Палац Потоцьких (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Палац Потоцьких
м. Львів, вул. Коперника, 15
Палац Потоцьких. Львів 12.jpg
Фасад палацу
Архітектор Луї Довернь[fr]
Замовник Потоцькі
Нинішній власник Львівська картинна галерея

Початок будівництва 1880
Збудовано 1889
Реконструйовано 19731974

Архітектурні стилі класицизм
Попередній палац. Архітектор Ігнатій Хамбрез. Проект 1822 року.

Пала́ц Пото́цьких — пам'ятка архітектури у Львові, розташована на вулиці Коперника, 15.

Історія палацу[ред. | ред. код]

Родина Потоцьких, продавши свій палац на площі Галицькій (нині відомий як палац Бесядецьких), придбала у 1822 р. нерухомість на вулиці Широкій (нині Коперника). На планах Львова XVIII — першої половини XIX ст. на цій дільниці видно розпланований город та кілька невеликих будівель.

Перший палац збудовано у стилі класицизму за проектом архітектора Ігнатія Хамбреза. Це була двоповерхова прямокутна в плані будівля із високим дахом. Фасад симетричний з центральним ризалітом, увінчаним аттиком з балюстрадою. Перший ярус фасаду рустований, другий ярус ризаліту декорований шістьма парами іонічних пілястр.[1] Власниками були Марія з Сангушків та її чоловік Альфред Юзеф Потоцький. Палац було розібрано у 18601861 рр. Однак спорудження нової резиденції затягнулось на три десятиріччя. Будівництво розпочалось лише у 1880 р.

Новий палац був збудований у стилі бароко, епохи французького короля Луї XIV за проектом французького архітектора Луї Альфонса Рене Довернь (фр. Louis Dauvergne). Проект модифіковано львівськими архітекторами Юліушем Цибульським та Людвіком Балдвіном-Рамултом і реалізовано під їх керівництвом.[2] 1892 року проект експонувався на будівельній виставці у Львові.[3]

Родина Потоцьких — власники палацу[ред. | ред. код]

Марія Климентина з Сангушків (Maria Klementyna) (31 березня 1830 — 7 жовтня 1903, Львів) одружилася у 1851 року в містечку Славуті з Альфредом II Юзефом Потоцьким гербу Пилява (29 липня 1817, Ланьцут — 18 травня 1889, Париж) — графом, політичним діячем, маршалком Галицького Сейму, намісником Королівства Галичини та Володимирії, другим ординатом у Ланьцуті. Родина Потоцьких мала 4-ро дітей: Романа, Юлію, Климентину (Тишкевич) і Юзефа-Миколая.

Після завершення дипломатичної служби Альфред Потоцький присвятив подальше своє життя активній політичній діяльності в Галичині. Послом до Галицького Сейму був від свого першого обрання 1863 р. до своєї смерті у 1889 р. У 1875—1877 рр. був маршалком Галицького Сейму. Протягом 1875—1883 рр. був намісником Галичини. Відомий як меценат і палкий поціновувач французької архітектури. Альфред Потоцький замовив побудову резиденції, але помер передчасно у Парижі 18 травня 1889 р. Будову палацу завершив його син Роман Потоцький та дружина Марія.

Палац[ред. | ред. код]

Інтер'єр палацу

Будівля виконана в стилі французького класицизму, цегляна, обштукатурена, Н-подібна у плані, з розвинутим центральним ризалітом та боковими крилами. Триповерхова, з мансардами. Фасади декоровані фігурними обрамленнями вікон та рустикацією, ліпними консолями балконів та балюстрадами. Парадний вхід оформлений арочним портиком з ліпниною та іонічними колонами. Ліпний декор авторства Петра Гарасимовича та, ймовірно, Леонарда Марконі.

На першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використані ліпнина, позолота, різнокольоровий мармур, цінні породи дерева, розпис. З вулиці на подвір'я ведуть парадні монументальні ворота з двома флігелями, прикрашені картушем. Для прийомів у палаці Потоцьких були передбачені місця для під'їзду екіпажів, зали для зустрічей. З південно-західного боку біля палацу були збудовані з нетинькованої червоної цегли будівлі стайні з барельєфами коней та служб, з виходом на вул. Оссолінських (тепер Стефаника, 7а). Від сторони вул. Коперника палац відділяє огорожа з парадними воротами та флігелями для сторожі. Тильні ворота виходить на вул. Тиху. Загальна площа палацу становить 3100 м².

До 1879 року тут знаходився великий міський парк. Вже наприкінці XIX — на початку XX сторіч навколо палацу Потоцьких збудували цілу низку багатоповерхових будинків, частина з яких виходила передніми фасадами на вулицю, а тильними частинами в сторону палацу. Тому вид на палац Потоцьких залишився відкритим лише з вулиці Коперника. Наприкінці 1980-х років у палацовому парку влаштували шахту для прокладання тунелів підземного трамваю, і побудували непривабливу прибудову, у якій зараз знаходиться Музей мистецтва давньої української книги (вул. Коперника, 15а). З ініціативи Бориса Возницького 2010 поряд у парку було закладено Парк замків та оборонних споруд давньої України, де демонструються макети оборонних споруд у М 1:50.

Історична хронологія[ред. | ред. код]

У січні, лютому, березні 1919 року палац був резиденцією місії Бартелемі.[4].

22 листопада 1919 р. на палац впав літак американського пілота Едварда Ґрейвса, що брав участь в показових польотах над центром Львова з нагоди 1-ї річниці зайняття міста поляками. Падіння літака та вибух паливних баків спричинили пожежу верхніх поверхів та даху будинку.

Ремонт та реставрація палацу тривали до 1931 р.

У 1945—1972 рр. палац був у користуванні Інституту геології і геохімії горючих корисних копалин АН УРСР.

У 1972 році тут розмістився Палац урочистих подій (Львівський міський РАЦС).

У 1973—1974 рр. палац був на реставрації.

У 1996 році поряд із будівлею спорудили Львівський палац мистецтв.

У 2000-х рр. палац Потоцьких передали Львівській галереї мистецтв.

У лютому 2015 року в палаці Потоцьких відкрили каплицю із найстарішою іконою Львова.[5]

Світлини[ред. | ред. код]

Палац Потоцьких Львів 2.JPG Дворец Потоцких.jpg Палац Потоцьких Львів 3.JPG
Ліхтар поблизу входу
Фасад палацу
Тил палацу

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. Ковальчук Х. І. Особливості архітектури Львова наприкінці XVIII — початку XIX. — Львів : Ліга-Прес, 2005. — С. 102, 119. — ISBN 966-8293-67-3.
  2. Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 361. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  3. Grankin P. Lwowski architekt Julian Cybulski (1859—1924) // Статті (1996—2007). — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 107. — ISBN 978-966-7022-84-6.
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów—Warszawa, 1925. — S. 163. (пол.)
  5. У палаці Потоцьких відкрили каплицю із найстарішою іконою Львова

Посилання[ред. | ред. код]


Координати: 49°50′16″ пн. ш. 24°01′37″ сх. д. / 49.83778° пн. ш. 24.02694° сх. д. / 49.83778; 24.02694