Лебедєв Валентин Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
1983 CPA 5386.jpg
Народився 14 квітня 1942(1942-04-14)[1] (75 років)
Москва[1]
Громадянство CPCP
Ім'я при народженні Valentin Vitalyevich Lebedev
Діяльність космонавт
Alma mater Московський авіаційний інститут
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден «За заслуги перед Вітчизною»
Орден Леніна Орден Леніна
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»
Сторінка в Інтернеті Особистий блог

Лебедєв Валентин Віталійович (нар. 14 квітня 1942, Москва) — льотчик-космонавт СРСР, космонавт ЦКБЕМ, 3-ій набір.

Здійснив два космічні польоти загальною тривалістю 219 діб 06 годин 00 хвилин 06 секунд; один вихід у відкритий космос тривалістю 2 години 33 хвилини.

Майор-інженер запасу (1980 рік). Заслужений майстер спорту СРСР (26.04.1974). Президент Федерації акробатики СРСР (з 1975 по 1991 роки). Член національного Олімпійського комітету СРСР (з 1976 по 1991 роки).

Освіта і наукові звання[ред.ред. код]

1959-го року закінчив школу № 4 міста Наро-Фомінськ Московської області.

1966-го року закінчив Московський авіаційний інститут (МАІ) імені С.Орджонікідзе, факультет літальних апаратів, отримав спеціальність інженер-механік.

1972-го року навчався у школі льотчиків-випробувачів МАП СРСР, але в зв'язку з зарахуванням в загін космонавтів відкликаний на підготовку до космічного польоту. Під час навчання освоїв пілотування літаків серії «МіГ».

23 квітня 1975-го року захистив у МАІ кандидатську дисертацію на тему: «Методи побудови стенда-полігона для відпрацювання систем корабля і підготовки екіпажу».

У квітні 1985-го року захистив у МАІ докторську дисертацію на тему: «Методи підвищення ефективності наукових досліджень на борту орбітальних станцій».

26 травня 2000-го року першим з космонавтів обраний член-кореспондентом РАН.

21 червня 2006-го року рішенням ВАК затверджений професором на кафедру «Космічні системи і ракетобудування» МАІ.

Професійна діяльність[ред.ред. код]

З 6 вересня 1966-го року працював у ЦКБЕМ, інженером (з 1 квітня 1970 року — старшим інженером, з 1975-го року — старшим науковим співробітником).

1967-го року як технічний представник головного підприємства ракетно-космічної галузі брав участь в експедиції на кораблях 8-ої ескадри для пошуку і технічного обслуговування космічного апарата «Зонд» («Л-1») у випадку приводнення в акваторії Індійського океану. З 30 вересня по 4 жовтня 1968-го року в Індії керував групою спеціалістів з технічного обслуговування і евакуації після приводнення в океані космічного апарата Зонд-5, який вперше облетів Місяць і доставив матеріали зйомки на Землю.

Працював у випробувальному комплексі, де відпрацьовував засоби порятунку спускних апаратів кораблів «Союз» і екіпажів після посадки на суходіл і на воду. Керував оперативно-технічною групою пошуку і евакуації спускних апаратів кораблів «Союз» і Л-1, групою управління на ділянці виведення під час льотно-космічних випробувань (ЛКВ) космічних кораблів «Союз», «Союз-Т», «Прогрес», орбітальних станцій «Салют-4, −5, −6» на Байконурі.

Працював інструктором-методистом загону космонавтів, проводив тренування космонавтів, розробляв методики виконання наукових експериментів і досліджень, бортові інструкції по управлінню космічними кораблями і орбітальними станціями.

Розробив методику ручного зближення космічного корабля «Союз» (виріб 11Ф615А8) з довготривалою орбітальною станцією ДОС (виріб 17К).

В листопаді 1989-го року перейшов до Академії Наук заступником директора з науки Інституту географії АН СРСР, повністю поринувши в наукову роботу.

З липня 1991-го року — директор Наукового геоінформаційного центру РАН, створеного за його ініціативою. Активний вчений, спеціаліст в галузі космонавтики і геоінформатики.

Військова освіта[ред.ред. код]

1960-го року закінчив один курс Оренбурзького Вищого військового авіаційного училища штурманів (ВВАУШ), звільнений у зв'язку зі скороченням Збройних Сил СРСР.

Служба в загонах космонавтів[ред.ред. код]

З 22 березня 1972-го року — космонавт-випробувач ЦКБЕМ.

З 25 січня 1974-го року — інструктор-космонавт-випробувач 3го класу.

З 14 червня 1984-го року — інструктор-космонавт-випробувач 1го класу НВО «Енергія».

З 4 листопада 1989-го року — інструктор-космонавт-випробувач 1го класу Академії наук СРСР (АН СРСР), з 1992 року — Російської Академії наук (РАН).

25 лютого 1993-го року звільнений з посади космонавта РАН у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років.

Космічна підготовка[ред.ред. код]

Першу заяву в загін космонавтів написав ще студентом МАІ 1963-го року і був рекомендований комсомольською і партійною організаціями інституту.

