Криниця (Монастириський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Криниця
Костел в селі Криниця P1310228.jpg
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Монастириський район
Рада/громада Криницька сільська рада
Код КОАТУУ 6124286501
Облікова картка Криниця 
Основні дані
Засноване 18 століття
Населення 631
Територія 3.539 км²
Густота населення 178.3 осіб/км²
Поштовий індекс 48305
Телефонний код +380 3555
Географічні дані
Географічні координати 49°03′19″ пн. ш. 25°06′27″ сх. д. / 49.05528° пн. ш. 25.10750° сх. д. / 49.05528; 25.10750Координати: 49°03′19″ пн. ш. 25°06′27″ сх. д. / 49.05528° пн. ш. 25.10750° сх. д. / 49.05528; 25.10750
Відстань до
районного центру
7 км
Місцева влада
Адреса ради 48352, с. Криниця
Карта
Криниця. Карта розташування: Україна
Криниця
Криниця
Криниця. Карта розташування: Тернопільська область
Криниця
Криниця

Криниця у Вікісховищі?

Крини́ця — село Монастириського району Тернопільської області. Розташоване в центрі району. Центр сільради. До Криниці приєднано частину хутору Дубовиця (1 будинок). До 1978 року називалося Коростятин, Хоростятин.

Криниця відома тим, що 18 липня 1944 року там побрались батьки Квітки Цісик — Володимир Цісик та Іванна Лев.

Населення — 631 особа (2001).

Від 2001 на хуторі Дубовиця щорічно проводять фестиваль лемківської культури «Дзвони Лемківщини».

Історія[ред. | ред. код]

Станція Коростятин на мапі Трансверсалбану

Перша писемна згадка — 1454 року як частина власности шляхтичів Авданців з Бучача, які також підписувались з Монастириськ, Язловця. 1578 року село було власністю шляхтичів Бучацьких-Творовських. 1595 року на території села Хоростятин Анджей Сененський заснував місто Суходіл, котре на початку XVII ст. входило до складу Устецьких маєтків Могилів, потім Вишнівецьких, Пшерембських, Корецьких. Видається, що назва Суходіл зникла разом із зникненням статусу міста.[1]

Можна припустити, що з 1760-х років Коростятин належав шляхтичам Лосям; зокрема, 1796 року граф Юзеф Лось був дідичем Задарова, Красіїва. Коростятина. 1768 року його тато — львівський підсудок Марцін Лось — купив Задарів, Красіїв, напевне, разом з Коростятином.[2]

Після будівництва залізниці між Станіславом та Гусятином у 1884  р. і до її зруйнування в 1944 р. село 60 років через неї мало пряме залізничне сполучення з Монастириськами, Бучачем, Чортковом, Нижневом та іншими містами, селами (дивись мапу).

У 1939 році в селі проживало 990 мешканців, з них 10 українців-греко-католиків, 960 українців-римо-католиків і 20 поляків[3]

Релігія[ред. | ред. код]

Є церква Різдва Пресвятої Богородиці (1899, кам'яна, раніше костьол).

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальноосвітня школа І ступеня, бібліотека, ВАТ «Криницька агропромтехніка».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А.Betlej. Kościoł parafialny p. w. Narodzenia Najśw. Panny Marii w Korościatynie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I, tom 18. 386 s., 509 il. ISBN 978-83-89273-79-6 (пол.) s.131
  2. Betlej А. Kościoł parafialny p. w. Narodzenia Najśw. Panny Marii w Korościatynie… s.131-132
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 14.