Лебедєв Валентин Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Лебедєв Валентин Віталійович
1983 CPA 5386.jpg
Народився 14 квітня 1942(1942-04-14)[1] (74 роки)
Москва[1]
Громадянство CPCP
Діяльність космонавт
Alma mater Московський авіаційний інститут
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Леніна Орден Леніна
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»
Сторінка в інтернеті Особистий блог

Лебедєв Валентин Віталійович (нар. 14 квітня 1942, Москва) — льотчик-космонавт СРСР, космонавт ЦКБЕМ, 3-ій набір.

Здійснив два космічні польоти загальною тривалістю 219 діб 06 годин 00 хвилин 06 секунд; один вихід у відкритий космос тривалістю 2 години 33 хвилини.

Майор-інженер запасу (1980 рік). Заслужений майстер спорту СРСР (26.04.1974). Президент Федерації акробатики СРСР (з 1975 по 1991 роки). Член національного Олімпійського комітету СРСР (з 1976 по 1991 роки).

Освіта і наукові звання[ред.ред. код]

1959-го року закінчив школу № 4 міста Наро-Фомінськ Московської області.

1966-го року закінчив Московський авіаційний інститут (МАІ) імені С.Орджонікідзе, факультет літальних апаратів, отримав спеціальність інженер-механік.

1972-го року навчався у школі льотчиків-випробувачів МАП СРСР, але в зв'язку з зарахуванням в загін космонавтів відкликаний на підготовку до космічного польоту. Під час навчання освоїв пілотування літаків серії «МіГ».

23 квітня 1975-го року захистив у МАІ кандидатську дисертацію на тему: «Методи побудови стенда-полігона для відпрацювання систем корабля і підготовки екіпажу».

У квітні 1985-го року захистив у МАІ докторську дисертацію на тему: «Методи підвищення ефективності наукових досліджень на борту орбітальних станцій».

26 травня 2000-го року першим з космонавтів обраний член-кореспондентом РАН.

21 червня 2006-го року рішенням ВАК затверджений професором на кафедру «Космічні системи і ракетобудування» МАІ.

Професійна діяльність[ред.ред. код]

З 6 вересня 1966-го року працював у ЦКБЕМ, інженером (з 1 квітня 1970 року — старшим інженером, з 1975-го року — старшим науковим співробітником).

1967-го року як технічний представник головного підприємства ракетно-космічної галузі брав участь в експедиції на кораблях 8-ої ескадри для пошуку і технічного обслуговування космічного апарата «Зонд» («Л-1») у випадку приводнення в акваторії Індійського океану. З 30 вересня по 4 жовтня 1968-го року в Індії керував групою спеціалістів з технічного обслуговування і евакуації після приводнення в океані космічного апарата Зонд-5, який вперше облетів Місяць і доставив матеріали зйомки на Землю.

Працював у випробувальному комплексі, де відпрацьовував засоби порятунку спускних апаратів кораблів «Союз» і екіпажів після посадки на суходіл і на воду. Керував оперативно-технічною групою пошуку і евакуації спускних апаратів кораблів «Союз» і Л-1, групою управління на ділянці виведення під час льотно-космічних випробувань (ЛКВ) космічних кораблів «Союз», «Союз-Т», «Прогрес», орбітальних станцій «Салют-4, −5, −6» на Байконурі.

Працював інструктором-методистом загону космонавтів, проводив тренування космонавтів, розробляв методики виконання наукових експериментів і досліджень, бортові інструкції по управлінню космічними кораблями і орбітальними станціями.

Розробив методику ручного зближення космічного корабля «Союз» (виріб 11Ф615А8) з довготривалою орбітальною станцією ДОС (виріб 17К).

В листопаді 1989-го року перейшов до Академії Наук заступником директора з науки Інституту географії АН СРСР, повністю поринувши в наукову роботу.

З липня 1991-го року — директор Наукового геоінформаційного центру РАН, створеного за його ініціативою. Активний вчений, спеціаліст в галузі космонавтики і геоінформатики.

Військова освіта[ред.ред. код]

1960-го року закінчив один курс Оренбурзького Вищого військового авіаційного училища штурманів (ВВАУШ), звільнений у зв'язку зі скороченням Збройних Сил СРСР.

Служба в загонах космонавтів[ред.ред. код]

З 22 березня 1972-го року — космонавт-випробувач ЦКБЕМ.

З 25 січня 1974-го року — інструктор-космонавт-випробувач 3го класу.

З 14 червня 1984-го року — інструктор-космонавт-випробувач 1го класу НВО «Енергія».

З 4 листопада 1989-го року — інструктор-космонавт-випробувач 1го класу Академії наук СРСР (АН СРСР), з 1992 року — Російської Академії наук (РАН).

25 лютого 1993-го року звільнений з посади космонавта РАН у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Космічна підготовка[ред.ред. код]

Першу заяву в загін космонавтів написав ще студентом МАІ 1963-го року і був рекомендований комсомольською і партійною організаціями інституту.

