Людвік Бальдвін-Рамулт
| Людвік Бальдвін-Рамулт | |
|---|---|
| пол. Ludwik Baldwin-Ramułt | |
.jpg) | |
| Народження | 6 липня 1857 |
| Смерть | 22 травня 1929 (71 рік) |
| Поховання | Личаківський цвинтар |
| Країна (підданство) |
 Долитавщина.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Навчання | Національний університет «Львівська політехніка» |
| Діяльність | архітектор |
| Праця в містах | Львів |
| Архітектурний стиль | історизм, сецесія |
| Членство | Польське політехнічне товариство у Львові |
| Нагороди |
 |
 Людвік Бальдвін-Рамулт у Вікісховищі | |
Людвік Ба́льдвін-Ра́мулт (пол. Ludwik Baldwin-Ramułt; 6 липня 1857, Тарнів — 22 травня 1929, Львів) — польський архітектор, військовий та громадський діяч, автор низки споруд у стилі історизму та сецесії у Львові та інших населених пунктах України та Польщі.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в галицькому місті Тарнів (нині Підкарпатське воєводство) у родині землевласника Броніслава і Софії з Рупневських.
Навчався в гімназії в Тарнові, а потім закінчив Академію артилерії. Служив поручником у 40 піхотному полку. Покинув службу і поступив на архітектурний відділ Львівської політехніки. Закінчив 1882 року із відзнакою. Отримав першу нагороду на конкурсі проектів шкіл, після чого став асистентом професора Промислової школи у Львові. Працював у будівельному управлінні міської ради Львова. 1890 року отримав концесію на будівництво. Утворив будівельну спілку разом з Юліаном Цибульським. Спілка керувала спорудженням львівських будівель головної пошти та греко-католицької семінарії (проекти Сильвестра Гавришкевича), палацу Потоцьких (архітектор Луї д'Овернь, проект модифікований спілкою).
1910 року входив до складу журі конкурсу на проекти прибуткових будинків у Львові на вулицях Коперника і Банківській.[1] Кілька років був депутатом міської ради Львова. До Першої світової війни виконував обов'язки президента Кола літературно-артистичного у Львові. У 1881—1922 роках був членом Політехнічного товариства у Львові.[2] У 1903—1904 роках обирався до правління товариства.[3] Був одним із засновників створеного в рамках товариства в червні 1908 року «Кола архітекторів польських у Львові». Тоді ж був обраний заступником голови правління.[4] 1912 року обраний головою Кола.[5] Від 1891 року член Товариства наукової допомоги для Князівства цешинського.[6] Входив до Державної ради з будівництва водних шляхів у Відні, був делегатом Краківського товариства взаємного страхування. 1912 року був у складі «ширшого» комітету архітектурної виставки у Кракові.[7]
Обраний на посаду маршалка Ліського повіту, де пропрацював близько 14 років. Протягом цього часу споруджував у повіті громадські споруди та елементи інфраструктури за власними проектами. 1902 року отримав звання почесного громадянина міста Устрики Долішні. Під час війни організував та очолив комітет вихідців із Польщі у місті Грац. Брав участь в українсько-польській війні як офіцер штабу. Виконував обов'язки заступника коменданта Львова. Нагороджений відзнаками «Орлята» та «Хрестом оборони Львова з мечами». 1922 року призначений головою Вищої державної контрольної палати. Незабаром по цьому став президентом міжвідомчої комісії з дослідження державного лісового господарства.
Помер у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі[8] (поле 14). Перша дружина — Людвіка з дому Стшелецька. Від першого шлюбу народились син Броніслав і донька Софія. Овдовів, після чого одружився вдруге на Марії з родини Гейдлів. Діти — сини Фелікс (інженер), Людвік (директор Музичного товариства в Любліні), донька — Марія, в шлюбі Смоленська.
Реалізовані проєкти[ред. | ред. код]
- Неоготично-неороманський костел святої Катерини в селі Мильчиці Городоцького району (1886—1887, спільно з Юліаном Цибульським). Тепер церква святого Дмитрія[9].
- Корпус Сільськогосподарської академії Дублянах під Львовом (1888, співавтор Адольф Мінасевич).
- Тютюнова фабрика у Винниках (1890-ті).
- Дві вілли на нинішній вулиці Вербицького у Львові. Під № 4 — власна вілла архітектора із фасадами з елементами німецького народного стилю (1890), № 6 — особняк письменника Я. К. Зелінського у стилі французького неоренесансу (1891)[10].
- Реконструкція будинку бібліотеки Оссолінських на вулиці Стефаника, 2 у Львові. Здійснена спільно з Лукашем Бодашевським. Було, зокрема, виконано нові обрамування вікон і декорацію інтер'єрів книгосховища. 1891—1892 роки[11].
- Павільйон Рацлавіцької панорами на Галицькій краєвій виставці (1894)[12].
- Лікарняний комплекс у Львові для невиліковно хворих на нинішній вулиці Смаль-Стоцького фундації Антона і Валерії Білінських. Збудований у 1891—1897 роках у співавторстві із Ігнатієм Брунеком, Іваном Левинським, Юзефом Каетаном Яновським[13].
- Житлові будинки у Львові на вулиці Бандери, 9 (1889) і 91—93 (1897).
- Будинок школи сліпих на вулиці Франка, 119 у Львові (1899, співавтор Ю. К. Яновський).
- Розбудова фабрики Кароля Пітча на нинішній вулиці Жовківській, 11 у Львові (1900, нині радіоремонтний завод)[14]
- Сецесійні прибуткові будинки Стефана Мичковського на нинішній вулиці Франка, 124—132 у Львові, збудовані 1907 року. Скульптурне оздоблення ймовірно Ю. Шебеста[15].
- Житловий будинок на проспекті Шевченка, 23 у Львові (1909).
- Проект гробівця на Стрийському цвинтарі у Львові для поховання австрійських солдатів, загиблих під час Першої світової війни (1916)[16].
-
Власна вілла архітектора на вулиці Вербицького, 4 -
Дім на вулиці Вербицького, 6 -
Ансамбль сецесійних будинків на вулиці Франка -
Школа сліпих на вулиці Франка
.jpg)
.jpg)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rozmaitości // Czasopismo Techniczne. — 1910. — № 13. — S. 192; Konkurs na szkice domów czynszowych we Lwowie // Architekt. — 1910. — № 6—7— 8. — S. 126.
- ↑ Księga pamiątkowa, wydana przez komisję, wybraną z łona Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie [1877—1927] / Pod. red. dr. Maksymiljana Matakiewicza. — Lwów: Nakładem Polskiego Towarzystwa Politechnicznego we Lwowie, 1927. — S. 94.
- ↑ Księga pamiątkowa… — S. 74.
- ↑ Ruch budowlany i rozmaitości // Przegląd Techniczny. — 1908. — № 30. — S. 376.
- ↑ Kronika // Architekt. — 1912. — № 3—4. — S. 34; Kronika // Architekt. — 1912. — № 5. — S. 55.
- ↑ Srawozdanie Towarzystwa Naukowej Pomocy dla Księstwa Cieszyńskiego za rok obrotowy 1903. — Nakładem Towarzystwa Naukowej Pomocy w Cieszynie. — S. 6.
- ↑ Katalog wystawy architektury i wnętrz w otoczeniu ogrodowem pod parkiem dra Jordana w Krakowie: czerwiec-październik 1912 r. — Kraków : Drukarnia Uniwersytetu Jagiell., 1912. — S. 18.
- ↑ Nicieja S. Lwów. Ogród snu i pamięci. Dzieje Cmentarza Łyczakowskiego oraz ludzi tam spoczywających w latach 1786—2010. — Opole: Wydawnictwo MS, 2011. — S. 407. — ISBN 978-83-61915-07-2.
- ↑ Слободян В. М. Церкви України. Перемиська єпархія. — Львів, 1998. — С. 661. — ISBN 966-02-0362-4.; Betlej A. Kościół parafialny p.w. Św. Katarzyny w Milczycach // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: Drukarnia Narodowa, 1995. — Т. 3. — S. 123, 126—127. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 83-85739-25-4. (пол.)
- ↑ Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 351. — ISBN 978-966-7022-77-8.
- ↑ Adamski J. Dawny kościół p.w. Św. Agnieszki i klasztor SS. Karmelitanek Trzewiczkowych (później gmach Ossolineum) // Kościoły i klasztory Lwowa z okresu przedrozbiorowego. — Kraków: Antykwa, 2011. — Т. 19. — S. 272. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej; Cz. 1). — ISBN 978-83-89273-92-5.
- ↑ Бірюльов Ю. О. 100-ліття архітектурного спектаклю // Галицька брама. — 1994. — № 2. — С. 8.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 329.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 460.
- ↑ Архітектура Львова… — С. 479.
- ↑ Харчук Х. Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина XVII — кінець ХІХ ст.) // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1232. — ISSN 1028-5091.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бальдвін-Рамульт Людвік // Митці України: Енциклопедичний довідник / Упорядники: М. Г. Лабінський, В. С. Мурза. За редакцією А. В. Кудрицького. — К. : Українська енциклопедія, 1992. — С. 45. — ISBN 5-88500-042-5.
- Бальдвін-Рамульт Людвік // Мистецтво України: Біографічний довідник / Упорядники: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський. — 2-ге вид. — К. : Українська енциклопедія, 1997. — С. 39. — ISBN 588500-042-5.
- Бірюльов Ю. О. Бальдвін-Рамулт Людвіґ // Енциклопедія сучасної України. — К : Національна академія наук України, Наукове товариство імені Шевченка, 2003. — Т. 2. — С. 180. — ISBN 966-02-2681-0.
- Ґранкін П. Е. Архітектор Юліан Цибульський // Будуємо інакше. — 2000. — № 6. — С. 46.
- Тимофієнко В. І. Бальдвін-Рамульт Людвік // Зодчі України кінця XVIII — початку XX століть. Біографічний довідник. — К. : НДІТІАМ, 1999. — С. 22-23. — ISBN 966-7452-16-6.
- Brzozowski S. Ramułt (Baldwin Ramułt) Ludwik // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław —Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : PAN, 1987. — T. XXX/3, zesz. 126. — S. 553—554. — ISBN 83-04-02733-X.
- Łoza S. Baldwin-Ramułt Ludwik // Słownik architektów i budowniczych polaków oraz cudzoziemców w Polsce pracujących. — Warszawa: Wydawnictwo im. Mianowskiego, Instytutu popierania nauki, 1931. — S. 25.
- Śp. inż. Ludwik Baldwin-Ramułt // Ilustrowany Kuryer Codzienny. — 1929. — № 159. — S. 8.
- Народились 6 липня
- Народились 1857
- Померли 22 травня
- Померли 1929
- Поховані на Личаківському цвинтарі
- Випускники Львівської політехніки
- Архітектори Львова
- Архітектори модерну
- Польські військовики
- Члени Політехнічного товариства у Львові
- Персоналії:Устрики-Долішні
- Уродженці Тарнова
- Померли у Львові
- Персоналії:Ліський повіт
- Архітектори XX століття
- Архітектори XIX століття