Рудьківка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Рудьківка
Ставок на річці Бистриці
Ставок на річці Бистриці
Країна Україна Україна
Область Чернігівська область
Район/міськрада Бобровицький район
Рада/громада Рудьківська сільська рада
Код КОАТУУ 7420686801
Locator Dot2.gif
Розташування села Рудьківка
Основні дані
Перша згадка ймовірно, 1628
Населення 1043 (01.01.2015)[1]
Площа 3,696 км²
Густота населення 282,20 осіб/км²
Поштовий індекс 17420
Телефонний код +380 4632
Географічні дані
Географічні координати 50°45′57″ пн. ш. 31°17′42″ сх. д. / 50.76583° пн. ш. 31.29500° сх. д. / 50.76583; 31.29500Координати: 50°45′57″ пн. ш. 31°17′42″ сх. д. / 50.76583° пн. ш. 31.29500° сх. д. / 50.76583; 31.29500
Середня висота
над рівнем моря
118 м
Водойми Бистриця
Місцева влада
Адреса ради 17420, Чернігівська обл., Бобровицький р-н, с. Рудьківка, вул. 30-річчя Перемоги, 15, тел. 2-56-14
Карта
Рудьківка is located in Україна
Рудьківка
Рудьківка
Рудьківка is located in Чернігівська область
Рудьківка
Рудьківка

Ру́дьківка — село в Україні, в Чернігівській області, Бобровицькому районі. Рудьківській сільській раді підпорядковані також села Коношівка (назву започаткував козак Конош) та Хомівці (першим поселенцем тут був Хома Бриль, що переселився з Браниці).

Географія[ред.ред. код]

Село Рудьківка розташоване на річці Бистриці на північному заході району, межує з територіями Бобровицької міської, Браницької, Марковецької та Сухинської сільських рад Бобровицького району. Північно-західна частина території Рудьківської сільської ради межує з Козелецьким районом.

Відстань до районного центру автомобільними шляхами — 7 км, до обласного центру — 95 км. Село розташоване за 5 км від залізничної станції Бобровиця.[2]

Життя громади[ред.ред. код]

У селі є клуб, магазини, кафе «Стара фортеця», Рудьківська ЗОШ I-III ступенів. 6 листопада 2015 було відкрито реконструйований дитячий садок «Котигорошко» на 40 місць (дві групи).[3]

На базі колишнього радгоспу діє ПАТ «Рудьківське» (керівник — Іваницький Олег Михайлович).[4]

Рудьківка, біля Будинку культури. День села, 27 серпня 2016. Виступає «Вербиченька»

1981 року в селі було створено фольклорний колектив ««Вербиченька»». 2011 року йому було присвоєно звання народного аматорського.[5] Попри поважний вік багатьох учасників, колектив активно гастролює й навіть виграє нагороди на фестивалях.

Історія[ред.ред. код]

На території Рудьківки є кургани ІІ-І тис. до н. е.[2]

За легендами, у XV ст. сюди прийшли шість козаків і заснували поселення. Вони копали тут болотну руду і в невеликих домницях плавили метал. Невеличкий хутір Рудки або Грудки був заснований серед боліт на острівцях. Ці острівці називалися рудками або грудками.

Перша згадка про Рудьківку, ймовірно, зустрічається в ревізії Остерського староства за 1628 рік. У ній мова йде про поляків, які мешкали в деяких населених пунктах. Зокрема, 5 поляків «стану шляхетського» мешкало pod Dąbrowicą na Rudkowym Futorze («під Дубровицею на Рудьковім хуторі»): Bartłomiej Trembicki, Jan Prokop Chmura, Jan Kaszowski, Wacław Ortowski, Krzystof Zawadzki. Оскільки рядком вище йшлося про Бобровицю, лишається мало сумнівів щодо ідентифікації цього населеного пункту.[6] Однак є також інші версії щодо розташування згадуваного хутору.[7]

Генеральное слѣдствие о маетностяхъ Киевскаго полка 1729–1731 гг. (фрагмент)

