Міністерство охорони здоров'я України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з МОЗ)
Перейти до: навігація, пошук
Міністерство охорони здоров'я України
(МОЗ України)
Emblem of the Ministry of Health of Ukraine.svg
Загальна інформація
Країна Україна
Дата створення 1991 рік
Попередні відомства Міністерство охорони здоров'я Української СРСР
Керівництво діяльністю здійснює Кабінет міністрів України
Штаб-квартира 01601, м. Київ, вул. Грушевського,7
Відповідальний міністр Уляна Супрун
ЄДРПОУ 00012925
Офіційний сайт

Міністерство охорони здоров'я України — центральний орган виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я. [1]

МОЗ є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу, а також забезпечує формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. 

МОЗ у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства. 

Історія[ред.ред. код]

1917 року формуючи власні управлінські структури, Центральна Рада в частині управління медико-санітарною справою попервах наслідувала приклад Тимчасового уряду Росії, який вищим своїм медико-адміністративним органом проголосив Центральну лікарсько-санітарну Раду. Результатом цього стало створення в Києві Крайової (в розумінні державної української) лікарсько-санітарної Ради — першого органу управління медико-санітарною справою автономної України.

Другий етап у формуванні центральних органів управління медичною справою відноситься до періоду правління гетьмана П. П. Скоропадського. Цей період розпочався після падіння УЦР наприкінці квітня 1918 р., тривав сім з половиною місяців (29 квітня — 18 грудня 1918 р.) і ознаменувався проголошенням Української держави (29 квітня 1918 р.) та скасуванням всіх законів Центральної Ради.

Від 1928 р. в Україні почала швидкими темпами розвиватися мережа санітарно-епідеміологічних станцій. На початок 1941 р. система охорони здоров'я Української РСР налічувала 29000 лікарів і 91000 середніх медпрацівників.

Після проголошення незалежності України перед міністерством охорони здоров'я постало завдання організації охорони здоров'я незалежної держави в умовах економічної кризи. Постала потреба у реформуванні галузі згідно з новими економічними умовами та розробці відповідного медико-санітарного законодавства.

Основні завдання[2][ред.ред. код]

  1. забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері охорони здоров'я, протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально небезпечним захворюванням; 
  2. забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері створення, виробництва, контролю якості та реалізації лікарських засобів, медичних імунобіологічних препаратів і медичних виробів, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу; 
  3. забезпечення формування державної політики у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення; 
  4. координація діяльності органів виконавчої влади з питань обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, протидії їх незаконному обігу. 

Керівництво[ред.ред. код]

  • Уляна Супрун — в.о. міністра охорони здоров'я України
    • Визначає пріоритети роботи Міністерства та шляхи виконання покладених на нього завдань, затверджує плани роботи Міністерства, звіти про їх виконання.
  • Ковтонюк Павло — заступник міністра [3]
    • Відповідає за реформу фінансування системи охорони здоров'я
  • Ілик Роман — заступник міністра [4]
    • Відповідає за реформу ринку лікарських засобів та євроінтеграцію
  • Лінчевський Олександр  — заступник міністра [5]
    • Відповідає за реформу медичної освіти
  • Янчук Артем – державний секретар [6]
    • Відповідає за організацію роботи апарату Міністерства

Структура[ред.ред. код]

ДЕПАРТАМЕНТИ [ред.ред. код]
  • Медичний департамент
  • Департамент економіки і фінансової політики 
  • Департамент управління персоналом та кадрової політики 
УПРАВЛІННЯ [ред.ред. код]
  • Управління громадського здоров'я
  • Управління координації центрів реформ 
  • Управління правового забезпечення 
  • Управління аудиту та аналітики 
  • Управління організаційного забезпечення роботи апарату 
  • Управління бухгалтерського обліку і фінансової звітності 
  • Управління ліцензування та контролю якості надання медичної допомоги 
  • Управління фармацевтичної діяльності та якості фармацевтичної продукції 
  • Управління екстреної медичної допомоги та медицини катастроф 
  • Управління організації роботи керівництва Міністерства 
ВІДДІЛИ [ред.ред. код]
  • Відділ з питань міжнародної діяльності та Євроінтеграції 
  • Відділ освіти та науки 
  • Відділ забезпечення взаємодії з державними органами та громадськістю і соціального діалогу 
СЕКТОРИ [ред.ред. код]
  • Сектор мобілізаційної роботи та цивільного захисту
  • Режимно-секретний сектор 
  • Сектор оцінки та усунення корупційних ризиків 
  • Сектор охорони праці та матеріально-технічного забезпечення 
  • Патронатна служба Міністра (самостійний сектор)

Контакти[ред.ред. код]

Документи[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Положення про міністерство. moz.gov.ua (uk). Процитовано 2017-12-14. 
  2. Положення про міністерство. moz.gov.ua (uk). Процитовано 2017-12-14. 
  3. Павло Ковтонюк. moz.gov.ua (uk). Процитовано 2017-12-14. 
  4. Роман Ілик. moz.gov.ua (uk). Процитовано 2017-12-14. 
  5. Олександр Лінчевський. moz.gov.ua (uk). Процитовано 2017-12-14. 
  6. Артем Янчук. moz.gov.ua (uk). Процитовано 2017-12-14.