Користувач:Oleksandr Tahayev/Іспанський грип

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Спустошені громади[ред. | ред. код]

Діаграма загиблих у великих містах, на якій видно пік у жовтні та листопаді 1918 року
Рада лікарні Коромандель (Нова Зеландія) поради хворим на грип (1918)

Навіть у тих районах, де рівень смертності був низьким, так багато дорослих втратили дієздатність, що це значно ускладнило життєдіяльність. Деякі громади закривали всі магазини або вимагали від клієнтів залишати замовлення зовні. Повідомлялося, що медичні працівники не можуть доглядати за хворими, а копачі могил не здатні ховати мертвих, бо вони теж хворі. Братські могили викопували паровою лопатою[en], а в багатьох місцях трупи закопували без трун[1].

Особливо сильно постраждали кілька тихоокеанських острівних[en] територій. Пандемія дійшла до них з Нової Зеландії, яка вчасно не затримала у своїх портах судна, що перевозили грип, наприклад, СС Талуне. З Нової Зеландії грип охопив Тонгу (загинуло 8% населення), Науру (16%) та Фіджі (5%, 9 тис. осіб)[2].

Найсильніше постраждало Західне Самоа, колишнє німецьке Самоа, що його Нова Зеландія окупувала 1914 року. Заразилось 90% населення, померло 30% дорослих чоловіків, 22% дорослих жінок та 10% дітей. Навпаки, губернатор Джон Мартін Пойєр завадив грипу дістатися сусіднього Американського Самоа, наклавши блокаду[2]. Хвороба найшвидше поширилася верхівкою суспільства серед корінних народів через звичай збирати усні традиції від вождів на смертних ложах; так заразилося багато старійшин громади[3].

У Новій Зеландії 8 573 смерті віднесли до пандемії грипу 1918 року, внаслідок чого загальний рівень смертності населення становив 0,7%[4]. Смертність серед Маорі була в 10 разів вищою, ніж серед європейців, оскільки вони були біднішими, жили щільніше у сільській місцевості[3].

Аналіз даних виявив 5520 зафіксованих випадки смерті в окрузі Саванна-Чатем, штат Джорджія (населення 83 252), за трирічний період з 1 січня 1917 року по 31 грудня 1919 року. З-поміж цих смертей грип спеціально вказаний як причина смерті у 316 випадках, що становить 5% усіх причин смерті за загальний часовий період[5].

Менш уражені райони[ред. | ред. код]

Китай, можливо, пережив відносно легкий сезон грипу 1918 року порівняно з іншими регіонами світу[6][7][8][9][10]. Однак думку, що досвід грипу в Китаї в 1918 року був легким, також ставили під сумнів. Попри те, що в країні в той час не було централізованого збору статистики охорони здоров'я, деякі звіти з його внутрішніх районів свідчать про те, що рівень смертності від грипу був, можливо, вищим, принаймні в кількох місцях Китаю в 1918 році[11]. Однак, принаймні, існує мало свідчень того, що Китай у цілому серйозно постраждав від грипу порівняно з іншими країнами світу[12]. Попри відсутність медичних записів із внутрішніх районів Китаю, існує велика кількість медичних даних, зібраних у китайських портових містах, таких як тодішні підконтрольні Британії Гонконг, Кантон, Пекін, Харбін та Шанхай . Ці дані були зібрані Китайською морською митною службою, яка значною мірою працювала з некитайськими іноземцями, такими як британські, французькі та інші європейські колоніальні чиновники в Китаї[13]. Загалом точні дані портових міст Китаю показують дивовижно низькі показники смертності порівняно з іншими містами Азії. Наприклад, влада Великої Британії в Гонконгу та Кантоні звітувала про рівень смертності від грипу в розмірі 0,25% та 0,32%, що значно нижче за показники смертності в інших містах Азії, таких як Калькутта або Бомбей, де грип завдав значно більшої шкоди. [14]. Так само в місті Шанхаї де 1918 року було понад 2 мільйони населення, зафіксовано лише 266 випадків смерті від грипу серед китайського населення в 1918 році. Якщо екстраполювати з обширних даних, зареєстрованих з китайських міст, запропонований рівень смертності від грипу в Китаї в цілому 1918 року був, ймовірно, нижчим від 1% - набагато нижчим за середній показник у світі (який становив близько 3–5%). Навпаки, Японія та Тайвань повідомили про рівень смертності від грипу приблизно 0,45% та 0,69% відповідно, що вище, ніж рівень смертності, зібраний за даними в китайських портових містах, таких як Гонконг (0,25%), Кантон (0,32%) та Шанхай. Деякі дослідники припускають, що традиційна китайська медицина, можливо, відігравала певну роль у низькому рівні смертності від грипу в Китаї.

1919 рік, Токіо (Японія)

У Японії станом на липень 1919 року до пандемії грипу віднесли 257 363 смерті, тобто смертність становила 0,4%, що значно нижче, ніж майже у всіх інших азійських країнах, про які є дані. Японська влада суворо обмежила морські подорожі між головними островами, коли вдарила пандемія.

