Луцій Кальпурній Пізон (консул 57 року)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Луцій Кальпурній Пізон (лат. Lucius Calpurnius Piso, *24 — †70) — політичний діяч ранньої Римської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з впливового плебейського роду Кальпурніїв. Син Луція Кальпурнія Пізона, консула 27 року. З 50 року входив до колегій понтифіків та арвальських братів. У 56 році за пропозицією Пізона було прийнято сенатську постанову стосовно обмеження права народних трибунів накладати штрафи. У 57 році обирається консулом (разом з імператором Нероном). З 60 до 63 року займав посаду куратора водопроводів у Римі. У 62 році Луцію Пізону також було доручено відати збором податків до ерарія.

У 69—70 році як проконсул Пізон керував провінцією Африка. Взимку у Римі поширилися помилкові чутки про те, що він підбурює провінцію до заколоту, хоча насправді нічого подібного не відбувалося. Ліциній Муціан, що контролював Рим в інтересах Веспасіана, спрямував до Пізона центуріона Папірія з дорученням. Обігнавши того у дорозі Клавдій Сагітта повідомив Пізону, що Папірій має наказ про його вбивство. Після прибуття до Африки Папірій взявся без міри вихваляти Пізона. До нього почали стікатися маси народу. Луцій Кальпурній вирішив, що Папірій таким чином створює привід для звинувачення його у зраді, тому розпорядився його вбити. Дізнавшись про масові заворушення та страту центуріона, Валерій Фест, командувач африканськими легіонами, розцінив це як заколот та стратив Пізона.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Ліцинія Магна

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Tac. Ann. XIII 28; 31; XV 18; Hist. IV 38; 48—50.
  • Bengt E. Thomasson, Fasti Africani, Senatorische und ritterliche Ämter in den römischen Provinzen Nordafrikas von Augustus bis Diokletian, Paul Aströms Förlag, Stockholm 1996, S. 42, P 45. ISBN 91-7042-153-6.