Основний закон ФРН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
1949

23 травня 1949 року в західній окупаційній зоні була заснована Федеративна Республіка Німеччина. Цього дня Парламентська рада в Бонні урочисто проголосила набуття чинності Основного закону країни.

Основний закон ухвалювався як тимчасова конституція, а тому не був названий "Конституція". У Преамбулі було зазначено, що він діє аж до об'єднання країни, після чого буде вироблена конституція об'єднаної Німеччини. Однак 40-річний досвід конституційного будівництва довів, що Основний закон був одним з найбільш вдалих конституційних документів в історії Німеччини. Він забезпечив створення і функціонування життєздатної демократії на німецькій землі. Тому після об'єднання країни положення про тимчасовий характер Основного закону було видалене з Преамбули. Проте питання про розробку нової конституції остаточно не знято з порядку денного, він лише відкладений на невизначений час.

Основний закон - це новий юридичний документ, який зберігає, проте, певну спадкоємність з попереднім конституційним розвитком. У ст. 140 Основного закону сказано, що ст. 136, 137, 138, 139 і 141 Веймарської конституції є складовими частинами Основного закону. Ці статті регулюють взаємовідносини держави і церкви. Основний закон складається з преамбули та 14 розділів, причому три розділи (IVa, Villa, Xa) були включені в конституцію пізніше, в процесі внесення поправок і доповнень до Основного закону.

Проект Основного закону ФРН був підготовлений комітетом німецьких фахівців з конституційного права, що діяв на основі вказівок прем'єр-міністрів земель, у свою чергу уповноважених губернаторами західних окупаційних зон. Проект був розглянутий Парламентською радою з депутатів, вибраних ландтагами земель. Остаточний проект був прийнятий 8 травня 1949 року і набув чинності 23 травня.

Основний закон проголосив ФРН як правову, федеративну, демократичну, республіканську і соціальну державу.

Назва "Федеральна Республіка Німеччини" була вигадана Теодором Гейсом, майбутнім першим президентом країни.

Вирішуючи питання про державний прапор, Парламентська рада зупинилася на чорний-червоний-жовтому тріколорі, який був прапором революції 1848 року, стягом боротьби за об'єднання Німеччини.

Що стосується герба, то члени Парламентської ради не стали порушувати традицію: з XII століття на золотому щиті династії Штауфенов красувався чорний орел з червоними лапами і дзьобом, що вів своє походження від герба Карла Великого. Батьки конституції 1949 року лише прибрали з кігтів орла свастику, яку він тримав 12 років при нацистському режимі.

Про гімн в конституції вирішили взагалі не згадувати, оскільки знаменита "Німецька пісня" починалася словами "Німеччина, Німеччина понад усе", які все людство сприймало як клич шовініста. Гімн з'явився тільки в 1952 році: ним стала третя строфа "Німецької пісні".

Згідно з Основним законом, главою держави є Федеральний президент. Президент виконує, перш за все, представницькі функції, обирається спеціально скликаними Федеральними зборами (у нього входять депутати бундестаґу і таке ж число делегатів, що обираються земельними парламентами) строком на 5 років.

Верховним виборним законодавчим органом ФРН є бундестаґ – німецький парламент, що обирається на 4 роки шляхом загальних прямих і таємних виборів (активне і пасивне виборче право надаються після досягнення 18 років). Половина депутатів обирається в округах за мажоритарною системою, інша половина – за партійними списками.

У бундестаґу можуть бути представлені партії, що набрали на виборах не меншого 5% голосів виборців за партійними списками. Якщо партія цей бар'єр не подолала, проте отримала три або більше прямих мандатів, подані за неї голоси враховуються при розподілі місць в бундестаґу (в цьому випадку партія не має права утворити фракцію).

Приймаючи закони, бундестаґ взаємодіє з представницьким органом земель ФРН — бундесратом, який не є виборним органом. Його члени (прем'єр-міністри і міністри земель ФРН) призначаються земельними урядами. Склад бундесрата міняється у міру проведення виборів в ландтаги (парламенти) земель. Кожна земля має в бундесраті від 3 до 6 голосів залежно від чисельності населення. На 2009 рік в бундесраті 69 місць.

Президент і 3 віце-президенти бундесрата обираються строком на 1 рік за принципом ротації з числа голів земельних урядів. З 1 листопада 2008 по 31 жовтня 2009 президентом бундесрата є прем'єр-міністр Саара Петер Мюллер (ХДС).

Виконавча влада на федеральному рівні представлена федеральним урядом, на чолі якого стоїть федеральний канцлер. Головою органів виконавчої влади на рівні суб'єктів федерації є прем'єр-міністр (або бурґомістр міста-землі).

Федеральною і земельними адміністраціями керують міністри, які стоять на чолі адміністративних органів.

Конституція ФРН, вироблена в 1948-1949 роках тільки для Західної Німеччини, в 1990 році стала Основним законом для всієї Німеччини. Інтеграція Німецької Демократичної Республіки до складу ФРН, здійснена 3 жовтня 1990 року, була проведена шляхом приєднання. НДР зникла як юридичний, у тому числі і як міжнародно-правовий, суб'єкт. Приєднання відбулося на основі ст. 23 Основного закону ФРН в редакції, що діяла у той час. Ця стаття, що перераховувала землі ФРН, встановлювала, що "в решті частин Німеччини він (Основний закон) має вступити в силу після їхнього приєднання".

Посилання[ред.ред. код]