Новоросійськ (авіаносний крейсер)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Новоросійськ
рос. Новороссийск
Kiev-class Novorossiysk DD-ST-85-06598 r.jpg
Служба
Тип/клас авіаносний крейсер
Держава прапора СРСР СРСР
Належність Naval Ensign of the Soviet Union (1950-1991).svg ВМФ СРСР
Верф Чорноморський суднобудівний завод, Миколаїв
Закладено 30 вересня 1975
Спущено на воду 26 грудня 1978
Введено в експлуатацію 14 серпня 1982
Виведений зі складу флоту 31 серпня 1992
Статус порізаний на метал
Параметри
Тоннаж стандартний — 31 900 т,
повний — 43 220 т
Довжина 273,1 м
Ширина по ватерлінії 31 м
по злітній палубі — 51,3 м
Висота 61,6 м (від киля до клотика)
Осадка 11,04 м (з бульбом)
Технічні дані
Силова установка ГЕУ Паротурбінна: 4 парові турбіни по 45000 к.с. (8 котлів КВН 98/64) та ЕЕУ 6 турбогенераторів по 1500 кВт і 4 дизель-генератори по 1500 кВт
Гвинти 4 гвинти
Швидкість повного ходу — 32,5 вузли
економічного ходу — 14,2 вузлів
Автономність плавання 7 160 миль при 18 вузлах
автономність по запасам провіанту — 30 діб
Екіпаж 1607 чол. (у тому числі 430 — авіагрупа)
Озброєння
Артилерія 2×2 76-мм АУ АК-726
Торпедно-мінне озброєння 1×1 РПК-1 (16 ракето-торпед 82Р), 2×12 РБУ-6000 (144 РГБ-60)
Ракетне озброєння 4×2 ПУ ПУ ПКРК П-500 «Базальт»
Зенітне озброєння 2×2 ПУ ЗРК М-11 «Шторм» (96 ракет),
8×6 30-мм ЗАК АК-630
Авіація 18 літаків Як-38, 18 вертольотів Ка-25, Ка-27

Новоросійськ (рос. Новороссийск) — радянський авіаносний крейсер проекту 1143.3 (шифр «Кречет», англ. Kiev class за класифікацією НАТО), які інколи називають «радянськими авіаносцями»[1]. Третій корабель базового проекту 1143, побудований у 1982 році на Чорноморському суднобудівному заводі в Миколаєві. Входив до складу Тихоокеанського флоту. Після розпаду СРСР корабель був проданий Російською Федерацією на злом в Корею.

Бойове призначення[ред. | ред. код]

Авіаносні крейсери проекту 1143 призначені для надання бойової стійкості оперативним з'єднанням військово-морського флоту у віддалених районах Світового океану[2]. Їхнім завданнями є[3]:

Історія проектування і будівництва[ред. | ред. код]

В СРСР ідея застосування літаків вертикального зльоту і посадки (ЛВЗП) як палубного літака виходила від секретаря ЦК КПРС Дмитра Федоровича Устинова, який координував на цій посаді роботу наукових установ, конструкторських бюро та промислових підприємств оборонно-промислового комплексу. Командування Військово-Морським Флотом, і особисто командувача ВМФ СРСР Сергія Горшкова, перспектива отримання флотом авіаносних кораблів цілком влаштовувала. В результаті Невським проектно-конструкторським бюро у Ленінграді був розроблений проект 1143 важкого протичовнового крейсера, який мав на озброєнні літаки вертикального зльоту. За проектом було збудовано два важкі протичовнові крейсери (у 1977 році перекласифіковані у важкі авіаносні крейсери) «Київ» (спущений на воду 26 грудня 1972) і «Мінськ» (спущений на воду 30 вересня 1975)[2].