22 березня 1972-го року наказом MOM № 88 зарахований на посаду космонавта-випробувача ЦКБЕМ.

З липня 1972-uj по вересень 1973-го року готувався до польоту на космічному кораблі «Союз» за програмою «Оріон» резервним бортінженером.

У вересні — листопаді 1973-го року разом з Петром Климуком готувався за програмою «Оріон» бортінженером дублерного екіпажу, замінивши Юрія Пономарьова.

7 грудня 1973-uj року рішенням Держкомісії за результатами підготовки екіпаж Климук — Лебедєв призначений основним.

  • Перший політ: з 18 по 26 грудня 1973-го року бортінженером космічного корабля Союз-13 разом з Петром Климуком за програмою астрофізичної обсерваторії «Оріон».
Позивний: «Кавказ-2». Тривалість польоту: 7 діб 20 годин 55 хвилин 35 секунд.

З грудня 1977-го по лютий 1979-го року готувався до польоту на ДОС-5 Салют-6 за програмою другої експедиції (ЕО-2) бортінженером резервного екіпажу разом з Леонідом Поповим.

З липня 1978-го по лютий 1979-го року готувався до польоту на ДОС-5 Салют-6 за програмою третьої експедиції (ЕО-3) бортінженером дублерного екіпажу разом з Леонідом Поповим. Під час старту космічного корабля Союз-32 25 лютого 1979-го року був дублером бортінженера корабля.

З березня 1979-го по березень 1980-го року готувався для польоту на ДОС-5 Салют-6 за програмою четвертої експедиції (ЕО-4) бортинженером першого екіпажу разом з Леонідом Поповим. В березні 1980-го року у зв'язку з травмою коліна під час тренування на батуті замінений Валерієм Рюміним.

З вересня 1981-го по квітень 1982-го року проходив підготовку до польоту за програмою першої основної експедиції на ДОС-5-2 Салют-7 бортінженером першого екіпажу разом з Анатолієм Березовим.

Під час польоту 30.07.1982 здійснив один вихід у відкритий космос тривалістю 2 години 33 хвилини.
Позивний: «Ельбрус-2».
Тривалість польоту: 211 діб 09 годин 04 хвилини 31 секунда. Політ занесено до Міжнародної «Книги рекордів Гіннеса» 1984 року, сторінка 79.

З 1983-го по 1986-ий роки готувався в групі космонавтів бортінженером за програмою «Буран».

Почесні звання[ред.ред. код]

Двічі Герой Радянського Союзу (28.12.1973, 10.12.1982).

Льотчик-космонавт СРСР (28.12.1973).

Заслужений діяч науки РФ (04.06.1999).

Публікації[ред.ред. код]

Автор книги «Мій вимір» (1994), написаної на основі щоденника, який він вів на станції Салют-7. Книга двічі (1988, 1990) видана у США під назвою «Diary of a Cosmonaut: 211 Days in Space» (Щоденник космонавта: 211 діб у космосі).

Опублікував 157 наукових робіт, автор і співавтор 9 монографій, зокрема: «Обсерваторія в космосі „Союз-13“ — „Оріон-2“» (1984), «Технічна ефективність пілотованих космічних апаратів» (1985), «Космонавти досліджують Землю» (1991), «Матеріали наукових досліджень бортінженера 1ої основної експедиції орбітального комплексу „Союз Т-5“ — „Салют-7“ — „Прогрес“» (2001), «Проблеми створення регіональних геоінформаційних комплексів і досвід вирішення практичних завдань на основі аерокосмічної інформації» (2002) і навчальних посібників для МАІ «Комплексний аналіз безпеки польотів» (1980), «Проектування систем космічного моніторингу» (2007).

Має 26 авторських свідоцтв на винаходи, впроваджені в космічних кораблях «Союз» і орбітальних станціях «Салют».

Російською мовою веде особистий блог, заснований на щоденнику польоту на станції «Салют-7».

Нагороди[ред.ред. код]

Дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

Два ордена Леніна (28 грудня 1973 і 10 грудня 1982).

Медаль «За будівництво БАМу» (1985).

Офіцер французького ордену Почесного легіону (1982).

Золота медаль імені К. Е. Ціолковского АН СРСР за досягнення в галузі космічних досліджень (1983).

Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня — за значний внесок в развиток науки (29 грудня 2007).

Почесний громадянин міст Грозний, Калуга, Леніногорськ, Наро-Фомінськ, Нижнєвартовськ, Новотроїцьк (Росія), Усть-Камєногорськ і Чімкент (Казахстан); Боржомі (Грузія), штату Техас і міста Форт-Верс (США).

На його честь малій планеті, яка зареєстрована в міжнародному каталозі під № 10015 = 1978 SA5, рішенням Міжнародного Астрономічного Союзу присвоєно ім'я ValenLebedev (Minor Planet Circular № 60298, 2007 July 30).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б Лебедев Валентин Витальевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.