Вулиця Жовківська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Вулиця Жовківська (Львів))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Жовківська
Львів
Вулиця Жовківська у Львові
Вулиця Жовківська у Львові
Місцевість Підзамче
Район Шевченківський
Назва на честь декабристів
Колишні назви
На Коритах (Коритіяґассе), Коритна, Святого Марціна, Мартінґассе, Святого Мартина, Декабристів
австрійського періоду (українською) Коритіярґассе
австрійського періоду (німецькою) Korytär Gasse
польського періоду (польською) Na Korytach, Świetego Marcina
радянського періоду (українською) Святого Мартина, Декабристів
радянського періоду (російською) Святого Мартина, Декабристов
Загальні відомості
Протяжність 450 м
Координати початку 49°51′13″ пн. ш. 24°01′41″ сх. д. / 49.8537111° пн. ш. 24.0283250° сх. д. / 49.8537111; 24.0283250Координати: 49°51′13″ пн. ш. 24°01′41″ сх. д. / 49.8537111° пн. ш. 24.0283250° сх. д. / 49.8537111; 24.0283250
Координати кінця 49°51′16″ пн. ш. 24°02′02″ сх. д. / 49.8544611° пн. ш. 24.0339806° сх. д. / 49.8544611; 24.0339806
Поштові індекси 79019[1]
Транспорт
Рух односторонній (від вулиці Замарстинівської)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки № 8,57[2]
Храми дім молитви церкви ЄХБ «Віфанія»
Навчальні заклади ліцей № 57 імені Короля Данила
Поштові відділення ВПЗ № 19 (вул. Замарстинівська, 30)[1]
Забудова класицизм, сецесія, конструктивізм, промислова забудова
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Жовківська на Вікісховищі

Ву́лиця Жо́вківська — вулиця у Шевченківському районі Львова, у місцевості Підзамче, що починається від вулиці Богдана Хмельницького та закінчується глухим кутом. Прилучаються вулиці Шкільна, Остряниці, Донецька, Дашкевича, Януша.

Назва[ред. | ред. код]

  • 18251871 — На Коритах (або ж Коритіярґассе), за назвою рукава Полтви — Корита.
  • 18711890 — Коритна.
  • 18901943 — Святого Мартина, за назвою костелу святого Мартина, розташованого на ній.
  • 19431944 — Мартінґассе.
  • 19441946 — Святого Мартина, повернена передвоєнна назва.
  • 19461993 — Декабристів, на честь декабристів — перших революціонерів, які у грудні 1825 року за допомогою зброї прагнули встановити у Царській Росії конституційний лад.
  • від 1993 року — Жовківська, на честь Жовківського шляху, відомого з XIV століття, що пролягав сучасною вулицею на Жовкву.

Забудова[ред. | ред. код]

В забудові вулиці Жовківської присутні класицизм, сецесія, конструктивізм, а також промислова забудова.[3] Декілька будинків є пам'ятками архітектури місцевого значення.

№ 5. — в цьому будинку за Польщі розташовувалася захоронка (дитячий садок) товариства «Руська захоронка» для мешканців Жовківської дільниці.[4]

№ 6. — будівля ліцею № 57 імені Короля Данила,[5] що споруджена у 1876 році за проектом архітектора Юліуша Гохберґера.[6] У 1950-х роках тут розташовувалася взуттєва фабрика № 3, неповна середня школа № 57 та початкова школа № 56 міськвідділу народної освіти,[7] У грудні 1970 року школі надали статус середньої школи. Того ж року проведено її добудову. З 1992 року школі надається право вивчення англійської мови з першого класу, школа стала спеціалізованою з поглибленим вивченням англійської мови. У 1995 році, за поданням дирекції, рішенням виконавчого комітету Львівської обласної Ради народних депутатів від 29 березня 1995 року № 26 «Про присвоєння імен навчальним закладам» школі присвоєно ім'я Короля Данила. На вшанування імені самого короля того ж року у школі відкрито зал Данила Галицького. Всі роботи виконав художник Любомир Прийма. У 2002 році на шкільному подвір'ї відкрито погруддя короля Данила, авторами якого стали керівник шкільного гуртка образотворчого мистецтва Михайло Сипник та його син Андрій.[5]

