Сімович Василь Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Сімович Василь Іванович
Vasyl Simovych.jpg
Народився 9 березня 1880(1880-03-09)
Гадинківці, Гусятинський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер 13 березня 1944(1944-03-13) (64 роки)
Львів, Львівська обл., Українська РСР, СРСР
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of Ukraine.svg Україна
Alma mater Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича
Заклад Львівський національний університет імені Івана Франка

Wikisource-logo.svg Роботи у Вікіджерелах

Васи́ль Іва́нович Сімо́вич (9 березня 1880, Гадинківці, Гусятинський район Тернопільська область — 13 березня 1944, Львів) — український мовознавець, філолог і культурний діяч, дійсний член НТШ (з 1923). Псевдоніми: Верниволя В., Сімартич, Васаген; крипт. — В. С., Вв., В-я., В., Сім-ич.

Життєпис[ред.ред. код]

По закінченні Чернівецького університету (1904; учень С.Смаль-Стоцького) викладав там у вчительській семінарії.

1902—1903 — співредактор видань РУП, що друкувалися у Чернівцях (журнали «Гасло», «Селянин» та ін.) та газ. «Буковина». Входив до складу Спілки В. — гуртка укладачів виданого у Чернівцях 1912 під керівництвом Володимира Кміцикевича «Німецько-українського словника».

1914—1918 — співробітник Союзу Визволення України і організатор культурної праці в таборах для українських військових полонених, яку продовжував від української урядової місії (1919 — редактор газети «Шлях»).

З мовних курсів для полонених виросла його «Практична граматика української мови» (1918), що в 2-му виданні (1920) ввібрала елементи наукової граматики.

1920—1923 — редактор «Української Накладні» Якова Оренштайна (Берлін).

Наукова діяльність[ред.ред. код]

1923—1933 — професор Українського Високого Педагогічного Інституту імені Драгоманова у Празі (1926—1930 — його ректор); ця посада й участь у праці чесько-російського Празького лінгвістичного гуртка дали Сімовичу змогу зосередитися на науковій діяльності:

З 1933 — у Львові, де працював у товаристві «Просвіта» як редактор її науково-популярних видань, серед іншого — журналів «Життя і Знання», в якому містить мовні статті пуристичного характеру; бере участь у редагуванні «Української Загальної Енциклопедії» (редактор відділу «Україна»), журналів «Назустріч», «Сьогочасне й Минуле», творів Т.Шевченка, І.Франка.

1939—1941 — професор, у 1941 ректор Львівського університету.

1941—1944 — редактор «Українського Видавництва».

Праці львівського періоду присвячені проблемам сучасної й історії фонології й морфології (українське ненаголошене е, гармонія складів у парадигмі, лабіалізація л), історії правопису, а також практичним проблемам, мовної норми.

Був першим найвизначнішим українським фонологом празького напряму, але сполучав ідеї структуралізму з гумбольдтіянсько-потебнянським підходом до мови як вияву духовності нації (особливо виразно в статті «Рідна мова й інтелектуальний розвиток дитини», 1934).

Видав з коментарем твори Т.Шевченка («Кобзар» з поясненнями, Ляйпціґ, 1921), І. Франка (вид. творів у видавництві Оренштайна), Лесі Українки («Листування Лесі Українки з О. Маковеем». — Л., 1938).

Часткова бібліографія праць Сімовича є в брошурі П. Ковалева «Василь Сімович», Вінніпеґ, 1953.

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Франкіана Василя Сімовича / упоряд.: М. Білоус, З. Терлак; Львів. нац. ун-т ім. І. Франка. — Л., 2005. — 234 c.

Посилання[ред.ред. код]