Дебора Керр

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дебора Керр
англ. Deborah Kerr
Deborah Kerr in colour Allan Warren.jpg
Ім'я при народженні англ. Deborah Jane Kerr-Trimmer
Народилася 30 вересня 1921(1921-09-30)[2][4][…]
Геленсбург, Rhud, Дамбартонширd, Шотландія, Сполучене Королівство
Померла 16 жовтня 2007(2007-10-16)[6][2][…] (86 років)
Саффолк, Східна Англія, Англія, Велика Британія
  • хвороба Паркінсона
  • Поховання St Mary's Church, Redgraved
    Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
    Діяльність кіноакторка, акторка, артист балету, акторка театру
    Роки діяльності з з 1940
    У шлюбі з Tony Bartleyd і Peter Vierteld
    IMDb nm0000039
    Автограф Deborah Kerr signature.svg
    Нагороди та премії

    CMNS: Дебора Керр у Вікісховищі

    Дебора Керр (англ. Deborah Kerr; 30 вересня 1921 — 16 жовтня 2007) — британська актриса, володарка премії «Золотий глобус» за фільм «Король і я», а також почесних премій «Оскар», BAFTA і нагороди Каннського кінофестивалю.

    Біографія[ред. | ред. код]

    Дебора Джейн Керр-Триммер (англ. Deborah Jane Kerr-Trimmer) народилася в шотландському місті Хеленсборо. Вона була єдиною донькою в сім'ї Кетлін Роуз та капітана Артура Чарльза Керр-Триммера, пілота і ветерана Першої світової війни, який пізніше став архітектором та інженером. Спочатку юна Дебора займалась балетом, але згодом вирішила присвятити себе акторському мистецтву. Шотландською її прізвище звучить подібно до англ. care, але коли Керр почала свою кар'єру в Голлівуді, продюсери вирішили: щоб уникнути непорозумінь, її прізвище повинне вимовлятися як англ. car. Луїс Маєр навіть придумав приказку «Kerr rhymes with Star»!.

    Кар'єра[ред. | ред. код]

    Першу роль Керр отримала в 1940 році у британському фільмі «Контрабанда», того разу її навіть не було вказано у титрах. Та вже через 7 років, після виходу фільму «Чорний нарцис», з участю Керр, її помітили голлівудські продюсери. Фільм мав велику популярність у Великій Британії та США і Керр отримала «премію нью-йоркських кінокритиків» в номінації «Найкраща акторка року»

    У 1969 було екранізовано фільм «Метелики» у якому Дебора вперше і востаннє знялась оголеною в любовній сцені. Через деякий час Керр відмовилась від кар'єри кінозірки і повернулася до балету, хоча у 1980 Дебора зіграла роль медсестри у фільмі «Свідок обвинувачення» та у 1984 році вона зіграла постарілу Ему Харта в мінісеріалі «Жіночий характер», роль якої принесла їй номінацію на премію «Еммі»

    Нагороди[ред. | ред. код]

    У 1998 році Дебора Керр була призначена Командором Британської імперії, але була не в змозі отримати звання особисто через проблеми із здоров'ям. Їй також, за внесок у розвиток кіноіндустрії, було зроблено іменну зірку на Голлівудській алеї слави по Вайн-стріт 1709.

    Керр шість разів номінувалася на «Оскар» як «Найкраща актриса» за фільми «Едвард, мій син» (1949), «Відтепер і на віки віків» (1953), «Король і я» (1956), «Хіба що небеса знають, містер Еллісон» (1957), «За окремими столиками» (1958) і «Під кінець дня» (1960).

    Чотири рази висувалася на премію «BAFTA» як «Найкраща британська актриса» за фільми «Кінець роману» (1955), «Чай і симпатія» (1956), «Під кінець дня» (1960) і «Крейдяний сад» (1964).

    Дебора ніколи не завойовувала премій «BAFTA», «Оскар» і нагороди Каннського кінофестивалю, але усі три кіноакадемії вручили їй почесні нагороди. У 1984 році вона удостоєна премії Каннського кінофестивалю, у 1991 році отримала спеціальну премію «BAFTA», а в 1994 році «Почесного Оскара».

    Примітки[ред. | ред. код]