Костел Святого Мартина

№ 8. — колишній костел святого Мартина, фундований дідичем Олександром Зборовським у 1637 році, а при ньому — шпиталь для поранених вояків. Приписані до костелу та шпиталю ґрунти отримали назву Зборівщини. Фундацію Зборовським підтвердив львівський латинський архієпископ Ян Тарновський та доручив нагляд за костелом отцям Кармелітам Черевичковим. Спалений був у 1648 році та відбудований з дерева у 1700 році.[8] Сучасного вигляду костел набув після його відбудови у 17361753 роках у стилях бароко та рококо. Саме тоді до костелу з південного сходу прибудований двоповерховий блок келій з дзвіницею. Кошти для зведення храму надав Ян Рубчинський.[9] До оздоблення доклалися відомі митці Йоганн Георг Пінзель, Мартин Строїнський та Йосиф Маєр. Після касаційних реформ австрійського уряду кінця XVII століття, а саме 1784 року костел Святого Мартина став парафіяльним[10] й до 1939 року належав однойменній парафії.[11] У 1990-х роках будівлю передали громаді Християн Віри Євангельської-п'ятидесятникам. Нині в приміщенні колишнього костелу дім молитви церкви ЄХБ «Віфанія».[12] Пам'ятка архітектури місцевого значення № 370-М.[2]

№ 11. За Польщі тут містилося бюро акціонерного товариства «Центральна фабрика вагонів в Сяноку» Зеленевського, а згодом — об'єднані фабрики машин, котлів і вагонів Зеленевського, Фіцнера і Гампера, нині — ДП «Львівський радіоремонтний завод» концерну «Укроборонпром», спеціалізується на капітальному ремонті радіолокаційних станцій розвідки повітряних цілей та РЛС зенітно-ракетних комплексів С-125, С-75.[13]

На розі вулиць Остряниці, 26 та Жовківської, 14 розташований дитячий майданчик, відновлений у 2014 році в рамках проекту «Ревіталізація Підзамче». Фасад від вулиці Жовківської прикрашає мурал «Птахи».[14]

№ 15. В будинку у 1950-х роках містилися майстерня з хімічної чистки та покраски одягу, а також приймальний пункт білизни для прання прального тресту львівського міськкомхозу.[15]

№ 16. За Польщі — перукарня Шрайбера, нині — магазин «Продукти».

№ 18. За Польщі — заклад чищення (прибирання) міста, у 1950-х роках — трест саночистки львівського міськпромхозу,[16] нині — львівське комунальне підприємство «Львівспецкомунтранс» (вивезення сміття).[17]

№ 20. За Польщі — макаронна фабрика Каспарека, у 1950-х роках — артіль «Червоний пекар» львівського облхімхарчпромсоюзу.[18]

№ 22. У цьому будинку у 1950-х роках тут містилася артіль «Промхім» львівського облхімхарчпромсоюзу.[18] За радянських часів працював завод гумових технічних виробів з магазином «Гумовик».[3]

№ 24-а. У 1912 році в будинку відкрилася українська «6-клясова коедукаційна приватна вселюдна школа імені Короля Данила». На часі першої світової війни та російської окупації Львова школа була закрита і лише 1921 року відновила свою роботу. У 1924 році засновано шкільну бібліотеку. У 1939 році з приходом Червоної армії в Галичину школа офіційно була закрита, але ще рік вчителі школи безоплатно навчали дітей. Фактично школа припинила своє існування у 1940 році. За час існування школи її директорами були: 1923-1924 роки — Олекса Гайдукевич, 1924-1934 роки — Денис Снилик, 1934-1940 роки — Василь Манько.[5] Учні були переведені до колишньої міської народної школи імені святого Мартина, що на сучасній вулиці Скидана, 18 (нині — Львівська середня загальноосвітня школа № 20). Відтоді будинок є житловим.

