Пероганич Юрій Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Юрій Пероганич
14 - Wikimedia Ukraine AGM 2012.jpg
Юрій Пероганич
Народився 11 липня 1961(1961-07-11) (55 років)
с. Сможе, Сколівський район, Львівська область, УРСР
Громадянство УРСР / СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Проживання Україна Україна, Київ
Псевдонім perohanych
Діяльність лобіювання
Відомий громадський діяч
Alma mater ІМВ КНУ ім. Т.Шевченка
КІНГ, КТЗТ
Посада генеральний директор АПІТУ
Зріст 184
Партія безпартійний
Конфесія Православний
Родичі онука
Дружина Тетяна Череп-Пероганич
Діти сини Роман і Богдан

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ю́рій Йо́сипович Перога́нич (нар. 11 липня 1961(19610711) в селі Сможе Сколівського району Львівської області) — український громадський діяч у галузі інформаційно-комунікаційних технологій, культури та освіти, генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України, ініціатор створення і співзасновник громадської організації «Вікімедіа Україна».

Освіта[ред.ред. код]

Кар'єра[ред.ред. код]

1979—1991 — технік, інженер, інженер-програміст, старший інженер-математик, провідний інженер-програміст Обчислювального центру Південно-Західної залізниці

1992 — заступник начальника служби статистики Управління Південно-Західної залізниці,

1992—2000 — заступник начальника управління статистики, заступник начальника управління зовнішніх зв'язків Укрзалізниці. Координував розробку і укладення міжнародних угод України — Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польща про міжнародне сполучення через державний кордон", підготовку постанови Кабміну про приєднання України до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) та до Угоди про міжнародне пасажирське залізничне сполучення (УМПС).[1]

2000—2001 — головний консультант Комітету з питань будівництва, транспорту і зв'язку Верховної Ради України, редактор електронного бюлетеня та заступник директора видавництва «Юнікон Прес»,

2001—2003 — помічник з питань міжнародних зв'язків президента Асоціації міжнародних експедиторів України.

2003—2005 — керівник департаменту зовнішньоекономічних зв'язків в Міністерстві транспорту та зв'язку України. Член делегації України на 66-й сесії Комітету внутрішнього транспорту Європейської економічної комісії ООН, 17-19 лютого 2014, Женева.[2]

2005—2006 — начальник відділу в Державному департаменті з питань зв'язку та інформатизації,

2006—2007 — директор Асоціації ІТ-дистриб'юторів, З 2007 — генеральний директор Асоціації підприємств інформаційних технологій України.

Громадська діяльність[ред.ред. код]

Юрій Пероганич на Вікіманії 2010 у Ґданську
11 липня 2010
Лекція Юрія Пероганича на сцені Відкритого університету Майдану 30 грудня 2013

Член Національної спілки краєзнавців України (членський квиток № 135, лютий 2012). Член Міжнародної літературно-мистецької Академії України.[3] Член дорадчого комітету відзнаки «Золоті письменники України»[4]. Член Української асоціації професіоналів у сфері GR і лобістів.

Член громадської ради при Державній службі інтелектуальної власності України, експерт Комітету з митних питань Громадської ради при Державній фіскальній службі України.

Ініціатор створення та співзасновник Громадської організації «Вікімедіа Україна», її член правління та виконавчий директор (2009—2013). Член Комітету з розподілу коштів Фонду Вікімедіа (2012—2014).[5] Започаткував та опублікував під псевдонімом perohanych понад 2500 статей в українській Вікіпедії.[6]

У 2013 разом з Тетяною Череп-Пероганич заснував мистецький веб-портал «Жінка-УКРАЇНКА».

30 грудня 2013 прочитав лекцію «Українська Вікіпедія — мірило спроможності українського народу творити інтелектуальний продукт» в рамках Відкритого університету Майдану.[7]

З 2014 — член експертно-перевірної комісії Центрального державного електронного архіву України.[8]

У 2014—2016 керівник Носівського районного відділення товариства «Чернігівське земляцтво в Києві».[9]

Із січня 2015 — член Видавничої ради Національного газетно-журнального видавництва.[10]

2015—2016 — заступник голови Громадської ради при Міністерстві культури України.

