Вулиця Коперника (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вулиця Коперника
Львів
Львівський палац мистецтв на вул. Коперника

Львівський палац мистецтв на вул. Коперника
Місцевість Центр
Район Галицький
Назва на честь Миколая Коперника
Загальні відомості
Протяжність 1,1 км
Транспорт
Трамваї 1, 2, 9, 10
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Палац Потоцьких;
Палац Сапіг;
Шпиталь святого Лазаря
Пам'ятники Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові;
Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу
Державні установи Управління Національного банку України у Львівській області
Навчальні заклади Хорова школа Дударик;
Середня школа №9;
Дитяча музична школа №2
Медичні заклади Клініка Ярослава Заблоцького
Заклади культури Львівський палац мистецтв;
Львівська галерея мистецтв;
Музей української книги;
Музей Русалки Дністрової;
Кінотеатр «Коперник»
зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Вулиця Копе́рника — одна із центральних вулиць Львова, знаходиться у Галицькому районі міста. Починається від проспекту Свободи, а закінчується біля підніжжя Познанського (Пелчинського) пагорбу Цитаделі, на перетині вулиць: Дмитра Вітовського, Героїв Майдану та Андрія Сахарова. Вулиця Коперника паралельна до вулиці Петра Дорошенка.

Костел святого Лазаря

Історія[ред.ред. код]

У XVI сторіччі по теперешній вулиці Коперника проходила «Сокільницька дорога», яка вела до Сокільник (назва відома з 1560 року). У XVI—XVIІІ ст. Сокільницька дорога забудовувалася, і з того часу дотепер збереглися Шпиталь святого Лазаря та дзвіниця церкви Святого Духа Української греко-католицької семінарії (заснована у 1783 р.). З часом верхня частина дороги, приблизно до вулиці Бандери, почала називатися «Сокільницькою вулицею» (від 1690 — вулиця Широка[1]).

Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові де була семінарія
Вид на вул. Коперника від початку вул. Степана Бандери

У 1871 році вулицю було названо на честь великого польського астронома — Миколая Коперника. У кінці XIX сторіччя вулиця Коперника стала центральною, на ній з'явились багатоповерхові будинки, дорогі магазини. Відносна віддаленість від шуму міста, густа зелень сприяла поселенню на цій вулиці еліти. У XX сторіччі у більшій частині будівель на вулиці вже розміщувались невеликі підприємства та майстерні.

У 1941 році під час німецької окупації вулиця мала назву Kopernikusstraße. У 1944 році вона знову отримала українську назву «Вулиця Коперника».

У 1894 році від пошти до кінця вулиці проклали лінію електричного трамваю. До березня 1970 р. по верхній частині вулиці Коперника їздив трамвай № 12 від трамвайного депо через центр на Високий Замок. Зараз через цю вулицю проходить більшість маршрутів транспорту, який йде через центральну частину міста.

Пам'ятки архітектури[ред.ред. код]

Біля тротуару, на схилі монастирського пагорба біля костелу та шпиталю святого Лазаря, є напівкругла, викладена цеглою ніша. У ній до середини 1950-х років діяв колодязь (нині ванна колодязя слугує квітником). Нішу прикрашають два кам'яні леви з гербами родин патриціїв Шольц-Вольфовичів та Кампіанів (скульптор Бернард Дікембош), які свого часу прикрашали стару львівську ратушу.[2]

Забудова[ред.ред. код]

