Комаров Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Михайлович Комаров
рос. Владимир Михайлович Комаров
Vladimir Komarov foto grupal grupo de cosmonautas (cropped).jpg
Комаров Володимир 1965.
Дата народження 16 березня 1927(1927-03-16)
Місце народження Москва
Дата смерті 24 квітня 1967(1967-04-24) (40 років)
Місце смерті Адамовський район
Країна: СРСР СРСР
Alma mater: Борисоглібське ВВАУЛ
Спеціальність: інженер
Військове звання: полковник
Місії: 2
Час у космосі: 2 доби 3 год. 5 хв. 3 сек.
Нагороди:

Герой Радянського СоюзуГерой Радянського Союзу

Орден Леніна Орден Червоної Зірки
Медаль «За бойові заслуги»
Медаль «За освоєння цілинних земель»

Володи́мир Миха́йлович Комаро́в (16 березня 1927, Москва — 24 квітня 1967) — льотчик-космонавт СРСР, двічі Герой Радянського Союзу (1964, 1967). Загинув під час посадки космічного корабля «Союз-1».

Інженер-полковник, двічі Герой Радянського Союзу (19 жовтня 1964 і 24 квітня 1967). Член КПРС з 1952 року. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки і медалями. «Герой Праці» Соціалістичної Республіки В'єтнам. Нагороджений золотою медаллю імені К. Ціолковського АН СРСР і медаллю де Лаво (Міжнародної федерації аеронавтики). Міжнародний комітет з аеронавтики і космічних польотів нагородив його орденом «Роза вітрів» з діамантом. Був вибраний почесним громадянином міст Калуга (Росія) і Нантер (Франція).

Біографія[ред. | ред. код]

Володимир Комаров народився 16 березня 1927 року у Москві.

1943 року закінчив семирічку та вступив до 1-ї московської спецшколи ВПС, прагнучи потрапити на фронт.

Спецшколу закінчив у липні 1945 року, коли війна в Європі вже закінчилася. Після закінчення школи ВПС став курсантом Соловської авіаційної школи первинного навчання, а у вересні того ж року — курсантом борисоглібського військового авіаційного училища льотчиків.

У липні 1946 перейшов у Батайське військове авіаційне училище імені О. Сєрова, після закінчення якого 1949 року почав службу військовим льотчиком-винищувачем в авіаційному полку винищувальної авіаційної дивізії ВПС Північнокавказького військового округу, що базувався у м. Грозному. Там він познайомився зі шкільною вчителькою Валентиною, яка незабаром стала його дружиною.

1959 року успішно закінчив факультет авіабудування військово-повітряної академії імені М. Жуковського і був направлений в державний червонопрапорний НДІ ВПС, де займався випробуваннями нових зразків авіаційної техніки. Саме тут, комісія з відбору в перший загін космонавтів запропонувала Володимиру Комарову нову секретну випробувальну роботу, і 1960 року його зарахували до загону космонавтів.

У квітні 1961 року загальнокосмічна підготовка була завершена і Комаров почав підготовку до польоту на космічних кораблях «Восток» і «Восход».

У серпні 1962 року був призначений дублером Павла Поповича на космічному кораблі «Восток-4»

Перший політ[ред. | ред. код]

Свій перший космічний політ Володимир Комаров здійснив 12-13 жовтня 1964 року на борту космічного корабля «Восход» разом з космонавтами Константином Феоктистовим і Борисом Єгоровим. Це був перший у світі багатомісний космічний корабель. Вперше у складі екіпажу були не тільки льотчик, але також інженер та лікар. Вперше в історії екіпаж здійснював політ без скафандрів. Вперше була застосована система м'якої посадки. Позивний «Рубін» протягом доби звучав з орбіти. Підсумкова тривалість польоту склала одну добу 17 хвилин, за цей час корабель 16 разів облетів навколо Землі. Основним завданням польоту було забезпечення пріоритету СРСР в польотах у космос екіпажу з декількох космонавтів. Крім того, було виконано багато технічних і медико-біологічних експериментів.

За успішне виконання польоту Володимир Комаров отримав звання героя Радянського Союзу, вручений орден Леніна і медаль «Золота Зірка». Незабаром йому надали кваліфікацію «Космонавт 3-го класу», а 23 січня 1965 року його призначили інструктором-космонавтом в групу космонавтів, що готувалися по програмах Міністерства оборони.

У вересні 1965 року він був включений в групу підготовки до польоту за програмою «Союз».

Союз-1[ред. | ред. код]

У серпні 1966 року було ухвалено рішення, що Володимир Комаров пілотуватиме «Союз-1». Його дублером призначили Юрія Гагаріна. Цей політ (23-24 квітня 1967 року) виявився фатальним: Володимир Комаров загинув при завершенні програми польоту, коли під час спуску на Землю не вийшов основний парашут спускного апарата. На великій швидкості космічний корабель врізався в землю.

За героїзм, мужність і відвагу, проявлені при здійсненні польоту, нагороджений другою медаллю «Золота Зірка» (посмертно). Міжнародний комітет з аеронавтики і космічних польотів відзначив подвиг космонавта орденом «Роза вітрів» з діамантами. Прах Володимира Комарова розміщено в урні Кремлівської стіни на Красній площі в Москві. Бронзове погруддя встановлено на батьківщині Героя в Москві.

Ім'ям Володимира Комарова названі населені пункти, кратер на Місяці, астероїд 1836 Комаров, науково-дослідний корабель СРСР, Єйське вище військово-морське авіаційне училище льотчиків, школа, вулиці.

На місці загибелі в селі Карабутак Адамовського району Оренбурзької області встановлено обеліск (51°21′41″ пн. ш. 59°33′44″ сх. д. / 51.3615750° пн. ш. 59.5624306° сх. д. / 51.3615750; 59.5624306).

Ім'я космонавта увічнено у скульптурі «Полеглий астронавт» на Місяці (1971).

Посилання[ред. | ред. код]