Кім Новак
| Кім Новак | ||||
|---|---|---|---|---|
англ. Kim Novak  | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | multiple Marilyn Pauline Novak  | |||
| Народилася | 13 лютого 1933[3][4][…] (91 рік) Чикаго, Іллінойс, США[2] | |||
| Громадянство |  США | |||
| Діяльність | кіноакторка, художниця, модель, телеакторка, кінопродюсерка | |||
| Alma mater | Школа інституту мистецтв Чикагоd, Farragut Career Academyd і Wilbur Wright Colleged | |||
| Роки діяльності | 1954 — тепер. час | |||
| У шлюбі з | Річард Джонсонd | |||
| IMDb | nm0001571 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Кім Новак у Вікісховищі | ||||
Кім Новак (англ. Kim Novak, при народженні Мерілін Полін Новак, англ. Marilyn Pauline Novak, нар. 13 лютого 1933, Чикаго, Іллінойс) — американська акторка, модель та художниця.
Мерілін Полін Новак народилася 13 лютого 1933 року у Чикаго в родині вчителя історії Джозефа Новака (1897—1987) та кравчині Бланш Крал (1907—1985), які обоє походили з родин чеських іммігрантів. Її сестра Арлін Френсіс Новак, за чоловіком Мальмборг (1930—2024[6]), була дизайнером одягу у Чикаго. Навчалася у початковій школі Вільяма Пенна, середній школі Фаррагут, коледжі Вілбура Райта та Школі Чиказького інституту мистецтв, після чого почала працювати моделлю і переїхала до Лос-Анджелесу.
1953 року дебютувала в кіно з епізодичнію роллю в музичному фільмі «Французький рейс» з Джейн Рассел, тоді ж студія Columbia Pictures підписала з нею контракт, змінивши її ім'я на Кім, щоб уникнути плутанини з Мерілін Монро. 1954 року виконала одну з головних ролей у фільмі-нуар «Легка здобич» Річарда Квайна[7].
1955 року отримала премію Золотий глобус як найобіцяюча акторка-новачок за роль у романтичній комедії «Фі» (1954) з Джуді Голідей і Джеком Леммоном. Того ж року знялася у фільмі Отто Премінгера «Людина із золотою рукою» з Френком Сінатрою, а також виконала роль Мадж Оуенс у кінодрамі Джошуа Логана «Пікнік» з Вільямом Голденом, за яку була номінована на премію BAFTA як найкраща іноземна акторка. Наступним успіхом стала роль танцівниці Лінди Інгліш у музичній комедії «Приятель Джої» Джорджа Сідні, де зіграла спільно з Сінатрою і Рітою Гейворт. 1957 року на 14-й церемонії нагородження премії Золотий глобус отримала премію Генрієтти (світова улюблениця — акторка).
1958 року спільно з Джеймсом Стюартом зіграла у трилері «Запаморочення» Альфреда Гічкока (спершу режисер запропонував цю роль Вірі Майлз, але та була змушена відмовитися через вагітність). Стрічка зазнала невдачі в прокаті, але пізніше була визнана класикою жанру. Того ж року втілила образ сучасної відьми в успішній романтичній комедії «Дзвін, книга і свічка» Річарда Квайна. 1959 року разом з Фредріком Марчем зіграла у кінодрамі «Середина ночі» Делберта Манна, яку пізніше називала своєю найкращою акторською роботою. 1960 року удостоєна іменної зірки на Голлівудській алеї слави[8].
На початку 1960-х років її кар'єра пішла на спад. Найбільш відомі ролі того часу вона зіграла в фільмах «Хлопці йдуть гулять» (1962), «Тягар пристрастей людських» (1964), «Поцілуй мене, дурнику» (1964) та «Любовні пригоди Молль Флендерс» (1965). У листопаді 1965 року під час зйомок в містичній драмі «Око Диявола» Новак впала з коня, отримавши серйозну травму спини, після чого була замінена на Дебору Керр. Починаючи з 1970-х років майже припинила зніматися, зігравши лише кілька ролей в кіно та на телебаченні, серед яких Лола Брюстер в детективному фільмі «Дзеркало тріснуло» (1980) за романом Агати Крісті, та Роза Селлерс у кінодрамі «Діти» (1990) за романом Едіт Вортон. Її останньою появою на великому екрані став фільм «Ліберстаум» (1991), але майже всі сцени з нею були вирізані через конфлікт з режисером. Того ж року на її честь було названо астероїд 9339 Кімновак, відкритий Еріком Вальтером Ельстом[9].