У Тихому океані, Американському Самоа [15]. та французькій колонії Нова Каледонія [16]. також вдалося запобігти навіть одній смерті від грипу через ефективні карантини. В Австралії померло майже 12 тис. осіб[17].

На кінець пандемії на відокремленому острові Маражо у бразильській дельті річки Амазонка не було повідомлень про спалах[18]. Зі Святої Єлени також не повідомляли про смерті[19].

Кількість померлих у Росії оцінюють у 450 тис., хоча епідеміологи, які запропонували цю кількість, назвали це "тиканням пальцем у небо"[20]. Якщо ці дані правильні, Росія втратила приблизно 0,2% свого населення, це означає, що на її території смертність від грипу була найнижчою в Європі. Згідно з іншим дослідженням, ця кількість є малоймовірною, враховуючи, що країна перебувала у стані громадянської війни, а інфраструктура життєзабезпечення порушилась; дослідження свідчить про те, що кількість загиблих у Росії становила 1%, або 2,7 мільйона людей[11].

Отруєння аспірином[ред. | ред. код]

У статті, опублікованій у 2009 р. У журналі « Клінічні інфекційні хвороби», Карен Старко запропонувала, що отруєння аспірином значною мірою сприяло летальним випадкам. Вона виходила з опису симптомів у тих, хто помирає від грипу, як повідомляється у звітах після смерті, які ще доступні, а також на терміни великого "сплеску смерті" у жовтні 1918 р. Це сталося незабаром після генерального хірурга армії США. і Журнал Американської медичної асоціації рекомендували дуже великі дози від 8 до 31   грам аспірину на добу в рамках лікування. Ці рівні вироблять гіпервентиляцію у 33% пацієнтів, а також набряк легенів у 3% пацієнтів[21].

Також Старко зазначає, що багато ранніх смертей показали "вологі", іноді геморагічні легені, тоді як пізня смерть показала бактеріальну пневмонію. Вона припускає, що хвиля отруєнь аспірином була пов'язана з " ідеальною бурею " подій: термін дії патенту Байєра на аспірин закінчився, тому багато компаній поспішали отримувати прибуток і значно збільшували пропозицію; це збіглося з іспанським грипом; і симптоми отруєння аспірином тоді не були відомі[21].

Вуличний автомобіль-кондуктор у Сіетлі 1918 року відмовився пускати пасажирів на борт, які не мають масок

Як пояснення загальновисокого рівня смертності ця гіпотеза була поставлена під сумнів у листі до журналу, опублікованому в квітні 2010 року Ендрю Ноймером та Дейзі Карреоном з Каліфорнійського університету, Ірвайн та Ніллом Джонсоном з Австралійської комісії з безпеки та якості в Охорона здоров'я. Вони поставили під сумнів універсальну застосованість теорії аспірину, враховуючи високий рівень смертності в таких країнах, як Індія, де на той час мало доступу або до аспірину, порівняно зі смертністю в місцях, де аспірин багатий[22].

Вони дійшли висновку, що «гіпотезу про отруєння саліцилатом [аспірином] було важко підтримати як основне пояснення незвичайної вірулентності пандемії грипу 1918–1919 років»[22]. У відповідь Старко зазначив, що існують анекдотичні докази вживання аспірину в Індії і стверджував, що навіть якщо перевищення рецепту аспірину не сприяло високій індійській смертності, воно все ще може бути фактором високих показників в районах, де інші загострюючі фактори, наявні в Індії, відігравали меншу роль[23].


В Іспанії джерела періоду явно пов'язували іспанський грип з культурною постаттю Дон Жуана . Псевдонім грипу "Неаполітанський солдат" був прийнятий в опереті Федеріко Ромеро та Гільєрмо Фернандеса Шоу " Пісня про забуття" ( La canción del olvido ). Головним героєм оперети був фондовий Дон Жуан. Федеріко Ромеро, один із лібретистів, відмовився від того, що найпопулярніший музичний номер п'єси - Неапольський солдат - такий же привабливий, як грип. Девіс стверджував, що зв'язок між іспанським грипом і доном Жуаном дозволив іспанцям осмислити свій епідемічний досвід, інтерпретуючи це через свою знайому історію Дон Жуана[24].


2013 року Всесвітня дослідницька та моделююча група AIR "охарактеризувала історичну пандемію 1918 року та оцінила наслідки подібної пандемії, що виникає сьогодні за допомогою пандемічної моделі грипу AIR". За цією моделлю, "сучасний" іспанський грип "подія призведе до додаткових втрат від страхування життя в межах 15,3-27,8 млрд. дол. лише у Сполучених Штатах ", та 188 000–337 000 смертей у США[25].

2018 року Майкл Вуробей, професор еволюційної біології в університеті Арізони, який вивчає історію пандемії 1918 року, доповів, що він отримав зразки тканин, створені Вільямом Ролланом, лікарем, який повідомив про респіраторну хворобу, яка, можливо, є вірусом, коли був патологом у британських військах під час Першої світової війни[26]. Ролланд був автором статті в Ланцеті 1917 року про спалах респіраторного захворювання, що почалося 1916 року в Етаплі (Франція). [27].