22 березня 1972-го року наказом MOM № 88 зарахований на посаду космонавта-випробувача ЦКБЕМ.

З липня 1972-uj по вересень 1973-го року готувався до польоту на космічному кораблі «Союз» за програмою «Оріон» резервним бортінженером.

У вересні — листопаді 1973-го року разом з Петром Климуком готувався за програмою «Оріон» бортінженером дублерного екіпажу, замінивши Юрія Пономарьова.

7 грудня 1973-го року рішенням Держкомісії за результатами підготовки екіпаж Климук — Лебедєв призначений основним.

  • Перший політ: з 18 по 26 грудня 1973-го року бортінженером космічного корабля Союз-13 разом з Петром Климуком за програмою астрофізичної обсерваторії «Оріон».
Позивний: «Кавказ-2». Тривалість польоту: 7 діб 20 годин 55 хвилин 35 секунд.

З грудня 1977-го по лютий 1979-го року готувався до польоту на ДОС-5 Салют-6 за програмою другої експедиції (ЕО-2) бортінженером резервного екіпажу разом з Леонідом Поповим.

З липня 1978-го по лютий 1979-го року готувався до польоту на ДОС-5 Салют-6 за програмою третьої експедиції (ЕО-3) бортінженером дублерного екіпажу разом з Леонідом Поповим. Під час старту космічного корабля Союз-32 25 лютого 1979-го року був дублером бортінженера корабля.

З березня 1979-го по березень 1980-го року готувався для польоту на ДОС-5 Салют-6 за програмою четвертої експедиції (ЕО-4) бортинженером першого екіпажу разом з Леонідом Поповим. В березні 1980-го року у зв'язку з травмою коліна під час тренування на батуті замінений Валерієм Рюміним.

З вересня 1981-го по квітень 1982-го року проходив підготовку до польоту за програмою першої основної експедиції на ДОС-5-2 Салют-7 бортінженером першого екіпажу разом з Анатолієм Березовим.

Під час польоту 30.07.1982 здійснив один вихід у відкритий космос тривалістю 2 години 33 хвилини.
Позивний: «Ельбрус-2».
Тривалість польоту: 211 діб 09 годин 04 хвилини 31 секунда. Політ занесено до Міжнародної «Книги рекордів Гіннеса» 1984 року, сторінка 79.

З 1983-го по 1986-ий роки готувався в групі космонавтів бортінженером за програмою «Буран».

Почесні звання[ред.ред. код]

Двічі Герой Радянського Союзу (28.12.1973, 10.12.1982).

Льотчик-космонавт СРСР (28.12.1973).

Заслужений діяч науки РФ (04.06.1999).

Публікації[ред.ред. код]

Автор книги «Мій вимір» (1994), написаної на основі щоденника, який він вів на станції Салют-7. Книга двічі (1988, 1990) видана у США під назвою «Diary of a Cosmonaut: 211 Days in Space» (Щоденник космонавта: 211 діб у космосі).

Опублікував 157 наукових робіт, автор і співавтор 9 монографій, зокрема: «Обсерваторія в космосі „Союз-13“ — „Оріон-2“» (1984), «Технічна ефективність пілотованих космічних апаратів» (1985), «Космонавти досліджують Землю» (1991), «Матеріали наукових досліджень бортінженера 1ої основної експедиції орбітального комплексу „Союз Т-5“ — „Салют-7“ — „Прогрес“» (2001), «Проблеми створення регіональних геоінформаційних комплексів і досвід вирішення практичних завдань на основі аерокосмічної інформації» (2002) і навчальних посібників для МАІ «Комплексний аналіз безпеки польотів» (1980), «Проектування систем космічного моніторингу» (2007).

Має 26 авторських свідоцтв на винаходи, впроваджені в космічних кораблях «Союз» і орбітальних станціях «Салют».

Російською мовою веде особистий блог, заснований на щоденнику польоту на станції «Салют-7».

Нагороди[ред.ред. код]

Дві медалі «Золота Зірка» Героя Радянського Союзу.

Два ордена Леніна (28 грудня 1973 і 10 грудня 1982).

Медаль «За будівництво БАМу» (1985).

Офіцер французького ордену Почесного легіону (1982).

Золота медаль імені К. Е. Ціолковского АН СРСР за досягнення в галузі космічних досліджень (1983).

Орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня — за значний внесок в развиток науки (29 грудня 2007).

Почесний громадянин міст Грозний, Калуга, Леніногорськ, Наро-Фомінськ, Нижнєвартовськ, Новотроїцьк (Росія), Усть-Камєногорськ і Чімкент (Казахстан); Боржомі (Грузія), штату Техас і міста Форт-Верс (США).

На його честь малій планеті, яка зареєстрована в міжнародному каталозі під № 10015 = 1978 SA5, рішенням Міжнародного Астрономічного Союзу присвоєно ім'я ValenLebedev (Minor Planet Circular № 60298, 2007 July 30).

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. а б в Лебедев Валентин Витальевич // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.