Вулиця Банківська (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Банківська вулиця
Львів
Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка
Вигляд на вул. Банківську з вулиці Дорошенка
Місцевість Центр
Район Галицький
Назва на честь Держбанку СРСР
Колишні назви
Сикстуська бічна (Сикстускен Зайтеґассе), Шайнохи, Юльмондштрассе, Шайнохи
австрійського періоду (українською) Сікстускен Зайтеґассе
австрійського періоду (німецькою) Sixtusken Seiten Gasse
польського періоду (польською) Sykstuska boczna, Szajnochy
радянського періоду (українською) Шайнохи
радянського періоду (російською) Шайнохи
Загальні відомості
Протяжність 92 м
Координати початку 49°50′20″ пн. ш. 24°01′38″ сх. д. / 49.839111° пн. ш. 24.027444° сх. д. / 49.839111; 24.027444Координати: 49°50′20″ пн. ш. 24°01′38″ сх. д. / 49.839111° пн. ш. 24.027444° сх. д. / 49.839111; 24.027444
Координати кінця 49°50′23″ пн. ш. 24°01′35″ сх. д. / 49.839861° пн. ш. 24.026583° сх. д. / 49.839861; 24.026583
Поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух односторонній
Покриття бруківка
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1, 3, 5
Державні установи управління НБУ у Львівській області
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, історизм
Зовнішні посилання
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim
Мапа
CMNS: Вулиця Банківська (Львів) на Вікісховищі

Ву́лиця Ба́нківська — вулиця у Галицького району міста Львова, в центральній частині Львова. Сполучає вулиці Коперника та Петра Дорошенка.

Історія[ред. | ред. код]

Вулиця виникла приблизно у середині XIX століття під назвою Сикстуська бічна (інша назва — Широка поперечниця). У 1871 році отримала назву вулиця Шайнохи, на честь польського історика та політичного діяча Кароля Шайнохи. Упродовж листопада 1941 — липня 1944 років мала назву Юльмондштрассе, у липні 1944 року вулиці повернули передвоєнну назву. Сучасна назва — з 1945 року, на честь Держбанку СРСР (тепер — Національний банк України), який розмістився у будинку на розі Банківської та Коперника.

Забудова[ред. | ред. код]

Банківська вулиця забудована типовими прибутковими будинками другої половини XIX століття у стилях класицизм та історизм.

У будинку № 1 у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту меблів.

У будинку № 2 (тепер це південне крило будинку на вулиці Коперника, 4) у 1920-х1930-х роках містилася Спілка землевласників Східної Малопольщі, Народне видавниче товариство, «Народна книгарня», магазин електротехнічних товарів Вишневського «Електрик»,[2] друкарня Зимного, польська торговельна спілка «Польсот».[3] та знаний у Львові бар «Ельдорадо» (давніше — «Ґрота»).[4]

Під № 4 у 1950-х роках тут містився магазин артілі «Стахановець» львівського облліспромсоюзу та спеціалізувався на продажу, купівлі і реставрації меблів.[5] Нині цієї адреси не існує.

У будинку № 5 з початку XX століття до 1930-х років діяла низка кінотеатрів: у 19061907 роках — «Сінефон» (власник — Герман Опат), у 1907 році та в 19261930 роках — «Люна» (власник — Мельхіор Майблюм), у 19301931 роках — «Полонія». Також за польських часів тут розташовувався готель «Сан-Сусі», у 1950-х1960-х роках — склад консервної продукції і ремонт взуття, у 1970-х1980-х — майстерня з ремонту магнітофонів та приймальний пункт хімчистки.

На пустирі з парного боку вулиці до другої світової війни стояла синагога «Осе Тов» (у перекладі з івр. «твори добро»‎), зведена у 1857 році за проектом архітектора Вільгельма Шміда. Цікаво, що на момент зведення синагоги євреї не мали права вільно жити у цій частині міста, це право вони отримали лише у 1867 році. У 1909 році синагогу разом із бет-мідрашем (приміщенням для вивчення релігійних книг) перебудували за проектом архітектора Альберта Корнблюта. З 1930 року рабином тут був Давид Кагане, а в серпні 1941 року синагога була знищена німцями. У листопаді 2013 року пустир, який залишився після синагоги, впорядкували, замостили бруківкою, встановили смітники та лавочки.[6]

Цікаві факти, події[ред. | ред. код]

13 березня 1930 року у кав'ярні «Рекляма», що при вулиці Шайнохи, офіціант цього закладу Адольф Гальперн пострілом з револьвера намагався позбавити життя відвідувача кав'ярні Зигмунта Ґольдгабера. На щастя, куля не влучила, а стрільця заарештувала поліція.[7]

В будинку на розі сучасних вулиць Банківської та Дорошенка у 1930-х роках містився ресторан «Адрія» Соломона Роттенберга. 26 листопада 1932 року тут сталася скандальна подія: пізно ввечері група польських студентів, вийшовши з ресторану, затіяла бійку з кількома єврейськими молодиками. В результаті від ножового поранення загинув студент-ветеринар Ян Ґродковський. Ця подія потрапила на перші шпальти польських газет та викликала великий суспільний резонанс.

Транспорт[ред. | ред. код]

Вулиця Банківська має односторонній рух транспорту в напрямку вулиці Дорошенка. Вулиця не використовується для руху громадського транспорту.

У мистецтві[ред. | ред. код]

Банківська вулиця під своєю старою назвою (Шайнохи) та кінотеатр у будинку № 5 згадуються в автобіографічному романі польського письменника Яна Парандовського «Небо у вогні» (пол. «Niebo w płomieniach»).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Поштові індекси та відділення поштового зв’язку України: Львів-5
  2. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 55.
  3. Ilustrowany informator miasta Lwowa... — S. 60.
  4. Винничук Ю. Кнайпи Львова... — С. 283.
  5. Дудыкевич... — С. 184.
  6. Карпінська В.У дворику на Банківській встановили лавки та підключили wi-fi
  7. Винничук Ю. Кнайпи Львова... — С. 282.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Винничук Ю. Кнайпи Львова / Ю. Винничук. — 3-тє, перероб. й допов. — Львів : Піраміда, 2005. — С. 283. — ISBN 978-7188-31-0.
  • Дудыкевич Б. Справочник. Львов. — Львів : Вільна Україна, 1949. — 200 с. (рос.)
  • Ілько Лемко, Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. — Львів : Апріорі, 2009. — С. 104. — ISBN 978-966-2154-24-5.
  • Мельник Б. В. Покажчик сучасних назв вулиць і площ Львова // Довідник перейменувань вулиць і площ Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 7. — ISBN 966-603-115-9.
  • Сварник І. Банківська вулиця // Енциклопедія Львова: в 2 т. / Під ред. А. Козицького та І. Підкови. — Львів: Літопис, 2007. — 656 с. — Т. 1. — ISBN 966-7007-68-8.
  • Ilustrowany informator miasta Lwowa: ze spisem miejscowości województwa lwowskiego: na rok 1939. — Lwów, 1939. — 146 s. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]