Лабитнангі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
місто Лабитнангі
рос. Лабытнанги
Coat of Arms of Labytnangi (Yamal Nenetsia).png Flag of Labytnangi (Yamal Nenetsia).png
Герб міста Прапор міста
Labitnangi3.jpg
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Ямало-Ненецький автономний округ
Муніципальний район Лабитнангський міський округ
Код ЗКАТУ: 71173000000
Код ЗКТМО: 71953000001
Основні дані
Час заснування: 1890 року
Статус міста 1975 року
Населення 26122 особи (2018[1])
Площа 22 км²
Поштовий індекс 629400
Телефонний код +7 34992
Географічні координати: 66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д. / 66.650; 66.400Координати: 66°39′ пн. ш. 66°24′ сх. д. / 66.650° пн. ш. 66.400° сх. д. / 66.650; 66.400
Мапа
Лабитнангі (Росія)
Лабитнангі
Лабитнангі

Лабитнангі (Ямало-Ненецький автономний округ)
Лабитнангі
Лабитнангі


CMNS: Лабитнангі на Вікісховищі

Лабитна́нгі (рос. Лабытнанги) — місто у складі Ямало-Ненецького автономного округу Тюменської області, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Лабитнангського міського округу.

Географія[ред. | ред. код]

Місто розташоване на 10 кілометрів північніше від Полярного кола, на східних схилах Полярного Уралу[2][3]

Місто стоїть на берегах лівої невеликої протоки Вил-Посл (рос. Выл-Посл) річки Об, основна течія протікає за декілька кілометрів з південного сходу. За десять кілометрів на північний схід річка Об впадає в Обську губу Карського моря[2]

Назва[ред. | ред. код]

Назва міста Лабитнангі походить від назви хантийського стійбища Лапит нанґк, що виникло на початку XIX століття на березі річки Вил-Посл. Хантийською мовою «лапит» означає «сім», а слово «нанґк» — модрина". У хантийській культурі число «сім» має магічну силу, а дерево модрина є священним деревом для хантів. [2]

Історія[ред. | ред. код]

На початку XIX століття на березі протоки Вил-Посл з'явилося тимчасове ненецьке поселення, що складалося з кількох чумів[3]

Наприкінці 1920-х тут було утворено виробниче товариство, а у 1932-му році виник колгосп. Господарство спеціалізувалося на рибальстві, мисливстві та оленярстві.

У 1948 році до Лабитнангі було проведено залізницю та відкрито станцію. При будівництві залізниці виникло робітниче поселення. [2]

15 грудня 1952 поселення отримало статус робітничого селища в складі Приуральського району. 28 вересня 1956 селище увійшло в адміністративне підпорядкування міськраді Салехарда.

На початку 1960-х навколо міста йде освоєння газоконденсатних родовищ, а місто стає перевалочною базою.

5 серпня 1975 поселення отримало статус міста окружного підпорядкування. [3]

9 квітня 1981 до адміністративного підпорядкування міської ради Лабитнангі було включено робітниче селище Харп, проте з 2004 року селище міського типу входить до складу території муніципального утворення Приуральського району.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 26122 особи (2018, 26936 у 2010[4], 27304 у 2002[5]).

Економіка[ред. | ред. код]

Залізничний вокзал міста.

Навколо міста розвинена лісозаготівля, зокрема в місті діє лісоперевалочна база. Поблизу Лабитнангі видобувають природний газ[3] У Лабитнангі є однойменна залізнична станція — остання на відгалуженні від станції в селищі Сейда, лінія МікуньВоркута. Завдяки цій станції було з'єднано залізничну мережу з річковою. Взимку діє автобусне сполучення з Салехардом[3]

Діє пристань на лівому березі річки Об, влітку курсує річковий трамвай до Салехарда — центру Ямало-Ненецького автономного округу, що лежить на правому березі на 20 кілометрів південніше. [3]

Освіта і наука[ред. | ред. код]

У місті працює лабораторія Інституту екології рослин і тварин Уральського наукового центру Російської академії наук[3]

Діє 11 загальноосвітніх закладів та школа мистецтв.

З середини 2000-х діє філія Тюменського державного архітектурно-будівельного університету[ru][6]

Місця позбавлення волі[ред. | ред. код]

У місті розташована колонія «Білий Ведмідь», у якій впродовж 2017-2019 років було заточено українського режисера, російського політв'язня Олега Сенцова.[7]

Спорт[ред. | ред. код]

Працює дитяча юнацька спортивна школа олімпійського резерву імені Т. Ахатової. Вихованка школи — Альбіна Ахатова на олімпіаді 2006 року в Турині здобула золоту та дві бронзові медалі. До цього Ахатова в складі збірних здобувала срібну медаль на олімпіаді 2002 року в Солт-Лейк-Сіті та бронзову олімпіаді 1998 року в Нагано[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. http://www.gks.ru/free_doc/doc_2018/bul_dr/mun_obr2018.rar
  2. а б в г Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок SlovnykNazv не вказаний текст
  3. а б в г д е ж Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок MistaRosiji не вказаний текст
  4. Архівована копія. Архів оригіналу за 10 травня 2014. Процитовано 31 липня 2019. 
  5. http://www.perepis2002.ru/ct/doc/1_TOM_01_04.xls
  6. Історія ТюмГАСУ (ru). офіційний сайт ТюмГАСУ. Архів оригіналу за 2011-03-20. Процитовано 2012-05-17. 
  7. Цензор.НЕТ. Сейтаблаев обратился к Трампу с просьбой помочь спасти Сенцова: "Олег действительно пойдет до конца". ВИДЕО. Цензор.НЕТ (ru-RU). Процитовано 2018-06-02. 
  8. Історична та географічна довідка ((рос.)). офіційний сайт міста. Архів оригіналу за 2012-05-08. Процитовано 2012-05-22. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]