Користувач:Валерія Світла/Чернетка

Владислав Скворцов
Загальна інформація
Народження	29 липня 1996(1996-07-29) с. Левенцівка,Новомосковський район, Дніпропетровська область, Україна
Смерть	20 квітня 2022(2022-04-20) (25 років) неподалік с. Нова Дмитрівка, Ізюмський район, Харківська область, Україна (загибель у бою)
Поховання	Краснопільський цвинтар
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma Mater	Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара
Ступінь	магістр
Псевдо	Скворець
Військова служба
Роки служби	2019-2022
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Російсько-українська війна: Російське вторгнення в Україну Бої за Охтирку Бої за Тростянець Бої за Ізюм Участь у Добровольчих військових формуваннях України з 2014 - 2019 рр Російсько-українська війна з 2014 року Бої за Широкине Бої у м. Водяне Бої за Слов'янськ Бої за Іловайськ Бої за Мар'їнку Бої за Красногорівку Бої за Піски
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Владислав Юрійович Скворцов (нар. 20 липня 1996(19960720), с. Левенцівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області, Україна — пом. 20 квітня 2022, неподалік с. Нова Дмитрівка, Ізюмський район, Харківська область, Україна) — український військовий-доброволець, старший лейтенант, командир роти 93 ОМБр, громадський діяч, політолог. Учасник АТО, ООС. Відомий особистим вкладом у національно-патріотичне виховання молоді Дніпропетровщини та як учасник російсько-української війни.

Життєпис

Скворцов Владислав Юрійович, народився 29 липня 1996 року в с.Левенцівка, Новомосковського району, Дніпропетровської області. Через рік сім'я Владислава переїхала в м.Дніпропетровськ (нині місто Дніпро).

Освіта

У 2002 році вступив до першого класу Спеціалізованої середньої загальноосвітньої школи № 9 з поглибленим вивченням англійської мови. Після закінчення 11 класів, отримавши повну середню освіту, у 2013 році вступив на перший курс факультету - суспільних наук та міжнародних відносин Дніпровського національного університету імені Олеся Гончара. У 2017 році Владислав закінчив ДНУ ім. О.Гончара і отримав базову вищу освіту за напрямком підготовки Політологія, здобувши кваліфікацію Бакалавр. У 2019 році вже отримал ступінь Магістра у тому ж самому навчальному закладі.

Крім цивільної освіти, у 2017 році Владислав закінчив військову кафедру Дніпропетровського вищого навчального закладу «Національний гірничий університет» (нині Дніпровська політехніка), за спеціальністю - «Бойове застосування механізованих з'єднань військових частин та підрозділів». Прийняв військову присягу 29.07.2017 року на кафедрі військової підготовки Харківського політехнічного інституту.

Військовий досвід

В 2014 році, коли ще був неповнолітнім, прийшов у військкомат записатись до АТО захищати свою країну, та не підійшов за віком. Але Владислав не зупинився та самотужки поїхав у місто Київ, де знайшов організацію, яка готувала юнаків до добровольчих загонів. Після підготовки, потрапив до добровольчого загону «Шахтарськ», в якому прослуживши до кінця 2014 року, набув свій перший військовий досвід.

В 2018 році Владислав знов пішов добровольцем у 2 сотню 8 батальйону Української добровольчої армії, яка на той час приймала участь в боях в м.Широкіно, м.Водяне. Юнак весь час мріяв про військову кар’єру і з метою її продовження, після проходження служби в добровольчому батальйоні, вирішив вступити до лав Збройні Сили України.

24.10.2019 року був призваний у Збройні Сили України як офіцер запасу, на військову службу Амур-Нижньодніпровським військовим комісаріатом. Щойно призвавшись, військовослужбовець був направлений на три місяці на курси перепідготовки в Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації у м.Київ. Закінчивши курс перепідготовки Владислав був направлений до 74-го окремого розвідувального батальйону, який на той час дислоцирувався в смт.Черкаське, де Владислав обіймав посаду - начальника зв’язку взводу. В цей період брав безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, а саме у м.Слов'янськ, м.Мар'їнка, м.Іловайськ, Піски, Широкине, Красногорівка, перебуваючи безпосередньо в районах бойових дій.

З 21.08.2020 року старший лейтенант Скворцов Владислав Юрійович проходив військову службу за контрактом у Соборному районному центрі комплектування та соціальної підтримки на посаді Старшого офіцера відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдат запасу.

У 2020 року брав участь у ООС у складі Оперативного командування "Схід". 2021 року прийняв посаду командира взводу.

2022 року з початком повномасштабного російського вторгення в Україну Владислав Скворцов у складі 93-ї окремої механізованої бригади "Холодний Яр" прийняв бій з окупантом на Сумщині у м.Охтирка. Приймав участь у героїчному звільнені м. Тростянець. Після успішного визволення Тростянця одразу були переправлені на Ізюмський напрямок, де і віддав своє життя у запеклих боях з окупантом за Незалежність України.

• 
  Разом з дружиною Єлизаветою та донькою Кірою

Спортивна кар'єра

Владислав займався бойовим самбо та пауерліфтингом. Під час 7-го Відкритого Кубку ВПА України 2017 року виконав норматив (класифікацію) Кандидат в майстри спорту з загальним результатом 465кг.

Робота та громадська активність

У січні 2017 року був прийнятий на роботу в комунальне підприємство «Патріот» Дніпровської міської ради, на посаду – «інспектор з оборонно-масової роботи». Де проводив чисельні заходи по розвитку української молоді та проводили курси першої домедичної підготовки для містян, у навчальних закладах, загальнонаціональних компаніях, дитячих закладах, а також навчали працівників різних підприємств . Особливу увагу приділяли поведінці людей якщо вони стали очевидцями ДТП . Під час навчання в університеті, Владислав неодноразово брав участь у проведенні соціологічних опитувань на Сході та Півдні України.

Особисте життя

У 2018 році Владислав одружився з Єлизаветою Півник та 2021 року у подружжя народилась донька Скворцова Кіра Владиславівна. Останній раз Владислав бачив свою доньку майже у 3-х місячному віці перед службою у Збройних Силах України. У сім'ї Скворцових залишилась молодша сестра Владислава Софія та молодший брат Артем, який пішов продовжувати справу брата і зараз перебуває на фронті.

Вшанування пам'яті

• Поховання бійця з військовими почестями відбулось 27 квітня 2022 року на Краснопільському цвинтарі у Дніпропетровській області .
• Побратими та друзі згадують Владислава як професійного командира, гідну людину та справжнього друга .
• Дніпровський національний університет імені Олеся Гончара висловив слова скорботи та продовжує шанувати пам'ять про загиблого випускника .
• Український кризовий медіа-центр створив допис Офіцер честі, присвячений життю Владислава Скворцова.

• 03.01.2023 була створена [електронна петиція] про присвоєння Скворцову Владиславу Юрійовичу почесного звання Героя України посмертно .

Нагороди

• Орден "За мужність" ІІІ ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі [1].