Прагерманська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Прагерманська мова
Коротка назва PGmc
Походить з германці
Попередник праіндоєвропейська мова
Наступник Праскандинавська мова
Мовна типологія флективна мова
Має відмінки називний відмінок, знахідний відмінок, родовий відмінок, давальний відмінок, кличний відмінок і орудний відмінок
Має час теперішній час і минулий час
Має граматичні способи дійсний спосіб, кон'юнктив і наказовий спосіб
Має граматичний рід жіночий рід[d], чоловічий рід[d] і середній рід[d]
Має граматичну категорію особи перша особа одниниd, перша особа множиниd, друга особа одниниd, друга особа множиниd, третя особа одниниd і третя особа множиниd
Карта поширення
Описано за адресою wold.clld.org/language/290
Карта культур доримської залізної доби, які асоціюються з прагерманцями, бл. 500 до н. е.. — 50 до н. е. Пурпурним кольором забарвлено поширення ясторфської культури

Прагерма́нська мо́ва, іноді протогерманська мова — гіпотетична реконструйована мова-предок германських мов.

Носії[ред. | ред. код]

Після розпаду праіндоєвропейської мовної спільноти германці входили в число племен культури бойових сокир, а в епоху бронзової доби — в спільноту нордичної бронзової доби.

Носіїв пізньої прагерманської мови зазвичай асоціюють з культурами так званої доримської залізної доби (за класифікацією О. Монтеліуса), серед яких провідне місце займала ясторфська культура.

Фонологія[ред. | ред. код]

Приголосні[ред. | ред. код]

+ Прагерманські приголосні
Приголосні Губні Зубні Задньоязикові Лабіовелярні
Глухі вибухові p або pp t або tt k або kk k ʷ
Глухі фрикативні f або ff θ або θθ x або h або
Дзвінкі ƀ, b або bb đ, d або dd ǥ, g або gg ǥʷ або gʷ
Носові m або mm n або nn
Спіранти z, s або ss
Плавні і півголосні r, l або rr, ll j або jj w або ww

Найважливішими фонетичними змінами, пережитими прагерманських мовою були Закон Грімма та Закон Вернера.

Прості голосні[ред. | ред. код]

Прагерманські голосні
Переднього ряду Середнього ряду Заднього ряду
Верхнього підйому [i (ː)] [u (ː)]
Верхньо-середнього піднесення [e (ː)] ( [e ː] = ē ²) [o ː]
Нижньо-середнього піднесення [æ ː] ( ǣ = ē ¹)
Нижнього підйому [a]
  • В прагерманській було чотири коротких голосних (i, u, e, a) і чотири або п'ять довгих (ī, ū, ē, ō і, можливо, ǣ).
  • Праіндоєвропейські a та o збіглися в прагерманське a, праіндоєвропейське ā та ō збіглися в прагерманське ō.
  • ǣ та ē, яке також записують як ē¹ та ē²;ē², можливо, не було окремою фонемою і реконструюється лише для невеликої кількості слів.

Дифтонги[ред. | ред. код]

Результатом збігу a і o,ā і ō стала втрата прагерманською мовою дифтонгів *oi, *ou, *āi і *āu, які збіглися з *ai, *au, *ōi, *ōu, відповідно. Крім того, монофтонгізувався дифтонг *ei, який дав . Таким чином, в прагерманській мові на пізніх стадіях її існування було лише чотири дифтонги.

Доля складових сонорних[ред. | ред. код]

Наголос[ред. | ред. код]

У прагерманській мові вільний індоєвропейський наголос в певний період змінився фіксованим на першому складі. Все ж, певні відомості про місце наголосу в прагерманських словах можна почерпнути завдяки закону Вернера. Ці відомості відповідають ведійським та давньогрецьким даним[1].

Морфологія[ред. | ред. код]

Іменник[ред. | ред. код]

В прагерманській мові іменники змінювалися за трьома родами й трьома числами, п'яти відмінками і мали кличну форму.

