Метрополітен Лілля

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лілльский метрополітен
Логотип метро Лілля
Ligne 2 du métro de Lille-Métropole - Station Mitterie (03).JPG
Інформація
Країна Франція
Місто Лілль
Дата відкриття 25 квітня 1983
Довжина ліній 43,7 км
Кількість станцій 60
Кількість ліній 2
Пасажиропотік за рік 107 500 000 ± 50 000[1][1]
Оператор Transpole[d]
Схема ліній
Map of Lille metro lines 1 and 2.svg
transpole.fr/default.aspx
CMNS: Лілльский метрополітен на Вікісховищі

Метрополітен Лілля (фр. Métro de Lille Métropole) — система ліній метрополітену в місті Лілль, Франція. Відкрився 25 квітня 1983 року в тестовому режимі. Комерційна експлуатація розпочалася 16 травня 1983 року. На станціях використовується система горизонтальний ліфт. Використовується шинний хід[en].

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво розпочалося в 1978 році. Початкова ділянка складалася з 13 станцій. На момент відкриття був першім автоматичним метрополітеном в Європі, без машиністів. На відкритті був присутній тодішній президент Франції Франсуа Міттеран. Перша лінія, позначена на мапі жовтим кольором, спочатку мала короткі платформи лише під два вагони. Друга лінія відкрилась 3 квітня 1989 року. На мапі позначена червоним кольором, має платформи розраховані на чотири вагони. В 2017 році платформи першої лінії добудовані під чотири вагони.

Хронологія розвитку системи[ред. | ред. код]

  • 25 квітня 1983 — відкриття початкової ділянки першої лінії «4 Cantons»—«République» .
  • 2 травня 1984 — розширення на 5 станцій, ділянка «République»—«CHU - Eurasanté» .
  • 3 квітня 1989 — відкриття початкової ділянки другої лінії «St. Philibert»—«Gare Lille Flandres»  з 17 станцій.
  • 5 травня 1994 — розширення на 1 станцію «Gare Lille Europe» .
  • 17 березня 1995 — розширення на 4 станцій, ділянка «Gare Lille Europe»—«Fort de Mons» .
  • 18 серпня 1999 — розширення на 16 станцій, ділянка «Fort de Mons»—«Tourcoing-Centre» .
  • 27 жовтня 2000 — розширення на 5 станцій, ділянка «Tourcoing-Centre»—«C.H. Dron» .

Лінії[ред. | ред. код]

№ Лінії Дата відкриття Останнє продовження Кількість станцій Кінцеві станції Довжина в км Кількість підземних станцій
(1) 25 квітня 1983 1984 18 «Quatre Cantons»—«CHU - Eurasanté» 12,6 13
(1) 3 квітня 1989 2000 44 «St. Philibert»—«C.H. Dron» 31,1 39
  • На двох лініях разом 62 станції, але пересадкові станції рахуються як одна, тому вказується 60 станцій.

Розвиток[ред. | ред. код]

На початок 2018 року метрополітен складається з двох ліній та 60 станцій, 52 з яких розташовані під землею. Друга лінія є найдовшою на цей час автоматичною лінією. Будівництво третьої лінії відкладено на майбутнє.

Режим роботи[ред. | ред. код]

Працює від 5:00 до 0:00. Вартість проїзду залежить від типу квитка. Інтервал в годину пік від 60 до 90 секунд, між піковий до 4 хвилин, пізно ввечері до 8 хвилин. Середня швидкість з урахуванням зупинок 34 км/год, максимальна 60.

Галерея[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б http://www.strmtg.developpement-durable.gouv.fr/IMG/pdf/rapport_evenements_metros_rer_2016_vfinal.pdf