Баринова-Кулеба Віра Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ві́ра Іва́нівна Ба́ринова-Куле́ба (* 1 грудня 1938(19381201), Римарівка, Гадяцький район, Полтавська область, УРСР) — український живописець. Член Національної спілки художників України (1967). Заслужений діяч мистецтв УРСР (1989). Кавалер ордена Княгині Ольги III ступеня (2008)[1]. Народний художник України (2009).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 1938 року в селі Римарівка Полтавської області.

1965 року закінчила Київський художній інститут (майстерня В. Пузиркова).

Навчалася у творчих майстернях Академії мистецтв СРСР під керівництвом С. Григор'єва.

Працює у галузі станкового живопису. Успадкувавши реалістичні традиції національної школи образотворчого мистецтва як засадничі позиції своєї творчості, виробила самобутню манеру мистецького самовираження, яскраво позначену культурно-психологічними рисами української ментальності. Наскрізною темою її творчості є селянське буття у різноманітних виявленнях його, твори пройняті ідеєю незнищенної генетичної пам'яті народу.

Педагогічну роботу в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури розпочала викладачем на кафедрі живопису і композиції в 1968 році, з 1994 — професор.

Баринова Олена Валентинівна (* 1971, Київ) — дочка В. Баринової-Кулеби. Графік, член НСХУ (1995).

Твори[ред. | ред. код]

  • «Дівчата» (1965),
  • «Вісті з села» (1968),
  • «На світанку» (1978),
  • «До мами на ферму» (1980),
  • «В ім'я життя» (1982),
  • «Урок миру» (1987),
  • «Великдень» (1989),
  • «Білі гуси» (1989),
  • «Казка» (1990),
  • «Дівки прядуть» (1990),
  • «Мати із сином» (1991),
  • «Автопортрет» (1998),
  • «Благословення» (1998).

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]