Марія Юрич Загорка
| Марія Юрич Загорка | ||||
|---|---|---|---|---|
| хорв. Marija Jurić Zagorka | ||||
 | ||||
| Псевдонім | Zagorka | |||
| Народилася |
2 березня 1873 Неговець | |||
| Померла |
30 листопада 1957[1][2][…] (84 роки) Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, ФНРЮ | |||
| Поховання | Мирогойське кладовище | |||
| Країна |
 Долитавщина | |||
| Діяльність | журналістка, драматургиня, письменниця | |||
| Сфера роботи | Zagreb witch trialsd[4] і Barica Cindekd[4] | |||
| Мова творів | хорватська | |||
| Жанр | роман | |||
|
| ||||
 Марія Юрич Загорка у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Марія Юрич (псевдонім — Загорка) (хорв. Marija Jurić Zagorka, нар. 1 січня 1873, с. Неговец (тепер частина м. Врбовець), Хорватія — пом. 30 листопада 1957, Загреб) — хорватська журналістка, прозаїкиня, драматургиня, феміністка. Перша жінка-журналістка Хорватії і Південно-Східної Європи.
Біографія[ред. | ред. код]
Марія Юрич народилася в заможній родині. Дитинство провела в Хорватському Загір'ї, де її батько був керуючим маєтком. Чотирикласну початкову освіту здобула у Вараждин, продовжила навчання у Загребі.[5] У п'ятнадцятирічному віці через проблеми з сім'єю залишила школу.
Між 1891 і 1894 роками батьки змусили Марію одружитися з незнайомим їй службовцем залізниці, старшим за неї на 18 років. Оселившись в Угорщині, Марія прожила в шлюбі три роки, після чого втекла від чоловіка до Сремської Митровиці, а потім до Загреба.[6] З допомогою батька їй вдалося оформити розлучення, хоча мати свідчила в суді проти неї. Порвавши з батьками і відмовившись від їхньої допомоги, Марія зважилася на самостійне і незалежне життя. Зайнялася літературною працею.[7]
Журналістська і політична діяльність[ред. | ред. код]
Марія Юрич пройшла шлях від невідомої репортерки до визнаної в Європі політичної журналістки в загребській газеті «Obzor» («Огляд»). У зв'язку із забороною редактора підписувати власні статті й репортажі жіночим ім'ям, користувалася псевдонімом Загорка, за місцем свого проживання у дитинстві.[6] Юрич все життя намагалася довести, що вона — особистість. Працювала політичною і парламентською оглядачкою, кореспонденткою газети у Будапешті та Відні.[8]
Незважаючи на літературний талант, активну і творчу діяльність, Юрич постійно піддавалася гендерній дискримінації. Деякий час у 1896 році була головною редакторкою газети «Огляд».[6] Пізніше вирішила самостійно видавати перший жіночий часопис у Хорватії «Ženski list» («Жіночий лист»), пізніше «Hrvatica» («Хорватка») і була його редакторкою з 1925 до 1938 року.[9] Уу936 році вона брала участь у заснуванні Хорватської жіночої спілки письменників.[10]
Брала активну участь у політичному житті країни, була непримиренною противницею онімечуванням й мадяризації, агресивної політики асиміляції неугорських меншин (в першу чергу — хорватської) на землях Угорського королівства. Виступала зі статтями та публікаціями, спрямованими на емансипацію, боротьбу за рівноправність жінок і право голосу, право жінок на освіту, вибір професії, майнове право тощо.[6][11]
Під час Другої світової фашистські керівники Хорватії закрили жіночий журнал і конфіскували його майно. Залишившись без засобів до існування, Юрич намагалася покінчити життя самогубством. Проте вижила, завдяки підтримці своїх читачів.[12] Після війни повернулася до активної феміністської діяльності в соціалістичній Югославії. В 1952 році вона стала незалежним видавцем, співпрацюючи з друкарнею «Отокар Кершовані».[11]
Померла Марія Юрич в Загребі у 84-річному віці. Після смерті в 1957 році[9] опублікована її біографія, вийшло зібрання творів.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Завдяки підтримці єпископа Штросмайєра, Загорка почала писати романи на сучасну тематику. Опубліковані нею романи не отримали позитивних рецензій від критиків, хоча хорватські читачі і читачки з нетерпінням чекали нових творів. Крім творів на політичні та соціальні теми, писала любовно-історичні романи і драми хорватською для широкої публіки: псевдоісторичні і пригодницько-історичні романи призначалися для розваги і зміцнення національної самосвідомості народу і не претендували на особливі літературні достоїнства, проте сприяли розвитку драматургії Хорватії.