1995 року Кім Новак посіла 92 місце у списку 100 найсексуальніших зірок в історії кіно за версією журналу «Empaire». 1997 року на 47-му Берлінському кінофестивалі нагороджена почесною премією Золотий ведмідь за кар'єрні досягнення. 2005 року британський модельєр Александр Макквін назвав на її честь модель жіночої сумки — The Novak[10].
У жовтні 2010 року в Кім Новак було діагностовано рак молочної залози. Згодом акторка повідомила, що пройшла курс лікування і подолала хворобу[11].
2013 року стала почесним гостем Каннського кінофестивалю, де представила відреставровану версію «Запаморочення»[12].
Новак професійно займається живописом, її вчителями були художники Гарлі Браун і Річард Маккінлі. Свої імпресіоністичні та сюрреалістичні картини вона пише аквареллю, олійними фарбами та пастеллю. 2019 року — з червня по листопад — в місті Янгстаун, Огайо, проходила велика ретроспективна виставка її робіт, організована Інститутом американського мистецтва Батлера (Butler Institute of American Art)[13]. 2021 року Інститутом Батлера було видано книгу з підбіркою її картин під назвою «Кім Новак: Її мистецтво і життя» (англ. Kim Novak: Her Art and Life)[14]. Виставка більш пізніх робіт Новак проходила в Інституті Батлера з червня по серпень 2024 року[15].
У 1950-х роках Новак зустрічалася з політиком Рамфісом Трухільйо, сином домініканського диктатора Рафаеля Трухільйо, дипломатом Порфіріо Рубіроса та співаком Семмі Девісом-молодшим. 1959 року була заручена з режисером Річардом Квайном. На початку 1970-х років перебувала у стосунках з актором Майклом Брендоном[16].
1965 року Новак вступила у шлюб з британським актором Річардом Джонсоном. Наступного року пара розлучилася, що не завадило їм лишитися друзями[17].
1966 року, після того, як її будинок у Бел-Ейр було знищено зсувом грунту, Новак переселилася на каліфорнійський Біг-Сур, де почала розводити коней. Це призвело до знайомства 1974 року з ветеринаром Робертом Моллоєм, який став її другим чоловіком 12 березня 1976 року[18]. Подружжя побудувало дерев'яний будинок на березі річки Вільямсон поблизу Чилоквіна, Орегон, де й проживало до 1997 року, коли придбали — там само в штаті Орегон — 43-акрове ранчо. Шлюб Новак і Моллоя тривав 44 роки — до смерті чоловіка 27 листопада 2020 року в 80-річному віці[19].
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1953 | ф | Французький рейс | The French Line | модель |
| 1954 | ф | Легка здобич | Pushover | Лона Маклейн |
| 1954 | ф | Фі | Phffft | Дженіс |
| 1955 | ф | Син Сіндбада | Son of Sinbad | нальотчиця |
| 1955 | ф | П'ятеро проти казино | 5 Against the House | Кей Грейлек |
| 1955 | ф | Людина із золотою рукою | The Man with the Golden Arm | Моллі |
| 1955 | ф | Пікнік | Picnic | Мадж Оуенс |
| 1956 | ф | Історія Едді Дучина | The Eddy Duchin Story | Марджорі Оелрічс |
| 1957 | ф | Джинн Іглс | Jeanne Eagels | Джинн Іглс |
| 1957 | ф | Приятель Джої | Pal Joey | Лінда Інгліш |
| 1958 | ф | Запаморочення | Vertigo | Мадлен Елстер / Джуді Бартон |
| 1958 | ф | Дзвін, книга та свічка | Bell, Book and Candle | Джиліан Голройд |
| 1959 | ф | Середина ночі | Middle of the Night | Бетті Прайшер |
| 1960 | ф | Ми незнайомі, коли зустрічаємось | Strangers When We Meet | Маргарет Голт |
| 1960 | ф | Мексиканець в Голлівуді | Pepe | у ролі самої себе |
| 1962 | ф | Тридцять три нещастя | The Notorious Landlady | місіс Карлайл Гардвік (Керлі) |
| 1962 | ф | Хлопці йдуть гулять | Boys’ Night Out | Кеті |
| 1964 | ф | Тягар пристрастей людських | Of Human Bondage | Мілдред Роджерс |
| 1964 | ф | Поцілуй мене, дурнику | Kiss Me, Stupid | Поллі |
| 1965 | ф | Любовні пригоди Молль Флендерс | The Amorous Adventures of Moll Flanders | Молль Флендерс |