У 2016 створив веб-сайт для Чернігівської обласної газети «Світ-інфо».[11]

21 травня 2016 — спікер на конференції TEDxNAU.[12]

Був членом консультативно-дорадчих органів при Кабінеті Міністрів України:

Був членом експертної ради всеукраїнського рейтингового журналу «Гvардия» видавничого дому «Галицькі контракти»[13] та експертної ради премії «Український Національний Олімп»[14].

Був на громадських засадах помічником-консультантом народних депутатів України Носенка Миколи Петровича (IV скликання, від Комуністичної партії України) та Панькевича Олега Ігоровича (VII скликання, від ВО «Свобода»)[15].

Наразі він є помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата, голови Комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка.[16]

Родина[ред.ред. код]

Народився в сім'ї сільських вчителів. Батько Пероганич Йосип Юрійович (1937) родом з села Нижня Тернава у Верхньому Надсянні[17], мати Пероганич (з дому Прищепа) Галина Олександрівна (1937) народилася в селі Лісні Хутори на Чернігівщині[18]. Йосип Пероганич і його родина були виселені 1946 з Тарнави-Нижньої. Дід Юрія Пероганича, уродженець Тарнави Юрко Андрійович Пероганич, помер в 1960, бабуся Марися Юрківна Пероганич (з дому Борута, родом із сусіднього Дзвиняча-Горішнього) померла в 1980, обоє поховані в селі Сможе.

В 1984 одружився з Людмилою Пероганич (Оршанською). Мають сина Романа (1985) і онуку Софію (2008).[19] Вдруге одружився в 2011 з Тетяною Череп-Пероганич (з дому Череп) — українською поетесою, прозаїком і журналістом. В 2012 у них народився син Богдан.[20]

Публікації[ред.ред. код]

Тетяна Череп-Пероганич, Владислав Обух і Юрій Пероганич у студії Українського радіо після прямого ефіру передачі «Українська хвиля», Київ, Хрещатик 26, 2 серпня 2015.

Частий учасник національних телевізійних і радіоефірів. Автор однієї і співавтор трьох книг. Упорядник і перекладач книги «Підсумкові документи Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства». Член редакційної колегії з підготовки видання книги «Марія Склодовська-Кюрі у Вікіпедії», Лодзь 2011.

Автор передмов до:

Cпівавтор, разом з Тетяною Череп-Пероганич, передмови до збірки «Материнська молитва. Українки — героям Майдану»[23][24].

Має кілька наукових публікацій.

Бібліографія

  • Пероганич Ю. «Покажчик термінів Статуту залізниць України». Науково-практичне видання — Київ: «Основа», 2002, — 152 сторінок. ISBN 966-7233-75-8
  • «Довідник експедитора». У двох книгах. Книга перша/ Д. В. Зеркалов, В. Г. Кушнірчук, Ю. Й. Пероганич та ін. — Київ: Основа, 2002. — 624 сторінок., ISBN 966-7233-90-1
  • «Довідник експедитора». У двох книгах. Книга друга/ Д. В. Зеркалов, В. Г. Кушнірчук, Ю. Й. Пероганич та ін. — Київ: Основа, 2002. — 528 сторінок., ISBN 966-699-001-6
  • «Довідник залізничника». У восьми книгах. Книга перша: Перевезення вантажів/ Зеркалов Д. В., Зайончковський І. В., Пероганич Ю. Й. та ін. — Київ: Основа, 2004. — 552 сторінок. ISBN 966-699-047-4
  • «Підсумкові документи Всесвітнього саміту з питань інформаційного суспільства». — Київ, 2006 / Юрій Пероганич — упорядкування і переклад.

