Мова мамара користується латиницею. Сучасна абетка має наступний вигляд[2].
A a
E e
Ɛ ɛ
I i
O o
Ɔ ɔ
U u
B b
D d
J j
F f
G g
Gb gb
/a/
/e/
/ɛ/
/i/
/o/
/ɔ/
/u/
/b/
/d/
/d͡ʒ/
/f/
/ɡ/
/ɡ͡b/
H h
K k
Kp kp
L l
M m
N n
Ɲ ɲ
Ŋ ŋ
Ŋm ŋm
P p
R r
/h/
/k/
/k͡p/
/l/
/m/
/n/
/ɲ/
/ŋ/
/ŋm/
/p/
/r/
S s
Sh sh
T t
C c
V v
W w
X x
Xh xh
Y y
Z z
Zh zh
/s/
/ʃ/
/t/
/t͡ʃ/
/v/
/w/
/χ/
/j/
/z/
/ʒ/
Довгі голосні передаються на письмі подвоєнням букв для голосних: aa [aː], ee [eː], ɛɛ [ɛː], ii [iː], oo [oː], ɔɔ [ɔː], uu [uː].
Носові голосні передаються написанням букви n після букви для голосного: an [ã], ɛn [ɛ̃], in [ĩ], ɔn [ɔ̃], un [ũ]. Звуки [e] і [o] носовими бути не можуть.
Назалізація довгого голосного також позначається написанням букви n після букв, передаючих довгий голосний: aan [ãː], iin [ĩː], uun [ũː], ɛɛn [ɛ̃ː], ɔɔn [ɔ̃ː]. Звуки [eː] і [oː] носовими бути не можуть.
Помʼякшення приголосних звуків передається написанням букви y після букви для приголосного: fy [fʲ], py [pʲ], by [bʲ], my [mʲ], ky [kʲ], gy [gʲ], vy [vʲ].
Огублення приголосних звуків на письмі передається написанням букви w після букви для приголосного: pw [pʷ].
Для позначення тонів використовуються діакритичні знаки гравіс (`) та акут (´), які ставляться над буквами для голосних.
Довгі голосні передаються на письмі подвоєнням букв для голосних: aa [aː], ee [eː], èe [ɛː], ii [iː], oo [oː], òo [ɔː], uu [uː].
Носові голосні передаються написанням букви n після букви для голосного: an [ã], èn [ɛ̃], in [ĩ], òn [ɔ̃], un [ũ]. Звуки [e] і [o] носовими бути не можуть.
Помʼякшення приголосних звуків передається написанням букви y після букви для приголосного: fy [fʲ], py [pʲ], ky [kʲ].
Тони передаються шляхом простановки над буквами для голосних діакритичних знаків: акут (´)— високий тон; гравіс (`)— низький.