Юрич (Загорка) написала близько 30 романів. Одинадцять її романів зараз можна знайти в бібліотеці Конгресу США.
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- Kneginja iz Petrinjske ulice (Княгиня з Петринської вулиці)
- Grička vještica (Чаклунка з Грича) — цикл з 7 романів (Tajna Krvavog mosta (Таємниця кривавого мосту), Kontesa Nera (Контеса Нера), Malleus Maleficarum (Молот відьом), Suparnica Marije Terezije I (Суперниця Марії Терезії I), Suparnica Marije Terezije II (Суперниця Марії Терезії II), Dvorska kamarila (Судова камарилья), Buntovnik na prijestolju (Бунтівник на престолі) (1912)
- Kći Lotrščaka (Дочка Лотрщака)
- Plameni inkvizitori (Полум'я інквізиторів)
- Gordana (Гордана)
- Republikanci (Республіканці) (1924)
- Vitez slavonske ravni (Витязь славонской рівнини)
- Jadranka (Ядранка)
- Roblje (Раби) (1899)
- Kamen na cesti (Камінь на дорозі) (1937)
Визнання та пам'ять[ред. | ред. код]
Лише в 1960—1980-х роках прийшло визнання літературно-суспільної праці Марії Юрич. За словами хорватского письменника і літературознавця Павао Павличича:
|
Марія Юрич Загорка — найбільш читаний письменник Хорватії, який зовсім не письменник, а письменниця. Вона ж — «амазонка хорватського фемінізму». | 
|
- У 2005 році, згідно з опитуванням загребської щоденної газети «Vjesnik», Марія Юрич Загорка зайняла друге місце в списку найпопулярніших письменників Хорватії усіх часів.
- У 1991 році в столиці Хорватії встановлено пам'ятник Марії Юрич (скульптор Степан Грачан)
- У 2007 році знято документально-біографічний фільм «Загорка» (режисерка Біляна Чакич-Веселич)
Посилання[ред. | ред. код]
- Zagorka — protagonistica nenapisane povijesti hrvatskog feminizma [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] (хор.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #130468894 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- ↑ Frauen in Bewegung 1848–1938 — Österreichische Nationalbibliothek, 2006.
- ↑ а б https://www.academia.edu/5907558/Importance_and_legacy_of_Marija_Juric_Zagorka
- ↑ Lasić, Stanko: Književni počeci Marije Jurić Zagorke (1973.- 1910.), Uvod u monografiju, Zagreb, 1986, Znanje
- ↑ а б в г Kronologija života i rada. Архів оригіналу за 1 січня 2020. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ Jakobović Fribec, Slavica: «Marija Jurić» u leksikonu: Francisca de Haan, Krassimira Daskalova, Anna Loutfi (Eds.), A Biographical dictionary of women's movements and feminisms — Central, Eastern, and South Eastern Europe; 19th and 20th centuries, 1st ed., Central European University Press, Budapest, 2006, p. 195—199
- ↑ Trebam li se odreći svojih knjiga zato što me toliki čitaju? - Jutarnji List. www.jutarnji.hr.
- ↑ а б Kragić, Bruno (2005). «JURIĆ, Marija (Zagorka)» (hr). Hrvatski biografski leksikon. Miroslav Krleža Institute of Lexicography. Архів оригіналу за 5 березня 2016. https://web.archive.org/web/20160305024452/http://hbl.lzmk.hr/clanak.aspx?id=155. Процитовано 14 January 2015.
- ↑ Policija književnice prati još od 1918.. www.vecernji.hr. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 19 квітня 2020.
- ↑ а б Hergešić, Ivo: Introduction in Tajna krvavog mosta, Džepna knjiga, Zagreb, 1987, p. 21-22
- ↑ Nosi se Zagorka. www.matica.hr.
|