Відмінювання загалом продовжувало бути індоєвропейським. Відмінювання поділялося на типи в залежності від тематичного голосного: -a-, -ō-, -n-, -i-, і -u-. Перші три були особливо продуктивні і послужили основою для формування відмінювання прикметників; інші проявляли тенденцію до злиття з ними. Усередині типів на -a- і -ō- були підтипи на -ja- і -wa-, і -jō- і -wō- відповідно. Зазначені підтипи неспоконвічні, вони виділилися в результаті фонетичних змін. Усередині типу на -n- також виділяються підтипи: -ōn- (лексеми чоловічого і жіночого родів), -an- (середнього) і -īn- (жіночого, в основному, абстрактні). Крім того, виділяється тип відмінювання на приголосний, в який входила невелика кількість іменників на -er, середнього роду на -z-, дієприкметники теперішнього часу і деякі іменники на -nd-.

Іменники на -a- Іменники на -i-
однина множина однина множина
Називний *wulfaz *wulfōs, -ōz *gastiz *gastijiz
Родовий *wulfisa, -asa *wulfōn *gastisa *gastijōn
Давальний *wulfai,-ē *wulfamiz *gastai *gastī
Знахідний *wulfan *wulfanz *gastin *gastinz
Орудний *wulfō *gastī
Кличний *wulfa *gasti

Дієслово[ред. | ред. код]

У прагерманській було всього два часи (минулий і теперішній). Крім того, у дієслова була форма інфінітива.

Відмінювання дієслова beranan «нести»:

особа / число однина множина
1-а * Berō «я несу» * Beromiz «ми несемо»
2-а * Beriz «ти несеш» * Beriþ «ви несете»
Третя * Beriþ «він, вона воно, несе» * Beranþ «вони несуть»

Лексика[ред. | ред. код]

Словниковий фонд прагерманських мови несе в собі сліди контактів прагерманців з сусідніми народами: римлянами, кельтами, слов'янами.

Кельтські запозичення[ред. | ред. код]

Антуан Мейє вважає, що епоха інтенсивних кельтсько-германських контактів припадає на V—III ст. до н. е.[2] У цей час германці запозичили такі слова, як:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Erhart A. Comparative Indo-European linguistics: an introduction. — Amsterdam - Philadelphia : John Benjamin's Publishing Company, 2011. — P. 155.
  2. Мейе А. Основні особливості німецької групи мов. — УРСС. — 2010. — С. 141.
  3. Orel V. A Handbook of Germanic Etymology. — Brill. — 2003. — С. 305.

Література[ред. | ред. код]

  1. Арсеньєва М. Г., Балашова С. П., Берков В. П., Соловйова Л. Н. Введення в німецьку філологію. — М: ГІС, 2006.
  2. Мейє А. Основні особливості німецької групи мов. — М: УРСС, 2010.
  3. Bennett W. H. An Introduction to the Gothic Language. — New York: Modern Language Association of America, 1980.
  4. Campbell A. Old English Grammar. — London: Oxford University Press, 1959.
  5. Krahe H., Meid W. Germanische Sprachwissenschaft, в 2-х томах. — Berlin: de Gruyter, 1969.
  6. Orel V. A Handbook of Germanic Etymology. London: Brill, 2003].
  7. Plotkin V. The Evolution of Germanic Phonological Systems: Proto-Germanic, Gothic, West Germanic, and Scandinavian. — Lewiston: Edwin Mellen, 2008.
  8. The Indo-European Languages ​​/ / під ред. Ramat A., Ramat P. — Routledge, 1998. ISBN 0-415-06449-X.
  9. Ringe, Don (2008). From Proto-Indo-European to Proto-Germanic. Oxford: OUP. ISBN 0199552290. 
  10. Voyles, Joseph B. (1992). Early Germanic Grammar. San Diego: Academic Press. ISBN 0-12-728270-X. 
  11. Guus, Kroonen (Expected October 2010). Etymological Dictionary of Proto-Germanic. Leiden Indo-European Etymological Dictionary Series, 11. Brill Academic Publishers. ISBN 978 90 04 18340 7. 

Посилання[ред. | ред. код]