Відзнаки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Гурнак В. М. Історія створення транспортної інфраструктури в незалежній Україні. — Київ : НТУ, 2015, — 180 с. ISBN 978-966-632-238-1. Сторінка 55.
  2. Гурнак В. М. Історія створення транспортної інфраструктури в незалежній Україні. — Київ : НТУ, 2015, — 180 с. ISBN 978-966-632-238-1. Сторінка 143.
  3. Тетяна і Сергій Дзюби. Вірші 60-ма мовами світу. — Канада: Новий Світ; Міжнародна літературно-мистецька Академія України, 2015. — Т. III. — 315 с. ISBN 978-966-399-629-5 Сторінка 16.
  4. Золоті письменники України. Дорадчий Комітет
  5. FDC members announced / The Signpost, 17 September 2012 (англ.)
  6. Тарас Головко. Один на п'ять тисяч. 30 січня відзначатимемо одинадцятиліття опублікування першої статті на сайті україномовної «Вікіпедії». Газета «День» за 21 січня 2015, №7, сторінка 11. 
  7. Лекції Відкритого університету Майдану
  8. Склад членів експертно–перевірної комісії Центрального державного електронного архіву України. Центральний державний електронний архів України. Процитовано 2014-06-12. 
  9. Тиждень земляцької активності. Процитовано 2014-12-15. 
  10. Газета «Культура і життя», № 1-2, 1-9 січня 2015 р.
  11. Петро Антоненко. У нашої газети «Світ-інфо» тепер є свій сайт в Інтернеті // «Світ-інфо». — № 74, 3 березня 2016. — С. 1.
  12. TEDxNAU. 
  13. «Авторитетна думка», «Гвардія керівників» за 2009, сторінки 6-7.(рос.)
  14. Експертна рада премії «Український Національний Олімп»
  15. Посіпаки. Відкрита база даних помічників народних депутатів України створена на основі офіційної інформації Апарату Верховної Ради України. Пероганич Юрій Йосипович.
  16. Галасюк Віктор Валерійович на сайті Верховної Ради України
  17. Наталя Кляшторна (2014-08-31). Закерзоння в українській Вікіпедії. Наше слово, №35. 
  18. Юрій Пероганич. Був у Жовтні Іллінський храм / «Носівські вісті» за 26 жовтня 2012, сторінка 5.
  19. Фото з родинного сайту Пероганичів — архів
  20. Віктор Задворнов: На березі любові / «Робітниче слово», № 23 (10799) 23-29 червня 2012, сторінка 6.,Посилання
  21. «Вікі любить пам'ятки — 2012», Київ, «Український пріоритет», 2012, 64 сторінки. ISBN 978-966-2669-26-8 commons:File:Wlm_2012_Ukraine.pdf, сторінка 5.
  22. «Поетична топоніміка»: Поезія та проза про села і міста України. (Літературно-краєзнавче видання. Альманах). — Редактор-упорядник — Любов Сердунич. / Хмельницький: ФОП Цюпак, 2015. — 228 с.: іл., сторінка 2
  23. Українки — героям Майдану
  24. Роман Гривінський. Поезія Майдану: перші збірки вже у продажу. Газета «День» №56, (2014). Процитовано 2014-03-28. 
  25. В Україні визначили найзначимішу людину галузі ІКТ. 3 листопада 2008. Процитовано 31 грудня 2015. 
  26. Ігор Павлюк (31 грудня 2015). Лауреати міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2016 рік. Мистецький портал «Жінка-УКРАЇНКА». Процитовано 31 грудня 2015. 
  27. Названо лауреатів міжнародної Літературно-мистецької премії імені Пантелеймона Куліша за 2016 рік. Буквоїд. 31 грудня 2015. Процитовано 1 січня 2016. 

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • В. Фурса. Пероганич Юрій Йосипович / В. Фурса // Фурса В. М. Славні імена Носівщини. — 2-ге видання, доповнене, перероблене. — Ніжин : ТОВ «Аспект-Поліграф», 2012. — 384 сторінки : ілюстрації. ISBN 978-966-340-493-6. — С. 28, 222—224.
  • Сергій Брунь. Юрій Пероганич: патрульний української Вікіпедії // Організатор. — 2011. — № 1. — С. 30—34. Посилання