Козари

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Козари
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Носівський район
Рада Носівська міська громада
Основні дані
Засноване 1650
Населення 750
Площа 0,048 км²
Густота населення 15625 осіб/км²
Поштовий індекс 17122
Телефонний код +380 4642
Географічні дані
Географічні координати 50°56′28″ пн. ш. 31°24′12″ сх. д. / 50.94111° пн. ш. 31.40333° сх. д. / 50.94111; 31.40333Координати: 50°56′28″ пн. ш. 31°24′12″ сх. д. / 50.94111° пн. ш. 31.40333° сх. д. / 50.94111; 31.40333
Середня висота
над рівнем моря
114 м
Водойми Остер
Місцева влада
Адреса ради 17122, Чернігівська обл., Носівський р-н, с. Козари, вул. Незалежності, 57
Карта
Козари. Карта розташування: Україна
Козари
Козари
Козари. Карта розташування: Чернігівська область
Козари
Козари
Мапа

CMNS: Козари у Вікісховищі

Monument to the inhabitants of the village of Kozary.jpg

Козари́ — село в Україні, у Носівському районі Чернігівської області. Населення становить 750 осіб. Орган місцевого самоврядування — Носівська міська громада.

Північний куток села називають Люлівщина, південно-східний — Бондарі.

Природа[ред. | ред. код]

Неподалік від села розташовані: ботанічний заказник «Козарська Дача» і ботанічна пам'ятка природи «Козарська Дача».

Пам'ятки археології[ред. | ред. код]

Поблизу села розташована багатошарова пам'ятка археології. Займає мисоподібний виступ першої над заплавної тераси річки Остер. Культурні шари: трипілля, підкурганне трупо-покладення скіфського часу, гунський час. У 2001 р. експедицією Інспекції з охорони пам'яток історії та культури Управління культури Чернігівської облдержадміністрації було досліджено 2000 м² площі. Виявлено 20 ям округлої та овальної форми діаметром 1—1,8 м, що містили фрагменти кераміки софіївського типу етапу СІІ[1].

Історія[ред. | ред. код]

Давні часи[ред. | ред. код]

Населений пункт Kozar позначено на «Спеціальному та докладному плані України…» де Боплана (1650) та на пізніших мапах[2][3].

Час німецької окупації[ред. | ред. код]

10 вересня 1941 року останні частини радянських військ, які відступали, пройшли через Козари, а в ніч на 11 вересня село було зайняте німцями. Першими загинули від рук німецьких військових голова сільради Гаврило Москалець, голова колгоспу Іван Харченко, начальник пошти Опанас Опанасенко та два лісничі.[4]

У час німецької окупації між селами Ставиське та Козари радянські військовополонені проклали пряму дорогу, що проходить через ліс на півночі від теперішнього села Пилятин (до 1947 — Берков). Місцеві жителі називають її «німецька дорога».

11 березня 1943 року у відповідь на дії в околицях села радянських партизанів, село спалене німецьким каральним загоном, а майже всі люди, які на той час мешкали в селі, були знищені. Близько 6-ї години ранку, німці оточили село і почали розправу — 270 людей похилого віку, жінок і дітей були розстріляні в сільському клубі. У місцевій школі розстріляли понад 200 дітей разом з учителями[4].

Виконавець злочину: каральна експедиція СД, до складу якої входили німці, мадяри і близько 100 військовослужбовців чернігівського карального батальйону СД. Кількість загиблих — 3908 жителів. Повністю спалено 870 дворів селян і всі громадські об'єкти. Село фактично перестало існувати.[4]

Повоєнний час[ред. | ред. код]

В кінці 1950-х на трьох вулицях на околиці села побудувалися переселенці з села Бондарі (Козелецький район). Цей куток у Козарах з того часу називається — Бондарі[5].

1963 року до 20-их роковин Козарівської трагедії стараннями місцевих жителів збудували пам'ятник Матері. Невеличкий пам'ятник-нагадування про тисячі загиблих.[4]

11 березня 2016 року в Козарах відкрили невеличкий пам'ятний знак усім, хто прийняв мученицьку смерть 73 роки тому[4].

Музей[ред. | ред. код]

У селі діє Народний історико-краєзнавчий музей. У 2009 завідувачка музею, Лідія Федорівна Харченко удостоєна Почесної грамоти Кабінету Міністрів України за багаторічну і сумлінну працю, високий професіоналізм, значний особистий внесок у збереження пам'яток історії та культури, розвиток музейної справи[6].

Видатні люди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Жарова Т. М., Жаров В. Г., Терпиловський Р. В. Дослідження в зоні новобудов на Чернігівщині // Археологічні відкриття в Україні 2000—2001 рр. — К., 2002. — С. 119
  2. Спеціальна та докладна карта України на сайті vlasenko.net. Архів оригіналу за 2 Травня 2013. Процитовано 10 Вересня 2015. 
  3. Мапа Боплана 1670. Архів оригіналу за 8 Серпня 2015. Процитовано 10 Вересня 2015. 
  4. а б в г д Упоряд.: С. В. Бутко, О. В. Лисенко; Відп. ред.: Р. І. Пилявець. Спалені села і селища Чернігівщини в 1941–1943 роках: злочини проти цивільного населення. Збірник документів і матеріалів / Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада, Український інститут національної пам’яті, Пошукове агентство по створенню науково-документальних серіалів «Книга Пам’яті» та «Реабілітовані історією». // Чернігів: Видавництво Десна Поліграф, 224 с. ISBN 978-966-2646-43-6. — 2013. — 21 вересня. — С. 16-18. Архівовано з джерела 29 Березня 2017. Процитовано 7 Квітня 2016.
  5. Україна молода, Номер 132 за 19 липня 2008, Мальовничий привид «відстріляного» Задесення. Автор Володимир Костенко. [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] Перевірено 2009-06-04
  6. Губернатор повернувся з села [Архівовано 4 Березня 2016 у Wayback Machine.] «Високий вал»

Посилання[ред. | ред. код]