«Новоросійськ», закладений 30 вересня 1975, починав будуватися за модернізованим проектом 1143М[4]. Головним конструктором проекту (1973–1977) був Аркадій Васильович Маринич. Скорочений техпроект 1143М був розроблений в січні і затверджений ВМФ і МСП у липні 1975 року. На крейсері передбачалося базування 28 штурмовиків вертикального зльоту Як-38 та/або протичовнових вертольотів Ка-25ПЛ і двох рятувальних вертольотів Ка-25ПС. За рахунок зменшення зазорів між літальними апаратами їх число в ангарі збільшувалося до 24 одиниць. Ще шість машин планувалося розмістити на технічній позиції польотної палуби. При необхідності в ангарі з деякими обмеженнями розміщувалися 30 літальних апаратів. Обхідний місток в районі правого борту виконувався на 1,2 м нижче ніж на попередниках. З корабля знімалося торпедне озброєння, а гідроакустичні станції «Оріон» і «Платина» замінювалася на автоматизований гідроакустичний комплекс «Поліном». Для посилення ППО корабля його передбачалося оснастити двома строєними модулями ЗРК «Кинджал» замість «Оса-М» і ракетно-артилерійськими комплексами «Кортик» замість АК-630М. В ході будівництва було прийняте рішення забезпечити базування на кораблі вже 36 літальних апаратів: 16 Як-38, 18 протичовнових Ка-27 і двох рятувальні Ка-25ПС. Оговорювалася можливість базування перспективних палубних винищувачів вертикального зльоту і посадки Як-141, штурмовиків Як-38 і вертольотів Ка-25/27 трьох модифікацій (протичовновому, пошуково-рятувальному і радіолокаційного дозору)[2].

У травні 1978 року, коли корабель вже знаходився у високому ступені стапельних робіт і готувався до спуску на воду, був затверджений технічний проект 1143.3, розроблений у грудні 1977 року Василем Федоровичем Анікіевим (головний конструктор «Новоросійська» з 1977 до 1982 року)[4]. 26 грудня 1978 року «Новоросійськ» був спущений на воду і поставлений на добудову. Зовнішній вигляд корабля в порівнянні з попередниками змінився незначно, хоча перепланування загального розташування було дуже істотним і охоплювала до 40% загального числа корабельних приміщень, в яких за результатами повторного коригування проекту було проведено демонтажні та монтажні роботи. Іншу форму мала передня кромка малого спонсона, розташованого в ніс від кутової палуби — на ній був відсутній характерний для перших двох кораблів подвійний уступ. На верхній палубі також встановили вирівнюючі пристрої — три вертикальних екрани для випрямлення повітряних потоків. На «Новоросійську» в порівнянні з «Києвом» і «Мінськом» в півтора рази було збільшено авіаційного пального за рахунок ліквідації погреба запасних ракет комплексу П-500[4].

Випробування і бойова служба[ред. | ред. код]

Польоти корабельної авіації з борту «Новоросійська» ( ліворуч Як-38, праворуч Ка-27)

З 1 вересня до 27 грудня 1981 року відбулися швартові випробування «Новоросійська». Після заселення екіпажу 15 листопада 1981 року, 5 січня 1982 корабель здійснив перехід у Севастополь, де з 29 січня по 12 квітня проходив заводські ходові випробування. Головним відповідальним здатчиком корабля був призначений головний будівник корабля Ігор Миколайович Овдієнко, а його заступником — старший будівник Георгій Іванович Журенко. У випробуваннях корабля брали участь 1500 робітників здавальної команди ЧСЗ[4]. Після заводських випробувань, з 12 квітня до 28 травня проходив державні випробування в полігонах бойової підготовки Чорноморського флоту. За час держвипробувань літаки Як-38 і Як-38У виконали 112 польотів з палуби корабля, вертольоти Ка-27 — 108, Ка-25 — 51, ​​Мі-6 — 10 і Мі-8 — 139 польотів (у квітні на палубу впав Ка-27, один матрос загинув). 24 листопада «Новоросійськ» був включений до складу Тихоокеанського флоту[2].

