Лабитнангі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Лабитнангі
рос. Лабытнанги
хант. лапыт нангк («Сім модрин»)
Герб Прапор
Labitnangi3.jpg
Основні дані
66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д. / 66.650; 66.400Координати: 66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д. / 66.650; 66.400
Країна Росія Росія
Регіон Уральський федеральний округ :
Flag of Tyumen Oblast.svg Тюменська область :
Flag of Yamal-Nenets Autonomous District.svg Ямало-Ненецький АО
Засновано 1890
Статус міста від 1975
Населення 26 948 осіб [1]
Площа 22 км²
Поштові індекси 629400
Телефонний код +7 34992
Часовий пояс +6 UTC
Висота НРМ 20 м
Назва мешканців лабитнангці, лабитнангець
Міська влада
Веб-сторінка adminlbt.ru
Мер міста

Голова міської думи:
Пивоваров Микола Іванович
рос. Пивоваров Николай Иванович

Голова адміністрації:
Черевко Олег Леонідович
рос. Черевко Олег Леонидович
Лабитнангі. Карта розташування: Росія
Лабитнангі
Лабитнангі
Лабитнангі (Росія)

Лабитнангі у Вікісховищі?

Лабитнангі (рос. Лабытнанги, хант. лапыт нангк) — місто окружного значення в Ямало-Ненецькому автономному окрузі Тюменської області, що належить до Уральського федерального округу. Населення, згідно з переписом населення 2010 року, становить 26 948 осіб. [1] Місто розташоване за Північним полярним колом[2] Лежить на лівому березі річки Об[3] У районі Лабитнангі розвинені будівельна і лісова галузь та газовидобуток.

Назва[ред. | ред. код]

Назва міста Лабитнангі походить від назви хантийського стійбища Лапит нанґк, що виникло на початку XIX століття на березі річки Вил-Посл. Хантийською мовою «лапит» означає «сім», а слово „нанґк“ — модрина». У хантийській культурі число «сім» має магічну силу, а дерево модрина є священним деревом для хантів. [2]

Населення[ред. | ред. код]

Лабитнангі згідно з останнім переписом має населення 26 948 осіб. Це шосте за населенням місто в Ямало-Ненецькому автономному окрузі та 23-е в Тюменській області[1]

Динаміка населення Лабитнангі

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на 10 кілометрів північніше від Полярного кола, на східних схилах Полярного Уралу[2][3]

Місто стоїть на берегах лівої невеликої протоки Вил-Посл (рос. Выл-Посл) річки Об, основна течія протікає за декілька кілометрів з південного сходу. За десять кілометрів на північний схід річка Об впадає в Обську губу Карського моря[2]

Економіка[ред. | ред. код]

Залізничний вокзал міста.

Навколо міста розвинена лісозаготівля, зокрема в місті діє лісоперевалочна база. Поблизу Лабитнангі видобувають природний газ[3] У Лабитнангі є однойменна залізнична станція — остання на відгалуженні від станції в селищі Сейда, лінія МікуньВоркута. Завдяки цій станції було з'єднано залізничну мережу з річковою. Взимку діє автобусне сполучення з Салехардом[3]

Діє пристань на лівому березі річки Об, влітку курсує річковий трамвай до Салехарда — центру Ямало-Ненецького автономного округу, що лежить на правому березі на 20 кілометрів південніше. [3]

Освіта і наука[ред. | ред. код]

У місті працює лабораторія Інституту екології рослин і тварин Уральського наукового центру Російської академії наук[3]

Діє 11 загальноосвітніх закладів та школа мистецтв.

З середини 2000-х діє філія Тюменського державного архітектурно-будівельного університету[ru][4]

Місця позбавлення волі[ред. | ред. код]

У місті розташована колонія "Білий Ведмідь"[5]

Спорт[ред. | ред. код]

Працює дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву імені Т. Ахатової. Вихованка школи — Альбіна Ахатова на олімпіаді 2006 року в Турині здобула золоту та дві бронзові медалі. До цього Ахатова в складі збірних здобувала срібну медаль на олімпіаді 2002 року в Солт-Лейк-Сіті та бронзову олімпіаді 1998 року в Нагано[6]

Історія[ред. | ред. код]

На початку XIX століття на березі протоки Вил-Посл з'явилося тимчасове ненецьке поселення, що складалося з кількох чумів[3]

Наприкінці 1920-х тут було утворено виробниче товариство, а у 1932-му році виник колгосп. Господарство спеціалізувалося на рибальстві, мисливстві та оленярстві.

У 1948 році до Лабитнангі було проведено залізницю та відкрито станцію. При будівництві залізниці виникло робітниче поселення. [2]

15 грудня 1952 поселення отримало статус робітничого селища в складі Приуральського району. 28 вересня 1956 селище увійшло в адміністративне підпорядкування міськраді Салехарда.

На початку 1960-х навколо міста йде освоєння газоконденсатних родовищ, а місто стає перевалочною базою.

5 серпня 1975 поселення отримало статус міста окружного підпорядкування. [3]

9 квітня 1981 до адміністративного підпорядкування міської ради Лабитнангі було включено робітниче селище Харп, проте з 2004 року селище міського типу входить до складу території муніципального утворення Приуральського району.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б в Попередні підсумки Всеросійського перепису населення 2010 року (PDF). Перепис населення Росії 2010 ((рос.)). Федеральна служба державної статистики. Процитовано 2012-05-17. 
  2. а б в г д заг.ред. акад. В. М. Котляков (2006 рік). стаття Лабитнангі. Словник сучасних географічних назв ((рос.)). dic.academic.ru. Процитовано 2012-05-17. 
  3. а б в г д е ж и І.Кондратьєва (1994 рік). стаття Лабитнангі. Міста Росії. Енциклопедія ((рос.)). dic.academic.ru. Процитовано 2012-05-17. 
  4. Історія ТюмГАСУ (ru). офіційний сайт ТюмГАСУ. Процитовано 2012-05-17. 
  5. Цензор.НЕТ. Сейтаблаев обратился к Трампу с просьбой помочь спасти Сенцова: "Олег действительно пойдет до конца". ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2018-06-02. 
  6. Історична та географічна довідка ((рос.)). офіційний сайт міста. Процитовано 2012-05-22.