На початку XVIII ст про Рудьківку згадує «Генеральное слѣдствие о маетностяхъ Киевскаго полка 1729–1731 гг.»[8][9] Згідно з документом село Рудковка раніше належала Київським полковникам. Пізніше село перейшло гетьманам (Івану Скоропадському та його вдові, потім — Данилу Апостолу) і мала 62 двори. Рудьківка була відмічена як село, а не деревня, а тому 1731 року в Рудьківці вже була церква Миколи Чудотворця. 1734 року вона мала 6 дзвонів, а при ній були попъ Григорій Игнатевъ да Василь Игнатевъ, дячокъ Данило Якимовъ, пономарь Яковъ Ивановъ. Цього ж року в селі був дворецъ (маєток), а в ньому хоромного строения: світлиця (з соснового лісу) з кімнатою та білою піччю, навпроти світлиці — онбаръ та комора. У коморі — вино, мука, просо, овес, горох, 12 курей русскихъ та певень одинъ. Також у маєтку були винниця з 2 мідними робочими котлами, 2 сараї та 57 свиней надворныхъ. До маєтку належали пахотні поля, 3 сіножаті, лесокъ черной неболшой та шинок, у якому шинкарем був Θеодоръ Презленко. Також у селі на річці Бобровицѣ був млин о двухъ колахъ мучныхъ, а трете коло ступное, «державцем» якого був бунчуковий товариш Іван Забіла, імовірно, той Іван Васильович Забіла, який продав Сухиню Києво-Печерському монастирю й 1732 року жив у селі Рудькові.[10] 1734 року в селі були 54 двори, з них 4 (чотыри) — чиншові, 27 — тяглих, 20 — піших, 2 — бояр, 1 — війта (старости). Тяглі та піші (без тяглової худоби) селяни виконували різні роботи в маєтку і щорічно платили власнику грошима, а бояри посилалися за різними «посилками».[11]

1762 року село Рудковка перейшло за спадком від Юхима Дарагана сину Григорію, пізніше  — сестрі Григорія Катерині Галаган[12].

1770 року в Рудьківці та, можливо, прилеглих хуторах були 1672 прихожани православної церкви.[13]

1781 року в селі було 6 будинків: 2 — різночинців, 2 — духівництва, 2 — церковників, а також 202 хати: 49 — козаків виборних, 29 — козаків підпомічників та 124 — посполитих селян і козацьких підсусідків.[14] 1787 року в Рудьківці мешкав 751 дорослий чоловік. Мешканці — різного звання казенні люди, козаки та власників (генерал-поручика Дарагана та бобровицького сотника Косташа Олександра Матвійовича).[15]

У 1833 році в селі побудовано нову дерев'яну православну Миколаївську церкву[16]. Приблизно в цей час священиком був Селігінський. Пізніше (зокрема, 1866 року) його вдова Єфросинія просила закріпити за дочкою Таїсією парафію та виділяти їй половину прибутків парафії. Духовна консисторія відмовила «нерозсудливій» Селігінській і порадила задовольнитися призначеною раніше допомогою, яка й так була найбільшою в єпархії для священицьких сиріт.[17]

За даними 1859 року населення села становило 1383 особи на 334 двори[18]. Серед них — 678 чоловіків та 705 жінок. Рудьковка — село казачье, казенное, владѣльческое. Село було розташоване при рч. Бобровицѣ. У селі були православна церква, каплиця та винокурня. На детальній мапі Шуберта[19] 1859 року село назване Рудьково.

У 1860 році Чернігівський архієпископ Філарет розпорядився відкрити церковно-приходські школи, які розмістилися переважно в оселях священиків.[20] Таку школу було відкрито і в Рудьківці, де викладали священик Федот Раєвський та диякон Стефан Облакевич (був дияконом у селі до 1872 року). Улітку 1862 року архієпископ Філарет затвердив рішення оголосити їм обом подяку від єпархіального начальства за ревне навчання у школах дітей та розвиток шкіл.[21] 1864 року Федот Раєвський був нагороджений набедреником за особливу старанність у розповсюдженні грамотності між селянськими дітьми.[22] У 1866 році у школі навчалися 34 хлопця та 2 дівчини (віком 7-15 років).[23]

У 1866 році при храмі було відкрито церковно-парафіяльне піклування.

У 1874 році в Рудьківці відкрилося земське народне сільське училище[24]. Після кількарічної перерви, пов’язаної з відсутністю фінансування[25], навчання у школі поновилося у 1893 році.

У 1876 році у складі Марковецько-Рудьківської парафії Чернігівської єпархії були Успенська церква в Марківцях та Миколаївська в Рудьківці[26].

1881 року Чернігівським земством було проведено подвірний опис повіту. Під дворами мались на увазі самостійні господарства, навіть якщо формально вони перебували в одному дворі з іншими родинами. Худоба річного віку не враховувалася. Згідно з описом у Рудьківці були 2094 жителі на 391 двір.[27]

Рудьківка Дворів Жителів Волів,
биків
Корів Молодої
ВРХ
Коней
робочих
Коней
молодих
Овець Свиней
Разом 391 2094 143 319 159 252 53 778 597

Згідно з проведеним у 1860-х межуванням Рудьківку зарахували з Хамовцами та навколишніми землями в одну Рудьківську дачу.[28] Нижче наведено частину інформації щодо села з Хомівцями за даними межування та подвірного опису повіту.

З Хомівцями Дворів Жителів Роб. віку Грам. ч. Грам. ж.
Козаки 199 1066 519 36 2
Держ. селяни 1 5 2 0 0
Поміщ. селяни 188 1007 471 47 3
Міщани 5 31 9 4 0
Євреї 7 34 13 4 0
Привілейовані 12 72 34 22 12
Інші 3 7 3 1 0
РАЗОМ 415 2222 1051 114 17

Робочий вік рахувався для чоловіків з 18 до 60 років, для жінок — з 16 до 55. Привілейованими верствами вважали духівництво, дворян, купців тощо. У рудьківчан разом із хомівчанами було 359 клунь, 65 млинів та 748 колод бджіл (у 41 дворі).

Земля, десятин УСЯ Садиб. Орна Сіно-
коси
Ліс Інша Не-
зручна
На 1
двір
Беззем.
дворів
Козаки 1523 108 952 271 7,7 2
Держ. селяни 11 1 6 4
Поміщ. селяни 861 90 623 85 4,6
Міщани 60 4 85 9
Євреї 7
Привілейовані 1335 37 621 666 111,3 1
Інші 2 1 1
РАЗОМ 3792 241 2238 1035 9,1 10
МЕЖУВАННЯ 5235 353 2840 1014 814 28 186

«На 1 двір» — у середньому. Один привілейований двір мав 1106 десятин землі, інші — менше 100 десятин кожен.

Рудьківчани мали маленькі присадибні ділянки під сади та городи, а також могли володіти землею в полі, яка була двох типів власності: одноосібної («відрубні» ділянки, виділені під конкретного власника) та спільної (громадські «загальнозмінні» ділянки). Невелику частину громадської землі навколо села могли відводити під індивідуальні «помірки», де зазвичай вирощувалися городні культури. У Рудьківці тоді основною була трипільна система землеробства, коли громада ділила спільну землю на три частини — «зміни». Одна зміна відводилась під озимі культури (жито, середній урожай — 65 пудів із десятини), друга — під ярові (переважно гречка, 40 пудів із десятини, також овес),[29] а третя «гуляла під паром», тобто не засіювалася й використовувалась як «толока» — пасовисько для худоби. Щороку зміни циклічно чергувалися за вказаним вище порядком. Землю обробляли плугом,[30] у який упрягали по 4-5 коней або волів.[31]

Зміни: в бік Браниці, в бік Макарівки та Бобровиці, в бік Марківців. Зміни були майже суцільно чорноземні (найкраща — перша), лише у 2-й по дорозі на Бобровицю було трохи солонцю — вздовж річки (ровчака) Бобровиці (тепер — Бистриці). У західній частині дачі лежала відрубна ділянка колегії Галагана, де було ⅓ солонцюватої землі (урочища Лабровщина, Киселівка, Локатовщина) та ⅔ сіро-глинистої, навіть гіршої якості, ніж у Макарівці.[29]

Власних сінокосів у Рудьківці вистачало навіть на продаж.[32] Вони були розташовані переважно в західній частині дачі (в бік Марківців, Мостища та Сухині), а також у бік відрубної дачі Коляжина. Болотних сінокосів було мало (на Довгому болоті в бік Марківців та Мостища, на Чистому болоті в бік Сухині), вони часто були затоплені й давали поганий накіс. Грудових сінокосів (на підвищеннях) було значно більше.[33] Пасовища для дрібної худоби частково винаймали в орендатора Галагана.[34] Найкращий ліс (дубовий та осиковий) по річці Бобровиці був у Галагана, також було понад 7 десятин казенного дубового лісу.[35]

За переписом 1897 року в селі мешкали 2263 особи, серед них — 1092 чоловіка та 1171 жінка. Православними себе назвали 2243.[36]

У 1899 році Козелецьке земство виділило субсидію 750 рублів на побудову шкільної будівлі,[37] а в 1905 році — ще 500 рублів на добудову. До 1905 року було зведено нову будівлю Миколаївської церкви за 28 тисяч рублів.[38]

За даними податкових списків 1923 року в Рудьківці були 642 господарства, в яких мешкало 2956 осіб. Рудьківка (разом із Марківцями, Сухинею та Макарівкою) належала до Козелецького району (а не до Бобровицького) Ніжинської округи Чернігівської губернії. До райцентру було 25 верст польовими дорогами, до станції Бобровиця — 10 верст. Село мало свою сільраду, до якої також належали Хомівці (231 мешканець на 49 господарств). У селі була школа, телефону не було. 4 дні тижня було визначено базарними.[39]

Під час німецько-радянської війни 700 жителів села воювали на різних фронтах, 30 — у партизанських загонах. За мужність і відвагу 350 чоловік нагороджено орденами й медалями, 248 загинуло. На їх честь у 1970 році односельці встановили пам’ятник.[40]

Після війни в Рудьківці було розміщено радгосп «Рудьківський», який 1972 року мав 3663 га землі, в т. ч. 2598 га орної. Провідною галуззю господарства було тваринництво м'ясо-молочного напряму. 1972 року населення села налічувало 2388 жителів на 800 дворів. Сільраді були підпорядковані села Коношівка, Сухиня, Хомівці. У селі діяли восьмирічна школа (272 учні, 21 учитель), 2 бібліотеки, будинок культури на 260 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок.[40]

