Кримінальне уложення Німеччини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Назва Кримінальне уложення Німеччини нім. Deutsches Strafgesetzbuch
Strafgesetzbuch für das Deutsche Reich von 1914.jpg

Кримінальне уложення Німеччини, обкладинка видання 1914 року
Назва мовою оригіналу Deutsches Strafgesetzbuch
Країна Німеччина Німеччина
Мова німецька мова
Тема Кримінальне право
Жанр Кримінальний кодекс
Публікація 1871 – дотепер

Кримінальне уложення Німеччини (нім. Deutsches Strafgesetzbuch, StGB) – систематизований збірник кримінальних законів Німеччини, введений в дію 15 травня 1871 р. як Кримінальне уложення Німецької імперії (нім. Strafgesetzbuch für das Deutsche Reich vom 15. Mai 1871). Відоме також як Німецький кримінальний кодекс (КК ФРН). Складається з Загальної та Особливої частин. Структурно містить 358 параграфів (статей) згрупованих в п’ять розділів Загальної частини (параграфи 1 – 79b) та тридцять розділів Особливої частини (параграфи 80 – 358). За всю історію його існування німецький КК був суттєво оновлений (новелізований) шістьма законами про реформу кримінального права та ін. окремими законами про боротьбу з злочинними діяннями. Зараз КК ФРН діє в редакції офіційної публікації Шостого закону про реформу кримінального права від 13 листопада 1998 року з наступними доповненнями.

Історія[ред.ред. код]

Видання Кримінального уложення Німецької імперії (розворот)

Джерелом Кримінального уложення (кодексу) є Кримінальне уложення Німецької імперії, котре було офіційно опубліковане 15 травня 1871 року та стало першим загальнонімецьким кримінальним законом (кодексом). Нове кримінальне уложення імперії, у свою чергу, було переробкою Кримінального уложення Північнонімецького Союзу 1870 року[1][2], котре ґрунтувалось на Кримінальному уложенні Пруссії 1851 року[3].

У 1968 —– 1990 роках в Землях Східної Німеччини (НДР) діяв окремий кримінальний кодекс (до 3 жовтня 1990 року); від часу об'єднання Німеччини КК 1871 року з наступними змінами і доповненнями знову став загальнонімецьким кримінальним законом[4].

Зміст та особливості окремих положень Кодексу[ред.ред. код]

Особливості законодавчої техніки Кодексу[ред.ред. код]

Весь масив статей (вірніше параграфів) КК ФРН поділений на Загальну та Особливу частини. Загальна та Особлива частини Кодексу поділяються на розділи, декотрі з яких містять глави. Нумерація параграфів у Кодексі наскрізна (від § 1 до § 358), нумерація розділів — окрема для кожної з частин, виконана римськими цифрами. Нумерація глав у розділах окрема для кожного розділу, так само виконана римськими цифрами.

Кожен параграф Кодексу поділений на частини, які нумеруються арабськими цифрами в круглих дужках (крім параграфів, які місять лише одну частину).

У разі доповнення Кодексу новим параграфом, йому присвоюється номер найближчого за змістом параграфа, а після номера додається маленька літера німецької абетки (наприклад: §109a, §109b, §109c, §109d, §109e, §109f і т. д.).

При формулюванні диспозицій статей Особливої частини німецький законодавець, на відміну від техніки КК України, виходить не з теорії покарання діяння, а з теорії покарання діяча[5]. Тому, звичне для КК України формулювання кримінально-правової заборони "таємне викрадення чужого майна (крадіжка) — карається" у Кримінальному кодексі ФРН має вигляд "той, хто вилучає чужу рухому річ у іншої особи з наміром протиправно присвоїти цю річ, чи передати іншій особі, — карається" (§242).

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Див.: Уголовное уложение для Северо-Германского союза 31 мая 1870. – СПб., 1871. – 83 с.
  2. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной республики Германия: текст и научно-практ. комментарий // Под ред. А.И. Рарога. – М.: Проспект, 2010. – 280 с. —– С. 7.
  3. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной республики Германия: текст и научно-практ. комментарий // Под ред. А.И. Рарога. – М.: Проспект, 2010. – 280 с. —– С. 7.
  4. Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной республики Германия: текст и научно-практ. комментарий // Под ред. А.И. Рарога. – М.: Проспект, 2010. – 280 с. —– С. 7.
  5. Хавронюк М. І. Кримінальне законодавство України та інших держав континентальної Європи: порівняльний аналіз, проблеми гармонізації. Монографія. – К.: Юрисконсульт, 2006. – 1048 с. — С. 630.

Література[ред.ред. код]

  • Материалы для пересмотра нашего уголовного законодательства. Уголовные Уложения Венгрии, Германии, Бельгии и Франции и Проект Общей части Итальянского Уголовного Уложения; Нидерландское Уложение от 3 Марта 1881 г. (Продолжение 1 Тома Материалов для пересмотра нашего уголовного законодательства), 1881. Т. 1 / Пер.: Н.А. Неклюдов. – С.-Пб.: Тип. Правит. Сената, 1880. – 679 с.
  • Серебренникова А. В. Уголовное право ФРГ // Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии): сборник законодательных материалов / Под ред. И. Д. Козочкина. - М.: Зерцало, 2001. — 352 с. — С. 237 — 247. — ISBN 5-8078-0031-1
  • Уголовное уложение (Уголовный кодекс) Федеративной республики Германия: текст и научно-практ. комментарий // Под ред. А.И. Рарога. – М.: Проспект, 2010. – 280 с.
  • StGB, Strafgesetzbuch für das Deutsche Reich vom 15. Mai 1871. Historisch-synoptische Edition 1871—2013. Herausgegeben von Rechtsanwalt Dr. Thomas Fuchs Fachanwalt für Bau- und Architektenrecht. – lexetius.com, Mannheim 2013. – 1652 p. (PDF Edition in German).