| 1968 | ф | Легенда про Лайлу Клер | The Legend of Lylah Clare | Ельза |
| 1969 | ф | Велике пограбування банку | The Great Bank Robbery | сестра Ліда |
| 1973 | тф | Третя дівчина зліва | The Third Girl from the Left | Глорія Джойс |
| 1973 | ф | Розповіді, свідки божевілля | Tales That Witness Madness | Оріоль |
| 1975 | тф | Трикутник Сатани | Satan’s Triangle | Єва |
| 1977 | ф | Білий бізон | The White Buffalo | місіс Покер (Дженні Шермерхорн) |
| 1978 | ф | Прекрасний жиголо, бідний жиголо | Schöner Gigolo, armer Gigolo | Хельга фон Кайзерлінг |
| 1980 | ф | Дзеркало тріснуло | The Mirror Crack’d | Лола Брюстер |
| 1983 | тф | Малібу | Malibu | Біллі Фарнсворт |
| 1985 | с | Альфред Гічкок представляє | Alfred Hitchcock Presents | Роза |
| 1986—1987 | с | Соколине гніздо | Falcon Crest | Кіт Марлоу |
| 1990 | ф | Діти | The Children | Роза Селлерс |
| 1991 | ф | Ліберстраум | Liebestraum | Ліліан Андерсон Маннсен |
- 1957 — Номінація на найкращу іноземну акторку (Пікнік).
Берлінський міжнародний кінофестиваль
- 1997 — Почесна премія Золотий ведмідь за кар'єрні досягнення.
-
Кім Новак у фільмі «Фі» (1954) -
Синтія Леммон, Джек Леммон та Кім Новак у 1955 році -
Ріта Гейворт, Френк Сінатра та Кім Новак у фільмі «Приятель Джої» (1957) -
Альфред Гічкок і Кім Новак на зйомках фільму «Запаморочення» у 1958 році -
Кім Новак і Джеймс Стюарт у фільмі «Запаморочення» (1958) -
Кім Новак і Фредрік Марч у фільмі «Середина ночі» (1959) -
Кім Новак у 1960-х роках -
Кім Новак у Мадриді в 1962 році -
Кім Новак на фото, зробленому її чоловіком Робертом Моллоєм -
Тіппі Гедрен і Кім Новак у 2014 році -
Кім Новак в себе вдома у 2014 році
.jpg)
_trailer_1.jpg)
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119460947 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Blumberg N. Encyclopædia Britannica
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ https://www.midwestfuneralservices.com/obituary/arlene-malmborg
- ↑ WashingtonPost.com: Kim Novak: No Fear of Falling. www.washingtonpost.com. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ https://projects.latimes.com/hollywood/star-walk/kim-novak/
- ↑ https://ssd.jpl.nasa.gov/tools/sbdb_lookup.html#/?sstr=9339
- ↑ https://www.interviewmagazine.com/film/new-again-kim-novak
- ↑ Kim Novak, Star of 1958's 'Vertigo,' Has Cancer | Arts Entertainment | Epoch Times. web.archive.org. 23 жовтня 2010. Архів оригіналу за 23 жовтня 2010. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ https://m.festival-cannes.com/en/infos-communiques/communique/articles/kim-novak-guest-of-honour-at-the-66th-festival-de-cannes
- ↑ Hitchcock Icon Kim Novak Ditched Hollywood to Become a Painter. Observer (амер.). 13 січня 2020. Архів оригіналу за 14 січня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ https://theclassicmoviemuse.com/2022/02/25/book-review-kim-novak-her-art-and-life-by-kim-novak/?amp=1
- ↑ https://butlerart.com/product/kim-novak-her-art-life/
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 12 листопада 2022. Процитовано 12 листопада 2022.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Kim Novak – TCM Classic Film Festival 2014. web.archive.org. 1 травня 2014. Архів оригіналу за 1 травня 2014. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Turnquist, Kristi (31 липня 2010). Interview with actress Kim Novak, who lives in Oregon and is revisiting her cinematic past. oregonlive (англ.). Архів оригіналу за 20 вересня 2020. Процитовано 30 листопада 2019.
- ↑ Griffith, Keith (23 грудня 2020). 'My soulmate has passed on to greener pastures.': Kim Novak, 87, the star of Hitchcock classic Vertigo, reveals her veterinarian husband of 44 years has died. The Daily Mail. Архів оригіналу за 5 червня 2022. Процитовано 13 березня 2023. (англ.)
