Лава (меблі)
Ла́ва[1], лавка,[2] ослі́н,[3] ослі́нчик,[4] діал. вуслі́нець,[5] скамни́ця,[6] (від грец. σκαμνί(ον)) або сидячка[7] — вид меблів, призначений для сидіння. Дошка або кілька дощечок на стояках, на яку сідають або кладуть, ставлять що-небудь.
Для виробництва лав в основному використовується деревина, але також може використовуватись метал, камінь та інші матеріали. Значна частина лав має спинку та поручні, а інша частина не має, що дозволяє сидіти з обох боків. Лави використовуються як внутрішніх приміщеннях, та зовні.
У Великій Британії та США існує традиція ставити в публічних місцях (найбільш часто — в парках, але трапляються і на вулицях) лави, які були подаровані громаді різними людьми та асоціаціями, про що на них може вішатися маленька меморіальна дошка. Згодом ця традиція розповсюдилася також і в інших частинах світу, де можна побачити подібні лави в парках та інших місцях відпочинку[джерело?].
Часто лави називаються просто по місцю використання, незалежно від того, чи це передбачає особливий дизайн:
- паркові лави встановлюються в громадських парках, та різняться за кількістю людей, які на них можуть сидіти;
- садові лави схожі на паркові, але як правило довші та розраховані на більшу кількість місць[8];
- столи для пікніку, як правило, складані і мають приєднані до них лави;
- пейзажні лави встановлюються в місцях для насолоджування спостереженням гарним пейзажем, людною вулицею, або якоюсь подією;
- вертикальні лавки (на які спираються, а не садяться) розташовуються в людних місцях для того, щоб люди моли трошки перепочити;
- лава-ящик, рунду́к[9] — це комбінація місця для сидіння та ящику для зберігання, часто використовуваного для зберігання садового приладдя;
- форма (довга лава, український аналог — ослін) — лава без спинки, яка використовувалась в обідніх залах, шкільних залах та залах судових засідань, церквах[10].
- бамбетель — лава-ліжко, поширена в Західній Україні.
Лава (ослін) була неодмінним атрибутом української хати. Вона могла споряджуватися ніжками або кріпитися до стіни[11]. У світлиці лави встановлювалися по боках від покутя, вздовж стін, обабіч столу[11]. Частина довгої лави, що йшла вздовж придверної стіни до дверей під мисником, називалася при́лавком[12]. Нерухома лава (при́валок)[13] служила опорою для полу — низького помосту для лежання. Для створення атмосфери хатнього затишку лави могли накривати килимками (полавниками, полавочниками)[14], у ролі яких виступали ліжники, коци, інші види покривал. Лави використовувалися не тільки для сидіння, але й для лежання[11].
На лавах також клали небіжчиків перед похованням (звідси вирази «лягти на лаву», «покласти на лаву»). Коли гість заходив у хату, його запрошували сідати на лаві до столу як вияв особливого пошанування. Лежання під лавою пов'язувалося з пияцтвом, звідси приказка «Хто під лавою лежить, того ногами копають». Приказка «Був на лаві і під лавою» вживалася для характеристики людини, що зазнавала як шани, так і ганьби[11].
Словом лава частіше називають нерухому (наприклад, прикріплену до стіни) дошку для сидіння[15], у той час як слово ослін вживається для позначення пересувної[3][16] або довгастої[17] лавки.
- Ані печі, ані лави
- Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці
- Знаходити сокиру під лавою — іронічний мовний зворот, який означає «знаходити річ, яку ніхто не губив, і там, де вона звичайно лежить».
- Кинути під лаву — викинути що-небудь як непотрібне, занедбати, забути
- Із шкільної лави — з часу навчання в школі
- Коли покладуть на лаву — після смерті
- Лягти на лаву — померти
- Гість лави не засидить, ліжка не залежить (з записів М. Номиса)
-
Långa Soffan, паркова лава довжиною 73 м в Оскарсгамн, Швеція -
Кам'яна лавка в Parque de Bateria в Torremolinos, Іспанія -
Кам'яна лавка в Лівадійському палаці -
Лава в Тегерані -
Лави, Кефалонія, західна Греція -
Стара шкільна лава -
Лава, вирізана зі стовбура дерева -
Старовинна лава зі стовбура дерева, Архітектурно-етнографічний комплекс Етир, Болгарія -
Лава в Саффолку, Велика Британія -
Лава ґанку суду в Берліні, 13-те сторіччя -
-
Декоративна «лава-кролик» на Пейзажній алеї, Київ
.jpg)
- ↑ Лава // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Лавка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ а б Ослін // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Ослінчик // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Аркушин Г. Словник західнополіських говірок в 2 томах. Том 1. Луцьк: Вежа. 2000. 380 стор. ISBN 966-600-010-5
- ↑ Скамниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ сидячка, окрім значення «лава», також може означати невеликий ослін для навчання дітей сидіти; див. Декоративно-ужиткове мистецтво: словник / Міністерство освіти і науки України, Львівська академія мистецтв, кафедра історії і теорії мистецтва; Я. П. Запаско (кер. авт. кол.) та ін. Львів: Афіша, 2000. 364 с.
- ↑ Hazel Evans (2006). Patio garden. Frances Lincoln ltd. ISBN 0-7112-2471-4.
- ↑ Рундук // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Form. Victoria & Albert Museum. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 26 березня 2014.
- ↑ а б в г Жайворонок В. В. Лава // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 326.
- ↑ Прилавок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Привалок // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Полавочник // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Лава // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- ↑ Жайворонок В. В. Ослін // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 423.
- ↑ Ослін // Словарь української мови : в 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
- Лава [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — 1960. — Т. 3, кн. VI : Літери Ком — Ле. — С. 804. — 1000 екз.