  • № 1. На місці цієї будівлі у 1828 році було відкрито аптеку «Під золотою зіркою». Тут у 1853 році львів'яни Ігнатій Лукасевич і Ян Зег винайшли гасову лампу. У 1892 році тут було збудовано «Пасаж Миколяша» — торгову галерею, споруджену у 1898—1900 рр. будівничою фірмою Івана Левинського за проектом Івана Левинського та Альфреда Захаревича. Пасаж був накритий ажурною заскленою металевою конструкцією. Через нього можна було перейти від вул. Коперника до тодішньої вулиці Крутої (сучасної вулиці Вороного) з відгалуженням до вул. Ференца Ліста. У пасажі були десятки крамниць, два кінотеатри, кав'ярні та різні офіси. На початку Другої світової війни, у 1939 р., на пасаж впала німецька бомба, яка його зруйнувала. Зараз перший поверх будівлі займає центральна аптека міста Львова.
  • № 3. Будинок збудовано у стилі модернізму у 19081910 роках на місці старої кам'яниці Я. Марішлера. Замовником виступала компанія Assicurazioni Generali Trieste. Архітектор Альфред Захаревич. Фасад оздоблено маскаронами та увінчано чотирма скульптурами роботи Зигмунта Курчинського. Між другим-третім поверхами, над входом — горельєф «Піклування», виконаний Тадеушем Блотницьким. Вітражі сходової клітки виготовлені за картонами Захаревича на фабриці С. Г. Желенського. На першому поверсі у 19111914 роках діяло кабаре «Вулик» (пол. Ul). За радянських часів у будинку містився фінансовий технікум (сьогодні — фінансова академія).[3]. 6 жовтня 2016 року, у рамках проекту «Львів дипломатичний», на будинку міський голова Львова Андрій Садовий разом із Надзвичайним та Повноваженим Послом Королівства Данії в Україні Крістіаном Донсом Крістенсеном відкрили інформаційну таблицю почесного консульства Королівства Данії, яке працювало тут у 1918-1924 роках[4].
  • № 4. Будинок збудовано у 1913 році за проектом архітекторів Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича для Земської кредитної спілки. Будинок прикрашений двома скульптурами крилатого Меркурія, а з боку вул. Банківської, чотирма кінськими головами. Нижні вікна оздоблені вишуканим мереживом залізних грат. За часів УРСР тут був розміщений головний міський офіс Ощадбанку. Будівля використовується банками і сьогодні. Тут знаходиться Львівська філія НБУ. Інтер'єр банку прикрашений розписами Каетана Стефановича та Зигмунда Розвадовського.
  • № 5. Колишній прибутковий дім Ізидори Шутц, збудований близько 1911 року за проектом Романа Фелінського. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.[5] У будинку з грудня 1944 р. розміщена Львівська державна музична школа № 2 ім. Миколи Колесси (заснована у 1939). У 20-30-х роках минулого століття тут був заклад, що виробляв та продавав музичні інструменти. До 2014 року була крамниця музичних інструментів «Трембіта».
  • № 9. Кам'яниця 1912 р., арх. Казимир Теодорович. На першому поверсі будівлі від 1925 р. розміщено кінотеатр «Коперник», один із найстаріших кінотеатрів міста. До початку 1960-х років у будинку був також готель.
  • № 10. Торгували нафтою у крамниці О. Келлера. Фабрика пасти до взуття Келлера.
  • № 12/14. Будинки споруджено у 1908 р. за проектом Е. Жиховича та М. Лужецького.
Музей «Русалка Дністровая»
  • № 20. Будинок збудований за проектом архітектора Фридерика Баумана у 1820-і роках. Спочатку тут працювала друкарня Гоявічинського, пізніше будинок належав віце-губернатору Галичини Францу Краусу. У 1839 році мешкав ерцгерцог Франц Карл Йосип Габсбург (1802—1878), батько майбутнього австрійського імператора Франца Йосифа I.
  • № 22. У цьому будинку діяла майстерня скульптора Юліуша Белтовського.[8]
  • № 26. Неоренесансний будинок, споруджений 1885 року для адвоката Феліціана Яцковського. На його фасаді поміщено погруддя Коперника, авторства, ймовірно, Юліуша Белтовського.[8]
