕО-1) ДОС «Салют-6», разом з Валерієм Рюміним.

Перший політ[ред.ред. код]

З 9 по 11 жовтня 1977 року у ролі командира КК «Союз-25», разом з В. Рюміним здійснив свій перший політ у космос. Програма 96-добового політу не відбулась, так як стиковка з ОС не вдалось здійснити. Тривалість польоту склала 2 доби 00 години 44 хвилини 45 секунд.

Другий політ[ред.ред. код]

З 15 червня по 2 листопада 1978 року ролі командиру 2-ї основнорї експедиції ДОС «Салют — 6» із А. Іванченко. Позивний: «Фотон-1». Під час польоту здійснив один вихід у відкритий космос (29 липня 1978 року) із тривалістю 2 години 20 хвилин.

Тривалість польоту склала 139 діб 14 годин 47 хвилин 32 секунди.

Третій політ[ред.ред. код]

З 12 березня по 26 травня 1981 року як командир 5-ї основної експедиції на ДОР «Салют-6», разом з В. Савіних. Позивний: «Фотон-1».

Тривалість польоту склала 74 діб 17 годин 37 хвилин 23 секунди.

23 червня 1984 вибув із загону космонавтів у зв'язку з призначенням на нову посаду.

Почесні звання[ред.ред. код]

  • Двічі Герой Радянського Союзу (Укази Президії Верховної Ради СРСР від 2 листопада 1978 року і 26 травня 1981);
  • Льотчик-космонавт СРСР (2 грудня 1978)
  • Герой Німецької Демократичної Республіки (1978).
  • Герой Монгольської Народної Республіки (1981).

Джерела[ред.ред. код]