Кравченко Євген Сергійович
Кравченко Євген Сергійович | ||||
---|---|---|---|---|
![]() | ||||
Народився | 12 (25) грудня 1907 ![]() Володимирівка, Україна ![]() | |||
Помер | 28 червня 1975 (67 років) ![]() Київ, Українська РСР, СРСР ![]() | |||
Країна | ![]() ![]() ![]() ![]() | |||
Діяльність | письменник, драматург ![]() | |||
Alma mater | Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського (1933) ![]() | |||
Заклад | Одеський державний педагогічний університет імені Костянтина Ушинського, Спілка радянських письменників України і Радянська культура ![]() | |||
Знання мов | українська[1] ![]() | |||
Членство | Спілка радянських письменників України ![]() | |||
Партія | ВКП(б) ![]() | |||
Діти | Кравченко Андрій Євгенович і Кравченко Ігор Євгенович ![]() | |||
Учасник | німецько-радянська війна ![]() | |||
| ||||
Євген Сергійович Кра́вченко (25 грудня 1907, Володимирівка — 28 червня 1975, Київ) — український письменник, драматург; член Спілки радянських письменників України з 1951 року. Батько літературознавця Андрія Кравченка та письменника Ігоря Кравченка.
Народився 12 [25] грудня 1907 року в селі Володимирівці (нині Вознесенський район, Миколаївської області, Україна) в селянській родині. У 1918 році закінчив три класи Володимирівської сільської школи. З 1927 року працював у колгоспі. З 1929 року — вчителював, завідував школами хуторів Попівка та Заїківка Білокуракинського району. Восени 1930 року вступив на мовно-літературний факультет Одеського інституту соціального виховання.
У 1933 році закінчив Одеський інститут соціального виховання. Протягом 1933—1938 років працював учителем, директором Овідіопольської зразкової середньої школи, інспектором шкіл Одеської області. З 1938 року викладав українську літературу в Одеському педагогічному інституті[2].
Під час німецько-радянської війни брав участь у Сталінградській битві, у взятті Варшави і Кенігсберга[3]. Член ВКП(б) з червня 1944 року[4]. У серпні 1945 року демобілізований із Радянської армії.
Після демобілізації протягом 1945—1949 років працював завідувачем відділу пропаганди і агітації редакції газети «Колгоспник України»; у 1949—1952 роках — завідувачем відділу культури та секретарем партійної організації редакції газети «Колгоспне село». З 1952 року — заступник відповідального секретаря Спілки радянських письменників України; у 1958—1960 роках — відповідальний редактор газети «Радянська культура»[3]. З 1960 року — на творчій роботі
Помер у Києві 28 червня 1975 року.
Перший твір — поема «Пісня про скрипку» вийшла з друку в 1936 році. До 1941 року розмістив у періодиці кілька десятків віршів, три поеми та одноактову п'єсу «Любов» (1939). Після війни працював переважно у жанрі драматургії, також автор повістей, багатьох книг оповідань, гуморесок для художнього читання, популярних одноактних п'єс для художньої самодіяльності. Серед виданих творів:
- п'єси: «Фальшива стратегія» (1946), «Комсомольська лінія» (1949; 1969), «Під червоною калиною» (1954), «Солдатська поема» (1961), «Під високими кленами» (1961), «Дачники» (1962), «Весняні грози» (1963), «На даному етапі» (1965), «Новосілля» (1968), «Золота зоря» (1981);
- оповідання і гуморески: «Мої сучасники» (1954), «Божественні курси» (1960), «Бувальщина» (1961), «Сторінки життя» (1964), «Що посієш, те й пожнеш» (1964), «Бичок-дипломат» (1966), «З книги життя» (1966), «Сердечна розмова» (1967), «На крилах дитинства» (1969), «Ой на селі племінники» (1971), «Чоботи з милом» (1972), «От колись було…» (1987), «Під шум дощу» (1987);
- повісті: «На світанні» (1967), «Тихесенько вітер віє» (1971), «Наші добрі люди» (1975).
У своїх творах славив захисників Батьківщини у німецько-радянській війні, засобами сатири і гумору (здебільшого на матеріалі сільського життя) викривав негативні явища.
Автор текстів пісень «В небі канареєчка літає…», «Тепер я став багатий…», «Я люблю і не знаю покою…» до художнього фільму «За двома зайцями» (1961).
Виступав також як театральний і літературний критик[5].
1962 року написав цикл оповідань «Слово Тараса» («Ідуть дівчата в поле жати», «Слово Тараса», «Ой люлі, люлі» та інші), в яких осмислював значення «Кобзаря» як священної книги українців. Згадав Тараса Шевченка і в повісті «На світанні» (1967). У статті «Театр Кобзаря» (Известия. 29 лютого 1964) проаналізував особливості драматургічного стилю Шевченка. Опублікував статті:
- «Іван Франко в боротьбі за Тараса Шевченка» / Вільна Україна. 29 червня 1956 (у співавторстві);
- «Його твори кликали до боротьби. Популяризація і розповсюдження творів Тараса Григоровича Шевченка в Галичині» / Прикарпатська правда. 8 березня 1959[2].
Його ім'ям названо Бібліотеку для юнацтва в Дніпровському районі міста Києва, яка розташована на вулиці Ентузіастів, № 51/24.
- ↑ Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ а б Шевченківська енциклопедія, 2013, с. 562, Т. 3.
- ↑ а б Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник, 1960, с. 262.
- ↑ Українська радянська енциклопедія, 1980, Т. 5.
- ↑ Українська літературна енциклопедія, 1995, с. 41, Т. 3.
- Євген Кравченко // Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упоряд. Олег Килимник. — Київ : Радянський письменник, 1960. — С. 580 с. ., С. 262—263;
- Кравченко Євген Сергійович // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 225.;
- Кравченко Євген Сергійович // Шевченківський словник / відповідальний редактор Є. П. Кирилюк ; Інститут літератури імені Тараса Шевченка Академії наук Української РСР, Головна редакція Української радянської енциклопедії. — Київ : Поліграфкнига, 1976. — Т. 1 : А—Мол. — 416 с., С. 325;
- Г. Г. Єжелов. Кравченко Євген Сергійович // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1980. — Т. 5 : Кантата — Кулики. — 566, [2] с., [24] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.;
- Г. Г. Єжелов. Кравченко Євген Сергійович // Українська літературна енциклопедія : у 3 т. / відп. ред. І. О. Дзеверін. — К. : Головна редакція УРЕ, 1988—1995. — С. 42.;
- Ніна Герасименко. Кравченко Євген Сергійович // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 562.;
- О. В. Арутюнян. Кравченко Євген Сергійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2014. — Т. 15 : Кот — Куз. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7305-4.
- Народились 25 грудня
- Народились 1907
- Уродженці України
- Померли 28 червня
- Померли 1975
- Померли в Києві
- Випускники Одеського педагогічного університету
- Викладачі Південноукраїнського національного педагогічного університету
- Члени НСПУ
- Члени КПРС
- Уродженці Доманівського району
- Педагоги Одеської області
- Радянські педагоги
- Директори шкіл
- Радянські військовики Другої світової війни
- Учасники Сталінградської битви
- Письменники Києва
- Радянські письменники
- Українські поети
- Радянські поети
- Українські поети-піснярі
- Українські драматурги
- Радянські драматурги
- Українські театральні критики
- Театральні критики СРСР
- Українські літературні критики
- Літературні критики СРСР