  • № 27. Колишній шпиталь святого Лазаря — комплекс будівель, що відносяться до XVIІ–XIX століть і мають статус пам'яток архітектури. Серед них костел св. Лазаря, освячений у 1639 р., пам'ятка епохи ренесансу з елементами готики. Архітектор Амвросій Прихильний, який помер 1640 року і був похований у крипті костелу. 1872 року проведено капітальний ремонт. У радянський час більшість творів мистецтва, що зберігалися в храмі, зникли. Будівлі було передано військовим. 1989 року храм і прилеглі шпитальні будинки передали львівському дитячому хорові «Дударик». Нині в храмі також почергово проводяться богослужіння Греко-католицької, та Української автокефальної православної церков.
  • № 30. Збудований 1907 року в стилі неоготики за проектом Яна Шульца. Скульптурна орнаментика Петра Гарасимовича.[9]
  • № 36. У 1729 році на цьому місці було збудовано жіночий монастир ордену домініканок. У 1783 році його закрили, а у будівлі розташувалась греко-католицька духовна семінарія (згодом — духовна академія). У радянські часи будівля старих «музеїв» або семінарський гуртожиток використовувся як студентський гуртожиток Львівського університету імені Івана Франка, але наприкінці 1970-их років будівлю знесено і на її місці побудували сучасну прямокутну будівлю (нинішня адреса - вул. Дорошенка 43), яку займають служби Львівської філії ПАТ «Укртелеком», а нові приміщення колишньої семінарії займає географічний факультет Львівського національного університету ім. І. Я. Франка (нинішня адреса - вул. Дорошенка 41). Поруч розташована дзвіниця церкви Святого Духа (1729), яка знаходилася поруч з однойменною церквою. Сама ж церква була зруйнована 15 вересня 1939 році, під час бомбардування Львова німецькою авіацією. У наш час на місці, де стояла церква Святого Духа, проведено археологічні дослідження, виявлено фундаменти церкви, але навіть до консервації справи так і не дійшли. Планувалася навіть відбудова церкви. Нині у дзвіниці Свято-Духівської церкви розташовано експозицію музею «Русалка Дністровая».
  • № 40. - львівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 9 з поглибленим вивченням інформаційних технологій [10].
  • № 40а. Палац князів Сапігів (1868 р.), збудований у стилі французького бароко за проектом архітектора Адольфа Куна. В радянські часи тут знаходилася бібліотека та актова зала Середньої школи № 9, пізніше тут розмістилась Обласна організація Українського товариства охорони пам'яток історії та культури. Вздовж вул. Коперника біля будівлі збереглися залишки палацового парку.
  • № 42. Палац Бєльських було перебудовано у 1921—1923 роках архітектором професором І. Багенським для графів Бєльських. В радянський період тут був Дім вчителя, при якому було відкрито педагогічний музей.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ілько Лемко. Вулиця Коперника — Львівська газета, 25.05.2008
  2. Старовинні леви з давньої ратуші біля криниці на вул. Коперника
  3. Бірюльов Ю. О. Захаревичі: Творці столичного Львова. — Львів : Центр Європи, 2010. — С. 235—239. — ISBN 978-966-7022-86-0..
  4. У Львові відкрили інформаційну таблицю консульства Данії початку ХХ ст.
  5. Lewicki J. Roman Feliński — architekt i urbanista, pioner nowoczesnej architektury. — Warszawa : Neriton, 2007. — S. 34—36. — ISBN 978-83-7543-003-5.
  6. Biriulow J. Rzeźba lwowska. — Warszawa: Neriton, 2007. — S. 164. — ISBN 978-83-7543-009-7.
  7. Piotr Tarnawiecki, architekt lwowski. — Lwów, 2002. — S. 68. — ISBN 966-7022-27-7.
  8. а б Biriulow J. Rzeźba… — S. 135.
  9. Biriulow J. Rzeźba… — S. 167.
  10. СЗШ № 9

Джерела[ред.ред. код]

  • Енциклопедія Львова. Т. 3 / За ред. А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — С. 397—401.
  • Ігор Мельник. Коперника Миколая вулиця. Енциклопедія Львова, Т. 3 / За ред. А. Козицького. — Львів: Літопис, 2010. — С. 397—401.
  • Львів. Туристичний путівник. — Львів: Центр Європи, 2007. — 516 с.: 975 іл. — ISBN 966-7022-09-9.
  • Архітектура Львова: Час і стилі. XIII—XXI ст. / Упорядник Ю. О. Бірюльов. — Львів: Центр Європи, 2008. — 720 с.: 1396 іл. — ISBN 978-966-7022-77-8.
  • Ілько Лемко, Володимир Михалик, Георгій Бегляров. 1243 вулиці Львова (1939—2009). — Львів: Апріорі, 2009. — С. 72—77. — ISBN 978-966-2154-24-5.