Луїс Кан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїс Кан
Лейзер-Іцок Шмуйловський

англ. Itze-Leib Schmuilowsky
Salk Institute1.jpg
Інститут біологічних досліджень Солка, Сан-Дієго, США
Народження 1 лютого 1901(1901-02-01)Курессааре, Сааремаа, Естляндська губернія, Російська імперія
Смерть 17 березня 1974(1974-03-17) (73 роки)Пенсильванія-стейшн, Мангеттен, Нью-Йорк, США° гострий інфаркт міокарда
Громадянство Flag of the United States.svg США
Навчання University of Pennsylvania School of Design[d]
Діяльність архітектор, викладач університету
Архітектурний стиль Модернізм, бруталізм, структуралізм
Найважливіші споруди Музей мистецтв Кімбелла[d]
Членство Американська академія мистецтв та літератури і Американська академія мистецтв і наук
Заклад Єльський університет
Учні Bernard Huet[d]
Нагороди
Діти ·Nathaniel Kahn[d]
Ідентифікатори і посилання
Structurae 1000435

Джерела:
Велика радянська енциклопедія, 1969—1978[d]
Луїс Кан у Вікісховищі?

Луї́с Ісрае́ль Кан (англ. Louis Israel Kahn, справжнє ім'я: Лейзер-Іцок Шмуйловський, англ. Itze-Leib Schmuilowsky, 20 лютого 190117 березня 1974) — американський архітектор єврейського походження, один із авторів містобудівного плану Філадельфії.

Біографія[ред. | ред. код]

Луїс Кан народився на острові Езель (тепер — Сааремаа) в Естонії 20 лютого 1901 року. 1906 року Луїс разом зі своїми братами і матір'ю Бертою перебираються у США до Філадельфії, до батька Леопольда, що емігрував 1904-го, побоюючись відправлення на Російсько-японську війну. 1914-го він став громадянином США, а наступного року узяв прізвище Кан. 1923 року закінчив архітектурний факультет Пенсильванського університету в місті Філадельфія. Його навчителем був Поль Крет, вихованець паризької школи мистецтв «Эколь де Боз ар», у якого Кан продовжував після закінчення університету.

У 1928 - 1929 роках здійснив подорож Європою, де був особливо вражений середньовічним містом Каркассонн у Франції і замками Шотландії. Познайомившись тоді з "авангардистською" європейською архітектурою він переглянув своє ставлення до доктрин класицизму. Враження від знайомства з роботами Ле Корбюзьє підштовхнуло його до переходу на функціоналізм.

Вернувшись із Європи потрапив під розпал економічної кризи. Тому знайти застосування своїм силам знайти тривалий час не вдавалось. Працював з кількома філадельфійськими архітекторами, як помічник. Згодом став консультантом з питань громадянського будівництва та проектування міст.

Лабораторії медичних досліджень Річардса

У 1935 році вступив до Американського інституту архітектури, відкриває власну студію в Філадельфії.

1948 Луїс Кан стає професором архітектури в Єльському університеті. Викладання дало потужний поштовх його творчості. Першими значними роботами Кана стали розширення Художньої галереї Єльського університету (1951 - 1953) і будівля федерації медробітників США у Філадельфія (1954 - 1956).

Від 1957 до 1974 року викладав у Пенсильванському університеті у Філадельфії.

Широку відомість Кану принесла будівля медичних лабораторій Пенсильванського університету (1957 – 1961). Далі, протягом короткого відтинку часу, Кан створює цілу низку великих проектів. Зокрема, комплекс урядового центру в Дацці, Індійський інститут управління в Ахмадабаді, Палац конгресів у Венеції, художній коледж у Філадельфії, Біологічний інститут Солка в Сан-Дієго.

Нагороджений Золотою медаллю Американського інституту архітекторів у 1971 і Золотою медаллю RIBA в 1972.

Помер Кан у Нью-Йорку 17 березня 1974.

Проекти й будови[ред. | ред. код]

Бібліотека академії Екстера. Інтер'єр атріуму

Посилання[ред. | ред. код]