Незважаючи на приналежність до Тихоокеанського флоту, «Новоросійськ» перший час виконував завдання у складі Чорноморського флоту. У січні-березні 1983 року він перебував у Феодосійському морському полігоні, де тривали випробовування різних систем озброєння. 14 травня — 7 червня з групою кораблів здійснив перехід в Сєвєроморськ (Північний флот). На Півночі він взяв участь у навчаннях «Містраль-83» і «Океан-83» . 17 жовтня 1983 року розпочав перехід з Сєвєроморська навколо Європи, Африки та Азії на Тихий океан до місця постійного базування. На шляху загін бойових кораблів здійснив заходи до Луанди (Ангола), Мапуту (Мозамбік) і Мадраса (Індія), за час переходу пройшов 23 258 миль, літаки виконали 600 польотів, один Як-38 був втрачений. До бухти Абрек (Владивосток) корабель прибув 27 лютого 1984 року[2].

У 1984 році «Новоросійськ» брав участь в навчаннях «Блакитна стріла» і «Довга осінь». У березні-квітні 1985 року — в оперативно-тактичних навчаннях флоту в районі Гавайських островів. 12-16 травня 1988 року з групою кораблів здійснив візит до порту Вонсан (КНДР). Останній похід «Новоросійська» відбувся в травні 1991 року. Всього за період служби з його палуби було виконано 1900 польотів літаків і 2300 польотів вертольотів[2].

У 1991 році крейсер був поставлений на відстій в бухті Постова поблизу Совєтської Гавані. У січні 1993 року в машинному відділенні корабля сталася пожежа. Корабель був поставлений в док, але 30 червня 1993 року було прийнято рішення про його роззброєння і виключення зі складу ВМФ СРСР. 31 серпня 1994 року екіпаж «Новоросійська» розформований і він переданий ВФМ для розборки на метал[4].

Питання про продаж «Новоросійська» й однотипного «Мінська» постало під час візиту російського президента Бориса Єльцина до Пекіна у 1992 році. За згоди Єльцина, уряд КНР дипломатичними каналами направив офіційний запит щодо придбання «вживаних авіаносців Тихоокеанського флоту», але, вважається, що в переговорний процес встряли західні політики, які зруйнували плани і Росія була змушена відмовитись від продажу авіаносних крейсерів Китаю. Тим не менше, 6 жовтня 1994 року фірма АТ «Компас», яка отримала від міністерства оборони Росії право на продаж кораблів, і південнокорейська компанія Yang Distribution Corp. підписали угоду про продаж кораблів на злом відповідно за 4,3 та 4,5 млн доларів США. Наприкінці 1995 року «Новоросійськ» відбуксирували у південнокорейський порт Пусан, де розібрали на метал[4].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ТАКР — тяжелые авианесущие крейсеры. Официальный статус советских авианосцев.. на сайті Валерія Бабича «Наши авианосцы» (рос.). Архів оригіналу за 2013-08-27. Процитовано 2013-04-02. 
  2. а б в г д е Проект 1143 «Кречет» (Kiev class). на сайті «АТРИНА» (рос.). Архів оригіналу за 2011-09-14. Процитовано 2013-04-02. 
  3. Проект 11435 (Kuznetsov class). на сайті «АТРИНА» (рос.). Архів оригіналу за 2012-03-10. Процитовано 2013-04-02. 
  4. а б в г д е Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев : Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0.

Література[ред. | ред. код]

  • Бабич В. В. Город Святого Николая и его авианосцы. — 7. — Николаев : Атолл, 2013. — 805 с. — ISBN 966-2504-37-0.
  • Бабич В. В. Наши авианосцы на стапелях и в дальних походах. — Николаев : Атолл, 2003. — 544 с. с. — ISBN 966-7726-69-X.
  • Балакин С. А., Заблоцкий В. П. Советские авианосцы. Авианесущие крейсера адмирала Горшкова. — М. : ЭКСМО, 2007. — С. 240. — ISBN 978-5-699-20954-5.
  • Шунков В. Н. Авианесущие корабли и морская авиация. — М. : Попурри, 2003. — 576 с. — ISBN 985-438-979-0.