Кропивне (Дмитрівська селищна громада)

село Кропивне
Країна	Україна
Область	Чернігівська область
Район	Ніжинський район
Громада	Дмитрівська селищна громада
Основні дані
Засноване	перша згадка на карті 1648р
Населення	790
Площа	4,560 км²
Густота населення	170 осіб/км²
Поштовий індекс	16574
Телефонний код	+380 4635
Географічні дані
Географічні координати	50°54′07″ пн. ш. 32°50′22″ сх. д. / 50.90194° пн. ш. 32.83944° сх. д.Координати: 50°54′07″ пн. ш. 32°50′22″ сх. д. / 50.90194° пн. ш. 32.83944° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	162 м
Водойми	річка Хвощова
Місцева влада
Адреса ради	16572, Чернігівська обл., Ніжинський р-н, селище Дмитрівка, вул. Незалежності, буд. 18
Карта
	Кропивне
	Кропивне
Мапа

Кропивне́ — село в Україні, у Дмитрівській селищній громаді Ніжинського району Чернігівської області.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване на трасі Ічня-Дмитрівка на крайньому півдні колишнього Бахмацького району. 35 км від міста Бахмач, 10 км — від з. станції Рубанка.

Оточене болотами і торф'яниками.

У селі бере початок річка Хвощова, права притока Ромену.

Біля села знаходиться гідрологічний заказник місцевого значення Кропивне.

Історія[ред. | ред. код]

Козацтво[ред. | ред. код]

На карті Боплана від 1648 р. позначено як існуюче.

У жовтні 1649, за Зборівською угодою із Річчю Посполитою, утворена Кропивнянська сотня у складі Прилуцького полку із центром у с. Кропивне. За реєстром мала 100 козаків. 1651 до сотні долучено територію і козаків ліквідованої Липівської сотні Прилуцького полку. Ще в часи Гетьмана Богдана Хмельницького сотня ліквідована і приєднана до Красноколядинської. Отже, село було сотенним центром Гетьманщини неповних п'ять років.

Єдиним сотником Кропивненської сотні був Михайло Торлало.

У 1780 році населення Кропивного складало 1994 особи.^[1]

З 1917 — у складі УНР. Станові козаки Кропивнного активно підтримали відновлену українську державу, зокрема відомо про героїв війни з Росією Павла Нечитайла, адміністративного поручника вспоміжного корпусу старшин Армії УНР та Сергія Момота, хорунжого 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР.

1920 року московитам вдалося встановити у селі стабільний комуністичний режим.

Голодомор[ред. | ред. код]

Село постраждало внаслідок Геноциду українського народу 1932-33 роки, проведеного урядом СРСР. У Книзі національної пам'яті містяться імена наступних жертв терору голодомору (Списки загиблих, Ф. 9030, оп. 2, спр. 1; свідчення очевидців, Ф. 9030, оп. 1, спр. 41, 46, 75):

[…] Іван Олексійович, 1904 р.н., 1933 р., голод
[…] Михайло […], 1933 р., голод
Борсук Володимир Миколайович, 1933 р., голод
Борсук Іван Мусійович, 1933 р., голод
Борсук Марія Миколаївна, 1933 р., голод
Борсук Олексій Миколайович, 1933 р., голод
Гайко Олена Григорівна,1933 р., 1933 р., голод
Кирпенко Григорій Петрович, 1933 р., голод
Коваленко Іван Васильович, 1933 р., голод
Кропивний Андрій Іванович, 1933 р., голод,
Кропивний Михайло Іванович, 1933 р., голод
Кропивний Михайло Прокопович, 1933 р., голод
Кучер […], 1933 р., голод
Кучер Іван Сидорович, 1933 р., голод
Лазурович Михайло […], 1933 р., голод
Малецький Федір Іванович, 1933 р., голод
Мархель Семен Васильович, 1933 р., голод
Медвідь Марфа Афанасіївна, 1933 р., голод
Нечуй Марія Олександрівна, 9 р., 1933 р., голод
Полонський Іван Данилович, голод
Полонський Микола Антонович, 1933 р., голод
Полонський Яків […], 1933 р., голод
Полянський Степан Петрович, 1933 р., голод
Салій Оксана Леонтіївна, 1933 р., голод
Ткаченко Олена Андріївна, 1933 р., 1933 р., голод
Федоренко Микола Іванович, 1933 р., голод
Цюпка Василь […], 1933 р., голод
Черненька Євдокія Афанасіївна, 1933 р., голод
Черненький Сидір […], 1933 р., голод
Шевченко Йосип […], 1933 р., голод
Шевченко Дарія Володимирівна, 1933 р., голод

Сталінський режим провів у селі кілька насильних мобілізацій до війська — 1941 та 1943. В результаті 285 чоловік із 421 мобілізованих доведено до смерті.

На поч. 1970-их мешкало 1200 осіб. З сер. 1960-их має тенденцію до зменшення, аж до ознак демографічної кризи. Ця криза спровокована акцією Голодомору в Україні 1932—1933, масовою мобілізацією чоловіків репродуктивного віку до сталінського війська та вимиванням працездатного населення на некваліфіковані роботи до міста — 1960-ті роки.

Соціальна інфраструктура[ред. | ред. код]

Середня школа у доброму приміщенні. Православна парафія без постійного священика — настоятель отець Іван із Дмитрівки, клірик Російської православної церкви Московського патріархату.

Уродженці та вихідці із села[ред. | ред. код]

Беззуб Михайло (1916—1938), син станового козака, учасник радянсько-японської війни, загинув поблизу озера Хасан. Прадід Андрія Ковальова, тележурналіст.
Вангенгейм Олексій Феодосійович (1881—1937), радянський вчений-метеоролог, засновник і перший керівник Єдиної гідрометеорологічної служби СССР. Жертва більшовицького терору.
Гронець Максим Прокопович (1884—1963) — український художник і педагог.
Момот Сергій, хорунжий 5-ї Херсонської стрілецької дивізії Армії УНР, герой війни з Росією.
Нечитайло Павло Антонович, адміністративний поручник вспоміжного корпусу старшин Армії УНР, герой війни з Росією.