№ 25. У 1950-х роках тут містився 9-й відділ міліції.[19]

№ 30. — За Польщі тут містилися парова пральня та хімчистка Антонія Флайшля,[20] компанія з виробництва бляшаних та залізних виробів братів Вінтерів.[21] Від радянських часів тут були розташована львівська взуттєва фабрика, а також школа фабрично-заводського навчання, їдальня та ощадкаса підприємства.[3] Нині — ТДВ «Львівське взуттєве виробничо-торгівельне підприємство „Прогрес“».[22]

№ 38. — у міжвоєнний період тут була фабрика шкіри і взуття «Пелліс»,[3] яку разом з двома іншими фабриками — «Мазега» та «Таннер» у 1939 роцi «нацiоналiзовано» радянською владою, а у повоєнний час ці три фабрики об’єднано у державний шкірзавод № 3. Нині — публічне акціонерне товариство «Шкіряне підприємство „Світанок“», що розташоване на вулиці Промисловій, 53.[23]

№ 49-а. — фасад будинку прикрашає мурал «Соціальна гравітація», створений у 2017 році художником Сергієм Радкевичем в рамках фестивалю муралів «Lviv WallKing».[14]

№ 53. — студентський комплекс Львівського інституту банківської справи, зданий в експлуатацію 2008 року і складається сучасного 5-го навчального корпусу та гуртожитку на 350 місць.[24]

№ 57. — За Польщі в одному з приміщень будинку містився приватний медичний кабінет (екстрені випадки), що належав до тридцять восьмого району дільничних лікарів м. Львова.[25] Нині — житловий будинок. Пам'ятка архітектури місцевого значення № 1589-М.[2]

Пам'ятники, меморіальні таблиці[ред. | ред. код]

22 листопада 1925 року у річницю листопадових боїв 1918 року відбулося урочисте відкриття пам'ятного знаку «Хрест оборони Львова», встановленого на фасаді будинку польського гімнастично-спортивного товариства «Сокіл-ІІІ» на вулиці Святого Мартина.[26] До наших днів не зберігся.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-19
  2. а б в Список будинків — пам’яток архітектури м. Львова
  3. а б в г 1243 вулиці Львова... — С. 483.
  4. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny... — S. 93.
  5. а б в Історія ліцею
  6. Мельник І. Львівські вулиці і кам'яниці... — С. 71.
  7. Дудыкевич... — С. 122.
  8. Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny... — S. 580.
  9. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie… — S. 175.
  10. Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających... — S. 96.
  11. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 17.
  12. Жук І. Вул. Жовківська, 8 — молитовний дім Християн Віри Євангельської (кол. костел св. Мартина)
  13. Інформація про підприємство
  14. а б Навігатор по муралах: Львів
  15. Дудыкевич... — С. 163.
  16. Дудыкевич... — С. 142.
  17. Львівспецкомунтранс
  18. а б Дудыкевич... — С. 176.
  19. Дудыкевич... — С. 140.
  20. Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa... — S. 395.
  21. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 53.
  22. ТДВ «Прогрес»
  23. Про компанію
  24. Cтудентські гуртожитки навчального закладу
  25. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 20.
  26. Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających... — S. 130,185.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. — Львів : Апріорі, 2009. — С. 482-483. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 22, 79, 83, 86, 109, 112, 113. — ISBN 966-603-115-9.
  • Мельник І. Жовківське передмістя. Від Мурованих мостів до Зборовщини // Львівські вулиці і кам'яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини. — Львів : Центр Європи, 2008. — С. 64-71. — ISBN 978-966-7022-79-2.
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)
  • Księga adresowa Król. stoł. miasta Lwowa: rocznik dziewiętnasty, 1916. — Lwów: wydawca Franciszek Reicman, 1915. — 440 s. (пол.)
  • Medyński A. Lwów: ilustrowany przewodnik dla zwiedzających / Aleksander Medyński. — Wyd. 2, przejrz. i uzupeł. — Lwów, 1937. — 216 s. (пол.)
  • Wiczkowski J. Lwów, jego rozwój i stan kulturalny oraz przewodnik po mieśćie. — Lwów: Nakładem Wydziału Gospodarczego X Zjazdu Lekarzy i Przyrodników Polskich, 1907. — 628 s. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]