Кримські роми
Кримські роми, чінґене (крим. Çingene) — ромська етнічна група, що проживає на території Криму, входить до західної групи ромів. Основні етапи формування групи відбувались на Кримському півострові, від чого й походить їх назва. Серед кримських ромів є субетноси - Аюджи, Елекчі, Гюрбети.
| Кримські роми Çingene | |
|---|---|
 Подружжя кримських ромів | |
| Кількість | 20,000 - 30,000 |
| Походження | роми |
| Близькі до: | українські роми |
| Мова | ромська, кримськотатарська, російська, українська мови |
| Релігія | іслам |
Кримські роми могли бути вихідцями з сучасної Молдови, з Сирії чи Персії. Втім, важливо додати, що переселення кримських ромів до Криму відбулось не в один період і точно не з однієї конкретної місцевості. Доволі довгий процес міграції породив мозаїчність цієї етногрупи та спричинив певну таємничість щодо походження, побуту та традицій чінґене. Загалом базові етапи формування кримських ромів відбувались на Кримському півострові, тому й назва корелюється саме з цією місцевістю. Ба більше, їхній мовний діалект близький до мови кримських татар, тож саме з ними чінґене можуть порозумітися якнайкраще.
Сформувалися в Кримському ханстві в XIII — XVII століттях. На територію Криму цигани прибули з Румунії, де зазнавали переслідувань, шлях їх міграції йшов по північному Причорномор'ї. У Кримському ханстві ж чінґене, як і представники інших народів, ніколи не відчували утисків: влада їх не переслідували, до них ніколи не ставилися з презирством. У XVIII столітті іслам став традиційною релігією кримських циган. Розмовляють на власному діалекті циганської мови з лексичними запозиченнями кримськотатарської, української, російської мов, за віросповіданням — мусульмани.
Кримські цигани проживали в Криму і на Кубані, які входили до складу Кримського ханства. Сьогодні нащадки перших циганів, що оселилися на Кубані, вважають за краще називати себе кубанськими. Кримські цигани, які і всі інші ромські групи, діляться на підгрупи наприклад: чорноморські, кубанські. Але при цьому вони зберігають кримський діалект циганської мови, сповідують іслам. У часи нацистської окупації Криму кримські цигани врятувалися від винищення завдяки належності до Ісламу та заступництву мусульманських комітетів. Частині допомогло те, що в паспортах вони були записані як кримські татари. Але це стало причиною їх депортації з Криму разом з кримськими татарами.
У Криму існували ж цілі райони та місцевості, де проживали кримські роми. Та навіть зараз на півострові продовжує мешкати велика кількість цих підгруп. Раніше із приходом чінґене до Криму їх зазвичай поселяли на околицях великих міст, як от: Карасубазар (Білогірськ), Акмесджит (Сімферополь), Бахчисарай, Ермен Базар (Армянськ), Кезлев (Євпаторія), Кафа (Феодосія) та Ескі-Кирим ( Старий Крим). Пізніше, саме у цих місцевостях кримські роми утворили свої окремі квартали, що отримали назву – «Чингені маалесі».[1]
Окрім Криму частина кримських ромів проживають у Херсонській та Запорізьких областях.
Важливим фактом у спільній історії чінґене та кримських татар є музика. На цьому етапі історії саме кримські роми відіграли велику роль у збереженні кримськотатарської музичної спадщини, а отже допомогли не втратити автентику музики кримських татар.
Саме наші кримські роми, себто чінґене зайняли це місце — грали нашу музику у кнайпах, кав'ярнях, під час великих святкувань. На весіллях чи інших важливих застіллях. Вони популяризували її та таким чином зберегли і передали наступному поколінню кримських татар.
Традиційний рід занять — дрібна торгівля, виконання музики, різного роду кустарні ремесла, ювелірне мистецтво, ковальство, ворожіння.
За даними перепису населення Криму 2014 року на півострові проживало 2388 ромів.
- ↑ Хто такі чінґене та як вони вберегли культуру Криму? І до чого тут роми?. https://arca.org.ua (укр.). Процитовано 21 червня 2024.
- Yanush Panchenko, Mykola Homanyuk. (2023). Servur'a and Krym'a (Crimean Roma) as indigenous peoples of Ukraine // Etnografia Polska, 67(1–2). p. 155-173.
- Цигани в Україні [Архівовано 7 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Цигани-крими: проблеми професійної адаптації у сучасному українському суспільстві [Архівовано 12 липня 2018 у Wayback Machine.]