Лабитнангі
| місто Лабитнангі | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| ненец. Лабытнаӈгы | |||||
| |||||
 | |||||
| Країна |  Росія | ||||
| Суб'єкт Російської Федерації | Ямало-Ненецький автономний округ | ||||
| Муніципальний район | Лабитнангський міський округ | ||||
| Код ЗКАТУ | 71 173 000 000  | ||||
| Код ЗКТМО | 71 953 000 001 | ||||
| Основні дані | |||||
| Час заснування | 1890 року | ||||
| Статус міста | 1975 року | ||||
| Населення | 26122 особи (2018[1]) | ||||
| Площа | 22 км² | ||||
| Поштовий індекс | 629400 | ||||
| Телефонний код | +7 34992 | ||||
| Географічні координати: | 66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.65° пн. ш. 66.4° сх. д.G O | ||||
| Вебсторінка | lbt.yanao.ru | ||||
| Мапа | |||||
  Лабитнангі  Лабитнангі | |||||
 | |||||
 Лабитнангі у Вікісховищі | |||||
.png)
.png)
Лабитна́нгі (ненец. Лабытнаӈгы, Labytnaŋgy; хант. Лапытнангк) — місто у складі Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Лабитнангського міського округу.
Місто розташоване на 10 кілометрів північніше від Полярного кола, на східних схилах Полярного Уралу. [2] [3]
Місто стоїть на берегах лівої невеликої протоки Вил-Посл (рос. Выл-Посл) річки Об, основна течія протікає за декілька кілометрів з південного сходу. За десять кілометрів на північний схід річка Об впадає в Обську губу Карського моря. [2]
Назва міста Лабитнангі походить від назви хантийського стійбища Лапит нанґк, що виникло на початку XIX століття на березі річки Вил-Посл. Хантийською мовою «лапит» означає «сім», а слово «нанґк» — модрина". У хантийській культурі число «сім» має магічну силу, а дерево модрина є священним деревом для хантів. [2]
На початку XIX століття на березі протоки Вил-Посл з'явилося тимчасове ненецьке поселення, що складалося з кількох чумів. [3]
Наприкінці 1920-х тут було утворено виробниче товариство, а у 1932-му році виник колгосп. Господарство спеціалізувалося на рибальстві, мисливстві та оленярстві.
У 1948 році до Лабитнангі було проведено залізницю та відкрито станцію (Обський ВТТ та будівництво 501). При будівництві залізниці виникло робітниче поселення. [2]
15 грудня 1952 поселення отримало статус робітничого селища в складі Приуральського району. 28 вересня 1956 селище увійшло в адміністративне підпорядкування міськраді Салехарда.
На початку 1960-х навколо міста йде освоєння газоконденсатних родовищ, а місто стає перевалочною базою.
5 серпня 1975 поселення отримало статус міста окружного підпорядкування. [3]
9 квітня 1981 до адміністративного підпорядкування міської ради Лабитнангі було включено робітниче селище Харп, проте з 2004 року селище міського типу входить до складу території муніципального утворення Приуральського району.
Населення — 26122 особи (2018, 26936 у 2010[4], 27304 у 2002[5]).
Навколо міста розвинена лісозаготівля, зокрема в місті діє лісоперевалочна база. Поблизу Лабитнангі видобувають природний газ. [3] У Лабитнангі є однойменна залізнична станція — остання на відгалуженні від станції в селищі Сейда, лінія Мікунь—Воркута. Завдяки цій станції було з'єднано залізничну мережу з річковою. Взимку діє автобусне сполучення з Салехардом. [3]
Діє пристань на лівому березі річки Об, влітку курсує річковий трамвай до Салехарда — центру Ямало-Ненецького автономного округу, що лежить на правому березі на 20 кілометрів південніше. [3]
У місті працює лабораторія Інституту екології рослин і тварин Уральського наукового центру Російської академії наук. [3]
Діє 11 загальноосвітніх закладів та школа мистецтв.
З середини 2000-х діє філія Тюменського державного архітектурно-будівельного університету[ru][6]
У місті розташована колонія «Білий Ведмідь», у якій впродовж 2017-2019 років було позбавлено волі українського режисера, російського політв'язня Олега Сенцова.[7]
Працює дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву імені Т. Ахатової. Вихованка школи — Альбіна Ахатова на олімпіаді 2006 року в Турині здобула золоту та дві бронзові медалі. До цього Ахатова в складі збірних здобувала срібну медаль на олімпіаді 2002 року в Солт-Лейк-Сіті та бронзову олімпіаді 1998 року в Нагано. [8]
- ↑ Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- 1 2 3 4 заг.ред. акад. В. М. Котляков (2006 рік). стаття Лабитнангі. Словник сучасних географічних назв (рос.). dic.academic.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2012.
- 1 2 3 4 5 6 7 І.Кондратьєва (1994 рік). стаття Лабитнангі. Міста Росії. Енциклопедія (рос.). dic.academic.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2021. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ Численность населения Тюменской области — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
- ↑ Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]
- ↑ Історія ТюмГАСУ (рос.). офіційний сайт ТюмГАСУ. Архів оригіналу за 20 березня 2011. Процитовано 17 травня 2012.
- ↑ Цензор.НЕТ. Сейтаблаев обратился к Трампу с просьбой помочь спасти Сенцова: "Олег действительно пойдет до конца". ВИДЕО. Цензор.НЕТ (рос.). Архів оригіналу за 24 червня 2018. Процитовано 2 червня 2018.
- ↑ Історична та географічна довідка (рос.). офіційний сайт міста. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 22 травня 2012.
{{cite web}}: Не дозволено використовувати розмітку курсивом або жирним шрифтом у:|видавець=(довідка)
- На Вікімапії [Архівовано 27 грудня 2015 у Wayback Machine.]
 |
Це незавершена стаття з географії Ямало-Ненецького автономного округу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |