Лугії
Лугії (лат. Lugii, Lygii, Lugiones, Vandilii; грец. Λούγιοι, Λούιοι, Λύγιοι; Лигії, Лігіі, Лугіони, Лигіани, Лігіани, Лугіани, Лоугої) — союз племен[1], індоєвропейський народ. Деякі сучасні історики ототожнюють їх із вандалами[2][3][4]. Однозначної інформації про їхнє етнічне походження немає.
На час історичного згадування (400–300 до н.е.) жили на північ від Судетів у басейні горішньої Одри і Вісли, на території сучасної Сілезії, Мазовії, Великої і Малої Польщі. Згадувані римськими авторами між 100 р. до н.е. та 300 р. н.е. у Центральній Європі.
Лугії за часом і територією відповідають населенню Пшеворської культури[5].
Їхня значущість була у володінні середньої частини Бурштинового шляху, — з Самбії (Земляндія — західна частина Латвії) до провінцій Римської Імперії: Панонія, Норікум і Ретія.
Лугії за історичними джерелами (Тацит, Клавдій Птолемей, Страбон) були об'єднанням племен.
Етнічне походження лугіїв достеменно невідоме.
|
Це незавершена стаття з етнології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Седов Валентин Васильевич. Славяне. Историко-археологическое исследование. — Москва : Языки славянской культуры, 2002. — С. 122.
- ↑ Schutte, Gudmund (2013). Our Forefathers, Volume 2. Cambridge University Press. ISBN 1107677238. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
- ↑ Wolfram, Herwig (1997). The Roman Empire and its Germanic peoples. University of California Press. ISBN 0-5200-8511-6. Архів оригіналу за 3 листопада 2013. Процитовано 5 травня 2013.
- ↑ Anderson, John (1938). Germania. Bristol Classical Press. ISBN 1853995037. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
- ↑ Merrils, Andrew H. (2004). Vandals, Romans and Berbers: New Perspectives on Late Antique North Africa. Ashgate Publishing, Ltd. ISBN 0754641457. Архів оригіналу за 9 березня 2014. Процитовано 9 березня 2014.
Джерела[ред. | ред. код]
- «Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона» (1890–1907 гг.) (рос.)
- Stanisław Rospond, «Polszczyzna Śląska», 1970 r., str. 11-12 (пол.)
- Karlheinz Dietz: «Lugii». «Der Neue Pauly (DNP)». Band 7, Metzler, Stuttgart-1999, ISBN 3-476-01477-0, Sp. 489 f. (нім.)
- Helmut Castritius, Günter Neumann: «Lugier». «Reallexikon der Germanischen Altertumskunde». Band 19. de Gruyter, Berlin-2001, ISBN 3-11-017163-5, S. 30–35. (нім.)
| ||||||||