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Чисельність населення станом на 1 січня 2015 р.
  2. а б Рудьківка // bobrovica.at.ua
  3. Урочисте відкриття дошкільного навчального закладу «Котигорошко»
  4. Список сільськогосподарських підприємств Бобровицького району
  5. «Вербиченька» — фольклорний колектив із села Рудьківка
  6. Александровичъ М. Н. Остерскій уездъ: историческое описаніе. Ч. 1.: До окончанія смутъ въ Восточной Украинѣ (1669 г.). — 1881. — с. 105. http://libkor.com.ua/frm/download.php?part=1&id=123
  7. Рудкові хутори. До нас, на Броварщину
  8. Н. П. Василенко. Генеральное следствие о маетностях Киевского полка 1729–1730 гг. // Чтенія въ Историческомъ обществѣ Нестора-лѣтописца, 1893, книга VII, отд. 3, с. 29-68.
  9. Донедавна вважалося, що Рудьківка відома лише з середини XIX ст. Ця точка зору викладена, наприклад, у таких виданнях, як Історія міст і сіл Української РСР, гол. редактор академік П. Т. Тронько (1972), Чернігівщина: Енциклопедичний довідник (1990) тощо.
  10. В. Л. Модзалевскій. Малороссійскій Родословникъ. Т. 2. — Кіевъ, 1910. — с. 80. (html)
  11. Михаилъ Судіенко. Матеріалы для отечественной исторіи. Т. 1. — Кіевъ: Въ университетской типографіи, 1853. — Отдѣлъ Третій. — С. 247—249. (Читати онлайн стор. 573-575)
  12. Очерки, замѣтки и документы по исторіи Малороссіи. Ал. Лазаревскаго. Т. II. Кіевъ, 1895. — с. 6.
  13. Историко-статистическое описаніе Черниговской епархіи. Книга пятая. Губ. городъ Черниговъ. Уѣзды: Черниговскій, Козелецкій, Суражскій, Кролевецкій и Остерскій. — Черниговъ, Земская типографія, 1874. — С. 285. http://markivci.ho.ua/img/other/Eparchy-Kozelets-other-s.jpg http://rusfolder.com/35869061
  14. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 96.
  15. В. І. Новгородцов. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст. — Київ, 1989. — с. 270. http://history.org.ua/?litera&id=9000
  16. Труды Черниговской губернской архивной комиссіи (1906-1908). Выпускъ седьмой. Приложенія.  — с. 13.
  17. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. — 1866. — с. 272-273 (№ 15, 1 августа).
  18. "Списки населённых мест Российской Империи. XLVIII. Черниговская губерния, 1866, с. 63. http://narod.ru/disk/15142447000/Chernigovskaya_gub-1866.rar.html.
  19. Трехверстная военная топографическая карта Российской империи, лист 22-9. http://etomesto.ru/shubert/
  20. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 10 (8 сентября 1861 г.), с. 123.
  21. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 26 (22 августа 1862 г.), с. 256.
  22. Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 21 (1 ноября 1864 г.), с. 227.
  23. Отчетъ о состояніи начальныхъ народныхъ училищъ и сельскихъ школъ, состоящихъ Черниговской губерніи въ уѣздѣ Козелецкомъ за 1866 годъ // Черниговскія Епархіальныя извѣстія. Часть оффиціальная. № 15 (1 августа 1867 г.), с. 559-562.
  24. Памятная книжка Кіевскаго Учебнаго Округа на 1901 годъ. Часть IV. Черниговская губернія. — Кіевъ, 1901. — с. 43. http://libkor.com.ua/php/fulltext_files/The_memorial_book_p.pdf
  25. Козелецкое уездное земское собрание. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1891 год. — C. 28. http://www.knigafund.ru/books/81179
  26. Распределение наличных священно-церковно-служителей Черниговской епархии на штатные места, согласно Высочайше утвержденному 17 января 1876 года расписанию приходов и причтов сей епархии.
  27. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 13.
  28. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Подворная опись. — С. 58-61.
  29. а б Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 27.
  30. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 34.
  31. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 36.
  32. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — С. 44.
  33. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 52-53.
  34. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 86.
  35. Матеріалы для оцѣнки земельных угодій, собранные Черниговскимъ статистическимъ отделеніемъ при губернской земской управѣ. Tомъ V. Козелецкій уѣздъ. — Черниговъ: Земская и Губернская типографіи, 1882. — Приложенія. — С. 72.
  36. Населенныя мѣста Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей. 1905. — с. 266.
  37. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. Чрезвычайной сессии 30 апреля 1899 года. — C. 6. http://www.knigafund.ru/books/81191
  38. Журналы Козелецкого уездного земского собрания. 1905 года. — C. 144. http://www.knigafund.ru/books/81189
  39. Список населенных мест Черниговской губернии. 1924 год  / Центральное статистическое управление; Черниговское губернское статистическое бюро. — Чернигов: Гостиполитография, 1924. — c. 46-47.
  40. а б Історія міст і сіл Української РСР. Чернігівська область. — Київ, 1972. — С. 196.