Бабенцов Віктор Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Володимирович Бабенцов
Бабенцов Віктор Володимирович.jpg
Народження 5 лютого 1921(1921-02-05)
Верхньодніпровськ
Смерть 23 лютого 2012(2012-02-23) (91 рік)
  Київ
Громадянство СРСР, Україна
Жанр живопис
Навчання НАОМА
Діяльність художник
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв УРСР

Ві́ктор Володи́мирович Ба́бенцов (нар. 5 лютого 1921, село Литвинівка, нині у складі міста Верхньодніпровськ Дніпропетровської області - 23 лютого 2012, м. Київ) — український живописець. Заслужений діяч мистецтв УРСР (1977). Народний художник України (2004). Член Національної спілки художників України (від 1956 року).

Біографічні відомості[ред. | ред. код]

У 1938—1939 роках навчався в Дніпропетровському художньому училищі.

Учасник Другої світової війни. В 1939—1941 рр. служив у Москві у Пролетарській дивізії. 1943 року став членом ВКП(б). Пройшов усю війну солдатом, закінчивши її сержантом 1945 року в Німеччині, на березі Балтики, в містечку Барт. Має бойові та державні нагороди СРСР.

Викладач по малюнку Костянтин Єлева (сидить у центрі) з студентами Київського художнього інституту. Віктор Бабенцов стоїть третій зліва.

З 1946—1952 роки навчався у Київському художньому інституті (нині НАОМА — Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури). Навчався у Карпа Трохименка та Володимира Костецького.

Працював в галузі тематичного живопису, портрета та пейзажу.

Від 1951 року бере участь у всесоюзних і республіканських художніх виставках. Учасник зарубіжних виставок в Японії (1974—1976), Фінляндії (1977), Болгарії (1984)[1].

Він належить до тих майстрів, котрі вдосконалюють свій талант щоденно копіткою і натхненною працею, для яких саме така праця – єдиний спосіб існування. Як зазначає Ігор Шаров, друзі і колеги художника добре знали звичку майстра у будь-яку вільну хвилину брати в руки олівець, блокнот і замальовувати свої враження. Мабуть лише так можна досягти довершеності своїх творів. Аркуш за аркушем, неначе щоденникові записи , створюється той світ, яким бачить його В. Бабенцов – чи то обличчя друга, чи то клаптик квітучої природи – все це напрацьовується досить довго. Крим, Прибалтика, дніпровські, азовські, каспійські береги, французькі, італійські, іспанські міста. Бачити для Віктора Володимировича означало малювати, а малювати означало жити.

Донька Олена Вікторівна Бабенцова (народилася 21 травня 1955 року в Києві) — живописець і графік.

Твори[ред. | ред. код]

  • «Проба сталі» (1951).
  • «Леся Українка» (1952, 1962).
  • «Метробудівці» (1957).
  • «Осіння путина» (1957);
  • «В науку» (1961).
  • «На будівництві Дніпродзержинської ГЕС» (1963).
  • «Т. Г. Шевченко в Кам'янці-Подільському» (1964).
  • «Стояла я і слухала весну…» (1970).
  • «Біля стіни комунарів» (1971).
  • «Брестська фортеця-герой» (1975).
  • «На визволеній землі. Рік 1943» (1978).
  • «Весна» (1980).
  • «Крим» (1981).
  • «Славутич» (1982).
  • «Портрет матері» (1984).
  • «Комісар 186-ої Брестської дивізії П. Кудрявцев» (1985).
  • «Бронебійники» (1989).
  • «Морський краєвид» (1991).
  • «Квітучий мигдаль» (1991).

Картини Бабенцова зберігаються в багатьох музеях. Серед них:

  • Національний художній музей,
  • Харківський художній музей,
  • Дніпропетровський художній музей,
  • Донецький художній музей,
  • Черкаський художній музей,
  • Бердянський художній музей,
  • Херсонська картинна галерея,
  • Севастопольська картинна галерея,
  • Літературно-меморіальний музей Лесі Українки (Київ),
  • Кам'янець-Подільський історичний музей,
  • Київський історичний музей,
  • Хмельницький краєзнавчий музей,
  • Новомосковський краєзнавчий музей,
  • Корсунь-Шевченківський краєзнавчий музей.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Киевский художник Бабенцов Виктор Владимирович. Соцреализм. Киевский клуб коллекционеров. 

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]