Лілльський метрополітен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лілльский метрополітен
Логотип метро Лілля
Опис
Країна Франція
Місто Лілль
Дата відкриття 25 квітня 1983
Річний пасажиропотік 107 500 000 ± 50 000[1][1] і 119 900 000[2]
Сайт ilevia.fr/cms/institutionnel/reseau-ilevia/metro/
Оператор Iléviad
Маршрутна мережа
Кількість ліній 2
Кількість станцій 60
Довжина мережі 43,7 км
Ширина колії 1620 mm track gauge (Rubber-tyred metro)d
Схема маршрутів

CMNS: Лілльский метрополітен у Вікісховищі

Метрополітен Лілля (фр. Métro de Lille Métropole) — система ліній метрополітену в місті Лілль, Франція. Відкрився 25 квітня 1983 року в тестовому режимі. Комерційна експлуатація розпочалася 16 травня 1983 року. На станціях використовується система горизонтальний ліфт та шинний хід[en].

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво розпочато в 1978 році. Початкова дільниця мала склад з 13 станцій. На момент відкриття був першім автоматичним метрополітеном в Європі, без машиністів. На відкритті був присутній тодішній президент Франції Франсуа Міттеран. Перша лінія, позначена на мапі жовтим кольором, спочатку мала короткі платформи лише під два вагони. Другу лінію відкрито 3 квітня 1989 року. На мапі позначена червоним кольором, має платформи розраховані на чотири вагони. У 2017 році платформи першої лінії добудовані під чотири вагони.

Хронологія розвитку системи[ред. | ред. код]

  • 25 квітня 1983 — відкриття початкової дільниці першої лінії «4 Cantons»—«République».
  • 2 травня 1984 — розширення на 5 станцій, дільниця «République»—«CHU - Eurasanté».
  • 3 квітня 1989 — відкриття початкової дільниці другої лінії «St. Philibert»—«Gare Lille Flandres»  з 17 станцій.
  • 5 травня 1994 — розширення на 1 станцію «Gare Lille Europe».
  • 17 березня 1995 — розширення на 4 станцій, дільниця «Gare Lille Europe»—«Fort de Mons».
  • 18 серпня 1999 — розширення на 16 станцій, дільниця «Fort de Mons»—«Tourcoing-Centre».
  • 27 жовтня 2000 — розширення на 5 станцій, дільниця «Tourcoing-Centre»—«C.H. Dron».

Лінії[ред. | ред. код]

№ Лінії Дата відкриття Останнє продовження Кількість станцій Кінцеві станції Довжина в км Кількість підземних станцій
(1) 25 квітня 1983 1984 18 «Quatre Cantons»—«CHU - Eurasanté» 12,6 13
(1) 3 квітня 1989 2000 44 «St. Philibert»—«C.H. Dron» 31,1 39
  • На двох лініях разом 62 станції, але пересадкові станції рахуються як одна, тому вказується 60 станцій.

Розвиток[ред. | ред. код]

На початок 2018 року метрополітен складається з двох ліній та 60 станцій, 52 з яких розташовані під землею. Друга лінія є найдовшою на цей час автоматичною лінією. Будівництво третьої лінії відкладено на майбутнє.

Режим роботи[ред. | ред. код]

Працює від 5:00 до 0:00. Вартість проїзду залежить від типу квитка. Інтервал в годину пік від 60 до 90 секунд, між піковий до 4 хвилин, пізно ввечері до 8 хвилин. Середня швидкість з урахуванням зупинок 34 км/год, максимальна 60.

Рухомий склад[ред. | ред. код]

На 2021 рік використовують 60 потягів VAL 208[3]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]