Марія Юрич Загорка

Марія Юрич Загорка
хорв. Marija Jurić Zagorka
Ім'я при народженні	хорв. Marija Jurić
Псевдонім	Zagorka
Народилася	2 березня 1873(1873-03-02)  Неговець
Померла	30 листопада 1957(1957-11-30)[…] (84 роки)  Загреб, Соціалістична Республіка Хорватія, ФНРЮ
Поховання	Мирогойське кладовище
Країна	Угорське королівство  Королівство Сербів, Хорватів і Словенців  Королівство Югославія  Незалежна Держава Хорватія  ФНРЮ
Діяльність	журналістка, драматургиня, письменниця, письменниця-романістка
Сфера роботи	Zagreb witch trialsd і Barica Cindekd
Знання мов	хорватська
Мова творів	хорватська
Жанр	роман
Марія Юрич Загорка у Вікісховищі
Висловлювання у Вікіцитатах

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Юрич.

Марія Юрич (псевдонім — Загорка) (хорв. Marija Jurić Zagorka, нар. 1 січня 1873(18730101), с. Неговец (тепер частина м. Врбовець), Хорватія — пом. 30 листопада 1957, Загреб) — хорватська журналістка, прозаїкиня, драматургиня, феміністка. Перша жінка-журналістка Хорватії і Південно-Східної Європи.

Біографія

Марія Юрич народилася в заможній родині. Дитинство провела в Хорватському Загір'ї, де її батько був керуючим маєтком. Чотирикласну початкову освіту здобула у Вараждин, продовжила навчання у Загребі. У п'ятнадцятирічному віці через проблеми з сім'єю залишила школу.

Між 1891 і 1894 роками батьки змусили Марію одружитися з незнайомим їй службовцем залізниці, старшим за неї на 18 років. Оселившись в Угорщині, Марія прожила в шлюбі три роки, після чого втекла від чоловіка до Сремської Митровиці, а потім до Загреба. З допомогою батька їй вдалося оформити розлучення, хоча мати свідчила в суді проти неї. Порвавши з батьками і відмовившись від їхньої допомоги, Марія зважилася на самостійне і незалежне життя. Зайнялася літературною працею.

Журналістська і політична діяльність

Марія Юрич пройшла шлях від невідомої репортерки до визнаної в Європі політичної журналістки в загребській газеті «Obzor» («Огляд»). У зв'язку із забороною редактора підписувати власні статті й репортажі жіночим ім'ям, користувалася псевдонімом Загорка, за місцем свого проживання у дитинстві. Юрич все життя намагалася довести, що вона — особистість. Працювала політичною і парламентською оглядачкою, кореспонденткою газети у Будапешті та Відні.

Незважаючи на літературний талант, активну і творчу діяльність, Юрич постійно піддавалася гендерній дискримінації. Деякий час у 1896 році була головною редакторкою газети «Огляд». Пізніше вирішила самостійно видавати перший жіночий часопис у Хорватії «Ženski list» («Жіночий лист»), пізніше «Hrvatica» («Хорватка») і була його редакторкою з 1925 до 1938 року. Уу936 році вона брала участь у заснуванні Хорватської жіночої спілки письменників.

Брала активну участь у політичному житті країни, була непримиренною противницею онімечуванням й мадяризації, агресивної політики асиміляції неугорських меншин (в першу чергу — хорватської) на землях Угорського королівства. Виступала зі статтями та публікаціями, спрямованими на емансипацію, боротьбу за рівноправність жінок і право голосу, право жінок на освіту, вибір професії, майнове право тощо.

Під час Другої світової фашистські керівники Хорватії закрили жіночий журнал і конфіскували його майно. Залишившись без засобів до існування, Юрич намагалася покінчити життя самогубством. Проте вижила, завдяки підтримці своїх читачів. Після війни повернулася до активної феміністської діяльності в соціалістичній Югославії. В 1952 році вона стала незалежним видавцем, співпрацюючи з друкарнею «Отокар Кершовані».

Померла Марія Юрич в Загребі у 84-річному віці. Після смерті в 1957 році опублікована її біографія, вийшло зібрання творів.

Літературна діяльність

Пам'ятник Марії Юрич у Загребі на Ткалчичевій вулиці

Завдяки підтримці єпископа Штросмайєра, Загорка почала писати романи на сучасну тематику. Опубліковані нею романи не отримали позитивних рецензій від критиків, хоча хорватські читачі і читачки з нетерпінням чекали нових творів. Крім творів на політичні та соціальні теми, писала любовно-історичні романи і драми хорватською для широкої публіки: псевдоісторичні і пригодницько-історичні романи призначалися для розваги і зміцнення національної самосвідомості народу і не претендували на особливі літературні достоїнства, проте сприяли розвитку драматургії Хорватії.

Юрич (Загорка) написала близько 30 романів. Одинадцять її романів зараз можна знайти в бібліотеці Конгресу США.

Вибрані твори

• Kneginja iz Petrinjske ulice (Княгиня з Петринської вулиці)
• Grička vještica (Чаклунка з Грича) — цикл з 7 романів (Tajna Krvavog mosta (Таємниця кривавого мосту), Kontesa Nera (Контеса Нера), Malleus Maleficarum (Молот відьом), Suparnica Marije Terezije I (Суперниця Марії Терезії I), Suparnica Marije Terezije II (Суперниця Марії Терезії II), Dvorska kamarila (Судова камарилья), Buntovnik na prijestolju (Бунтівник на престолі) (1912)
• Kći Lotrščaka (Дочка Лотрщака)
• Plameni inkvizitori (Полум'я інквізиторів)
• Gordana (Гордана)
• Republikanci (Республіканці) (1924)
• Vitez slavonske ravni (Витязь славонской рівнини)
• Jadranka (Ядранка)
• Roblje (Раби) (1899)
• Kamen na cesti (Камінь на дорозі) (1937)

Визнання та пам'ять

Лише в 1960—1980-х роках прийшло визнання літературно-суспільної праці Марії Юрич. За словами хорватского письменника і літературознавця Павао Павличича:

Марія Юрич Загорка — найбільш читаний письменник Хорватії, який зовсім не письменник, а письменниця. Вона ж — «амазонка хорватського фемінізму».

• У 2005 році, згідно з опитуванням загребської щоденної газети «Vjesnik», Марія Юрич Загорка зайняла друге місце в списку найпопулярніших письменників Хорватії усіх часів.
• У 1991 році в столиці Хорватії встановлено пам'ятник Марії Юрич (скульптор Степан Грачан)
• У 2007 році знято документально-біографічний фільм «Загорка» (режисерка Біляна Чакич-Веселич)

Посилання

• Zagorka — protagonistica nenapisane povijesti hrvatskog feminizma [Архівовано 7 квітня 2019 у Wayback Machine.] (хор.)