Вулиця Коперника (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Коперника
Львів
Палац Потоцьких на вул. Коперника
Палац Потоцьких на вул. Коперника
Місцевість Центр
Район Галицький
Назва на честь Миколая Коперника
Колишні назви
Сокільницька, Широка, Коперніка, Копернікусштрассе, Коперника; Святого Лазаря, Коперніка (част.), Томіцького, Томасґассе, Серова, Коперника
радянського періоду (українською) Коперника; Томіцького, Серова, Коперника
радянського періоду (російською) Коперника; Томицкого, Серова, Коперника
Загальні відомості
Протяжність 1 100 м
Координати початку 49°49′57″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.8325556° пн. ш. 24.0184306° сх. д. / 49.8325556; 24.0184306Координати: 49°49′57″ пн. ш. 24°01′06″ сх. д. / 49.8325556° пн. ш. 24.0184306° сх. д. / 49.8325556; 24.0184306
Координати кінця 49°50′21″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.8393444° пн. ш. 24.0286694° сх. д. / 49.8393444; 24.0286694
Поштові індекси 79000[1]
Транспорт
Трамваї №№ 1,2,9,10
Маршрутні таксі №№ 9,21,24,42,43,45,48,54,114[2]
Зупинки громадського транспорту вул. Сахарова, вул. Грабовського (Цитадель), Головна пошта
Рух двосторонній (частково), односторонній (частково)
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Архітектурні пам'ятки Палац Потоцьких;
Палац Сапіг;
Шпиталь святого Лазаря
Пам'ятники Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові;
Пам'ятник Маркіянові Шашкевичу
Державні установи Управління Національного банку України у Львівській області
Навчальні заклади Державна академічна хорова капела Дударик;
Середня школа № 9;
Дитяча музична школа № 2
Медичні заклади Клініка Ярослава Заблоцького
Заклади культури Львівський палац мистецтв;
Львівська галерея мистецтв;
Музей української книги;
Музей Русалки Дністрової;
Кінотеатр «Коперник»
Поштові відділення ВПЗ № 1 (вул. Словацького, 1) [1]
Забудова бароко, класицизм, історизм, сецесія, конструктивізм 1930-1950-х років
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Коперника (Львів) на Вікісховищі

Ву́лиця Копе́рника — одна із центральних вулиць Львова, знаходиться у Галицькому районі міста. Починається від проспекту Свободи, а закінчується біля підніжжя Познанського (Пелчинського) пагорбу Цитаделі, на перетині вулиць: Дмитра Вітовського, Героїв Майдану та Андрія Сахарова. Вулиця Коперника паралельна до вулиці Петра Дорошенка.

Костел святого Лазаря

Історія[ред. | ред. код]

У XVI сторіччі по теперешній вулиці Коперника проходила «Сокільницька дорога», яка вела до Сокільник (назва відома з 1560 року). У XVI—XVIІІ ст. Сокільницька дорога забудовувалася, і з того часу дотепер збереглися Шпиталь святого Лазаря та дзвіниця церкви Святого Духа Української греко-католицької семінарії (заснована у 1783 р.). З часом верхня частина дороги, приблизно до вулиці Бандери, почала називатися «Сокільницькою вулицею» (від 1690 — вулиця Широка[3]).

Барельєф Патріарха Йосипа Сліпого у Львові де була семінарія
Вид на вул. Коперника від початку вул. Степана Бандери

У 1871 році вулицю було названо на честь великого польського астронома — Миколая Коперника. Наприкінці XIX сторіччя вулиця Коперника стала центральною, на ній з'явились багатоповерхові будинки, дорогі магазини. Відносна віддаленість від шуму міста, густа зелень сприяла поселенню на цій вулиці еліти. У XX сторіччі у більшій частині будівель на вулиці вже розміщувались невеликі підприємства та майстерні.

У 1941 році під час німецької окупації вулиця мала назву Копернікусштрассе. У 1944 році вулиці повернуто довоєнну назву — Вулиця Коперника.

У 1894 році від пошти до кінця вулиці проклали лінію електричного трамваю. До березня 1970 року у верхній частині вулиці Коперника курсував трамвай № 12 за маршрутом від трамвайного депо через центр на Високий Замок. Нині через цю вулицю проходить більшість маршрутів громадського пасажирського транспорту, що прямує через центральну частину міста.

Пам'ятки архітектури[ред. | ред. код]

Поруч з тротуаром, на схилі монастирського пагорба біля костелу та шпиталю святого Лазаря, є напівкругла, викладена цеглою ніша — фонтан «Криниця з левами», що з’явився на цьому місці у середині ХІХ століття. Нішу прикрашають два кам'яні леви з гербами родин патриціїв Шольц-Вольфовичів та Кампіанів (скульптор Бернард Дікембош), які свого часу прикрашали стару львівську ратушу, що були встановлені тут значно пізніше, ніж була облаштована сама криниця. До криниці вода була проведена з джерела і з часом вода перестала текти, бо джерела замулились. Колодязь діяв до середини 1950-х років і відтоді аж до 2017 року ванна колодязя слугувала квітником.[4]

Реставрацію криниці розпочало 2017 року ПП «Оберіг Груп», зокрема, біля фонтану було перемуровано підпірну стінку, бо через потрапляння ґрунтових вод вона фактично була зруйнована, а також розчищено саму криницю. Старовинні фігури левів, що стояли по обидвох боках колодязя, очистили в майстерні від забруднень. 31 липня 2018 року було встановлено дві відреставровані фігури левів та запущено в дію фонтан. Залишається лише замостити невеличку ділянку тротуару бруківкою, який розкопали під час підведення води. Фонтан буде працювати лише у літню пору, а на зиму його закриватимуть.[5]

