Корольчук Віктор Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корольчук Віктор Андрійович
Корольчук Віктор Андрійович.jpg
Народження 29 квітня 1933(1933-04-29)
Берестя, Поліське воєводство, Польська Республіка
Смерть 30 вересня 2015(2015-09-30) (82 роки)
Громадянство УРСРУкраїна Україна
Навчання Ростовське художнє училище імені М. Б. Грекова
Діяльність художник
Нагороди Народний художник України

Ві́ктор Андрі́йович Корольчу́к (* 29 квітня 1933, Берестя) — український художник, 1962 — лауреат премії Всесоюзної художньої виставки в Москві, 1966 — член НСХУ, 1979 — заслужений художник УРСР, 2004 — народний художник України.

Життєпис[ред. | ред. код]

1961 року закінчив Ростовське художнє училище імені М. Б. Грекова, навчався у педагогів О. Черних та А. Мартиросова. По закінченні навчання працював в Кривому Розі.

З 1962 року брав участь в республіканських і всесоюзних виставках.

Живе та працює в Києві. Малює пейзажі, натюрморти та жанрові картини. Роботи зберігаються в художніх музеях Білорусі, Росії, України.

2007 року входив до складу журі конкурсу дитячого малюнку на тему ґендерної рівності — проводився під егідою представництва Європейської комісії.

«Брест. Пам'ять народна» — одне з багатьох полотен, присвячених Брестській фортеці. Цю тему брався розкривати не один художник. Немало з них прагнули відтворити голу правду війни. Як зазначає Ігор Шаров, художня правда Віктора Корольчука зіткана з сотень правд, філософськи осмислених, виведена не в плакатні, а у високо художні образи. Звичайний зимовий день. Голубіють сніги. Дбайливо прочищена доріжка до фортечного муру. Постаті людей серед снігу і тиші молодих берізок. Люди вслухаються. Дихають повітрям, яким дихали їх ровесники, які мріяли. Дим війни розвіявся. Напіврозбитий фортечний мур з трьома вікнами і закладеним цегляним входом — свідок кривавих боїв, живий монумент. Пам'яті. Без прикрас і оздоб, на кожному сантиметрі якого сліди війни від куль, осколків, вогню. У людей свій вимір життя. Загиблих не воскресити. Люди зупинилися, кожен думаючи про своє. Пам'ять про війну, це не тільки салюти, квіти, військові паради. Це й звичайна зимова тиша, фортеця серед снігів, це те, що знаходить до серця кожного свій шлях — некрикливий, непідвладний ідеологічним канонам.

Його твори:

  • 1964 — «Нова шахта»,
  • 1965 — «Брестська фортеця»,
  • 1966 — «На Байкалі»,
  • 1967 — «Фортеця живе»,
  • 1970 — «На рудні»,
  • 1972 — «Льон»,
  • 1975 — «Дев'ята криворізька»,
  • 1977 — «У Шушенському»,
  • 1977 — «Фортеця живе»,
  • 1980 — «Рання весна. Брестська фортеця»,
  • 1982 — «Рідна земля»,
  • 1986 — «Іверський монастир»,
  • 2011 — «Пора сінокосу».

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]