Див. також[ред. | ред. код]

Список літератури[ред. | ред. код]

Цитати[ред. | ред. код]

  1. ↑ Viruses of mass destruction. 1 November 2004. Архів оригіналу за 6 May 2009. Процитовано 30 April 2009.
  2. ↑ а б Denoon, 2004.
  3. ↑ а б Wishart, Skye (July–August 2018). How the 1918 flu spread. New Zealand Geographic (152): 23. Архів оригіналу за 3 August 2018. Процитовано 3 August 2018.
  4. ↑ Rice, 2005, с. 221.
  5. ↑ Plaspohl, Sata S.; Dixon, Betty T.; Owen, Nyssa (2016). The Effect of the 1918 Spanish Influenza Pandemic on Mortality Rates in Savannah, Georgia. Georgia Historical Quarterly. 100 (3): 332. Процитовано 12 March 2020. {{cite journal}}: Недійсний |deadurl=vanc (довідка)
  6. ↑ Langford, Christopher (2005). Did the 1918–19 Influenza Pandemic Originate in China?. Population and Development Review. 31 (3): 473—505. doi:10.1111/j.1728-4457.2005.00080.x. ISSN 0098-7921. JSTOR 3401475.
  7. ↑ Cheng, K. F.; Leung, P. C. (1 July 2007). What happened in China during the 1918 influenza pandemic?. International Journal of Infectious Diseases. 11 (4): 360—364. doi:10.1016/j.ijid.2006.07.009. ISSN 1201-9712. PMID 17379558.
  8. ↑ Saunders-Hastings, Patrick R.; Krewski, Daniel (6 December 2016). Reviewing the History of Pandemic Influenza: Understanding Patterns of Emergence and Transmission. Pathogens. 5 (4): 66. doi:10.3390/pathogens5040066. ISSN 2076-0817. PMC 5198166. PMID 27929449.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  9. ↑ Killingray, David; Phillips, Howard (2003). The Spanish Influenza Pandemic of 1918–1919: New Perspectives (англ.). Routledge. ISBN 978-1-134-56640-2.
  10. ↑ Langford, Christopher (2005). Did the 1918-19 Influenza Pandemic Originate in China?. Population and Development Review. 31 (3): 473—505. doi:10.1111/j.1728-4457.2005.00080.x. ISSN 0098-7921. JSTOR 3401475.
  11. ↑ а б Spinney, Laura (2017). Pale rider – The Spanish flu of 1918 and how it changed the world. с. 167—169. ISBN 978-1-910702-37-6.
  12. ↑ Killingray, David; Phillips, Howard (2003). The Spanish Influenza Pandemic of 1918-1919: New Perspectives (англ.). Routledge. ISBN 978-1-134-56640-2.
  13. ↑ Killingray, David; Phillips, Howard (2003). The Spanish Influenza Pandemic of 1918–1919: New Perspectives (англ.). Routledge. ISBN 978-1-134-56640-2.
  14. ↑ Langford, Christopher (2005). Did the 1918–19 Influenza Pandemic Originate in China?. Population and Development Review (англ.). 31 (3): 473—505. doi:10.1111/j.1728-4457.2005.00080.x. ISSN 1728-4457.
  15. ↑ Influenza of 1918 (Spanish Flu) and the US Navy. history.navy.mil. Архів оригіналу за 11 January 2015. Процитовано 14 May 2009.
  16. ↑ World Health Organization Writing Group (2006). Nonpharmaceutical interventions for pandemic influenza, international measures. Centers for Disease Control and Prevention (CDC) Emerging Infectious Diseases (EID) Journal. 12 (1): 81—87. doi:10.3201/eid1201.051370. PMC 3291414. PMID 16494722.
  17. ↑ 1919 – Spanish Flu Reports in south-western Victoria, Australia. 17 September 2004. Архів оригіналу за 17 September 2004.
  18. ↑ Ryan, Jeffrey, ред. (2009). Pandemic Influenza: Emergency planning and community preparedness. Boca Raton, FL: CRC Press. с. 24.
  19. ↑ "Colonial Annual Report", 1919
  20. ↑ Patterson та Pyle, 1991.
  21. ↑ а б Starko, 2009.
  22. ↑ а б Noymer, Carreon та Johnson, 2010.
  23. ↑ Starko, 2010.
  24. ↑ Davis, 2013, с. 103–136.
  25. ↑ Madhav, 2013.
  26. ↑ Branswell, Helen (5 December 2018). A shot-in-the-dark e-mail leads to a century-old family treasure – and hope of cracking a deadly flu's secret. Stat. Архів оригіналу за 5 December 2018. Процитовано 5 December 2018.
  27. ↑ The Influenza Pandemic of 1918. World War 1 Centenary. University of Oxford. Архів оригіналу за 9 December 2018. Процитовано 8 December 2018.

.

Бібліографія[ред. | ред. код]

 

Подальше читання[ред. | ред. код]

зовнішні посилання[ред. | ред. код]

[[Категорія:Грипозні пандемії]] [[Категорія:Епідемії]] [[Категорія:Сторінки із неперевіреними перекладами]]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувач:Oleksandr_Tahayev/Іспанський_грип&oldid=27545629