Забудова[ред. | ред. код]

  • № 1. На місці цієї будівлі у 1828 році було відкрито аптеку «Під золотою зіркою». Тут у 1853 році львів'яни Ігнатій Лукасевич і Ян Зег винайшли гасову лампу. У 1892 році тут було збудовано «Пасаж Миколяша» — торгову галерею, споруджену у 1898—1900 рр. будівничою фірмою Івана Левинського за проектом Івана Левинського та Альфреда Захаревича. Пасаж був накритий ажурною заскленою металевою конструкцією. Через нього можна було перейти від вул. Коперника до тодішньої вулиці Крутої (сучасної вулиці Вороного) з відгалуженням до вул. Ференца Ліста. У пасажі були десятки крамниць, два кінотеатри, кав'ярні та різні офіси. На початку Другої світової війни, у 1939 р., на пасаж впала німецька бомба, яка його зруйнувала. Зараз перший поверх будівлі займає центральна аптека міста Львова.
  • № 3. Будинок збудовано у стилі модернізму у 19081910 роках на місці старої кам'яниці Я. Марішлера. Замовником виступала компанія Assicurazioni Generali Trieste. Архітектор Альфред Захаревич. Фасад оздоблено маскаронами та увінчано чотирма скульптурами роботи Зигмунта Курчинського. Між другим-третім поверхами, над входом — горельєф «Піклування», виконаний Тадеушем Блотницьким. Вітражі сходової клітки виготовлені за картонами Захаревича на фабриці С. Г. Желенського. На першому поверсі у 19111914 роках діяло кабаре «Вулик» (пол. Ul). За радянських часів у будинку містився фінансовий технікум (сьогодні — фінансова академія).[6]. 6 жовтня 2016 року, у рамках проекту «Львів дипломатичний», на будинку міський голова Львова Андрій Садовий разом із Надзвичайним та Повноваженим Послом Королівства Данії в Україні Крістіаном Донсом Крістенсеном відкрили інформаційну таблицю почесного консульства Королівства Данії, яке працювало тут у 1918-1924 роках[7].
  • № 4. Будинок збудовано у 1913 році за проектом архітекторів Юзефа Сосновського та Альфреда Захаревича для Земської кредитної спілки. Будинок прикрашений двома скульптурами крилатого Меркурія, а з боку вул. Банківської, чотирма кінськими головами. Нижні вікна оздоблені вишуканим мереживом залізних грат. За часів УРСР тут був розміщений головний міський офіс Ощадбанку. Будівля використовується банками і сьогодні. Тут знаходиться Львівська філія НБУ. Інтер'єр банку прикрашений розписами Каетана Стефановича та Зигмунда Розвадовського.
  • № 5. Колишній прибутковий дім Ізидори Шутц, збудований близько 1911 року за проектом Романа Фелінського. Скульптурне оздоблення Зигмунта Курчинського.[8] У будинку з грудня 1944 р. розміщена Львівська державна музична школа № 2 ім. Миколи Колесси, що була заснована у 1939 році. У 20-30-х роках минулого століття тут був заклад, що виробляв та продавав музичні інструменти. До 2014 року була крамниця музичних інструментів «Трембіта».
  • № 9. Кам'яниця 1912 р., архітектор Казимир Теодорович. На першому поверсі будівлі від 1925 р. розміщено кінотеатр «Коперник», один із найстаріших кінотеатрів міста. До початку 1960-х років у будинку був також готель.
  • № 10. Торгували нафтою у крамниці О. Келлера. Фабрика пасти до взуття Келлера.
  • № 12/14. Будинки споруджено у 1908 р. за проектом Едмунда Жиховича та Міхала Лужецького.
Музей «Русалка Дністровая»
  • № 20. Будинок збудований за проектом архітектора Фридерика Баумана у 1820-і роках. Спочатку тут працювала друкарня Гоявічинського, пізніше будинок належав віце-губернатору Галичини Францу Краусу. У 1839 році мешкав ерцгерцог Франц Карл Йосип Габсбург (1802—1878), батько майбутнього австрійського імператора Франца Йосифа I.
  • № 22. У цьому будинку діяла майстерня скульптора Юліуша Белтовського.[11]
  • № 26. Неоренесансний будинок, споруджений 1885 року для адвоката Феліціана Яцковського. На його фасаді поміщено погруддя Коперника, авторства, ймовірно, Юліуша Белтовського.[11]
  • № 27. Колишній шпиталь святого Лазаря — комплекс будівель, що відносяться до XVIІ—XIX століть і мають статус пам'яток архітектури. Серед них костел святого Лазаря, освячений у 1639 р., пам'ятка епохи ренесансу з елементами готики. Архітектор Амвросій Прихильний, який помер 1640 року і був похований у крипті костелу. 1872 року проведено капітальний ремонт. У радянський час більшість творів мистецтва, що зберігалися в храмі, зникли. Будівлі було передано військовим. 1989 року храм і прилеглі шпитальні будинки передали Державній академічній хоровій капелі «Дударик». Нині в храмі також почергово проводяться богослужіння Греко-католицької, та Української автокефальної православної церков.
  • № 30. Збудований 1907 року в стилі неоготики за проектом Яна Шульца. Скульптурна орнаментика Петра Гарасимовича.[12]
Будинок № 36

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]