Івченко Михайло Євдокимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Михайло Івченко)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Івченко Михайло Євдокимович
Mychaylo Ivchenko.jpg
Михайло Івченко. 1928 рік
Народився 28 липня (9 серпня) 1890(1890-08-09)
с. Никонівка, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія (нині Срібнянський район, Чернігівська область)
Помер 16 жовтня 1939(1939-10-16) (49 років)
Орджонікідзе, Північна Осетія, РРФСР, СРСР
·інфекційні захворювання
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія, СРСР СРСР
Національність УкраїнаУкраїнець
Діяльність прозаїк
Мова творів українська, російська
Роки активності 19101939 рр.
Партія Соціалісти-революціонери

S:  Роботи у  Вікіджерелах

Миха́йло Євдоки́мович І́вченко (28 липня (9 серпня) 1890(18900809), с. Никонівка, Прилуцький повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — 16 жовтня 1939, Орджонікідзе, Північна Осетія, РРФСР, СРСР) — український письменник.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в с. Никонівка Прилуцького повіту (нині Срібнянський район Чернігівської області) в сім'ї селянина. Про свій родовід письменник згодом напише так у спогадах: «Батьки мої походять із козаків, із тих недобитків давньої гетьманщини, що по всіх змаганнях тихо посіли собі сотнями на землі хліборобствувати». І, немов віщуючи майбутні звинувачення, відповість своїм запопадливим опонентам: «Деякі спритні критики з цього дрібного факту хотіли б зразу залучити мене до куркулів. Але мені доведеться їх прикро розчарувати. В батька мого було 9 десятин землі на 9 душ родини. Отже, як не мудруй, а далі звичайнісінького середняка не дістанешся».

Закінчив церковнопарафіяльну, потім учительську школу. За розповсюдження нелегальної літератури потрапив під нагляд поліції. 1907 року виїхав на Кавказ. У Ставрополі-Кавказькому працював у редакції місцевої газети, у статистичному бюро. Тут розпочав літературну діяльність, надрукувавши новелу «Їх було троє» в газеті «Кубанський край» (1910). Згодом переїхав в Україну, екстерном закінчив Московську землеробську школу, після чого вступив на службу в Полтавське земство.

Учасник Першої світової війни.

На початку 1920-х редагував сільськогосподарські журнали в Харкові та Києві. Входив до літературних об'єднань «Музагет», Аспис, був помітним учасником літературних дискусій. Та після 1925 року відійшов від активного громадського життя і зосередився на творчій роботі.

Окремими виданнями вийшли збірки оповідань та повістей «Шуми весняні» (1919) «Імлистою рікою» (1926), «Порваною дорогою» (1926), «Землі дзвонять» (1928), роман «Робітні сили» (1929). У журналах опубліковані п'єса «Повідь» та повість «У сонячнім колі» (1929).

Лірик-імпресіоніст за своїм творчим спрямуванням, Михайло Івченко зосереджувався в основному на проблемі взаємин людини і природи, пошуку гармонії людської душі і навколишнього світу.

У вересні 1929 письменника заарештовано. В архіві Михайла Івченка збереглися нотатки дружини, теж письменниці, Людмили Коваленко-Івченко:

«Прийшли з трусом по 12 год. 14/IX, а пішли, забравши М. Є., о 4 годині ранку 15/ІХ. Сидів у бупрі на Лук'янівці… 17/ІХ мала з ним перше побачення… 30/ХІ мала друге побачення, й того ж таки вечора його перевезено до Харкова… 18/ХІІ вперше прокурор Крайній сказав мені, що його звинувачують за участь в контрреволюційній організації Союз визволення України… 21/11 вручили акт звинувачення, за яким М. Є. інкримінується стаття 54…»

Михайло Івченко в громаді 45 науковців, педагогів, священнослужителів, письменників потрапив до числа підсудних по сфальсифікованому процесу СВУ, що відбувся в Харкові з 9 березня по 19 квітня 1930. Під психологічним тиском на попередньому слідстві письменник «зізнався»: «Я виражав антирадянські ідеї, і в деяких творах є в мене націоналістичні моменти й ідеї». Погодився також із висновком суду, що літературну діяльність він використав як «трибуну для проведення антирадянської агітації, зокрема для запровадження ідей СВУ».

Та навіть за таких умов у вироку суду в справі Спілки визволення України було зазначено: «Вважати присуд Івченкові за умовний». Його в числі дев'яти підсудних було звільнено з-під варти, встановивши іспитовий термін у три роки.

Але, переживши сильну психологічну депресію, письменник довго не міг повернутися до творчості. Та й узявшись за перо, нічого не зміг опублікувати з написаного. В його архіві залишилися рукописи оповідань, повісті, кіносценарію, роману, спогадів, подорожніх нотаток. А ще — переклади. Зокрема, улюбленого Рабіндраната Тагора, з яким листувався в середині 20-х років.

1934 року після розстрілу Г. Косинки, Д. Фальківського, О. Влизька, К. Буревія, після арешту Є. Плужника, М. Куліша, В. Підмогильного, В. Поліщука й інших письменників, Михайло Івченко під приводом лікування виїхав до Москви, а звідти — на Кавказ. Працював у Владикавказі агрономом-економістом на селекційній станції, а з березня 1939 року — викладачем англійської мови в сільськогосподарському інституті. Влітку того ж року інкогніто приїздив в Україну, побував у рідних на Чернігівщині, провідав сім'ю у Києві.

19 жовтня 1939 року його брат Філарет, який жив із матір'ю у Никонівці на Чернігівщині, одержав телеграму про раптову смерть Михайла Івченка від сибірки. Михайло Івченко реабілітований посмертно.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У Києві існує провулок Михайла Івченка.

Література[ред. | ред. код]

  • Юрій Меженко. Про твори Михайла Івченка: (З літературного щоденника) // Життя й еволюція. — 1926. — Кн. 10.
  • Яків Савченко. Про М. Івченка // Яків Савченко. Поети й белетристи. — Київ, 1927.
  • Л. Коваленко. Співець землі // Наші дні. — Львів, 1942. — Березень.
  • Володимир Мельник. Життя і слово Михайла Івченка // Київ. — 1988. — № 6.
  • Володимир Мельник. Михайло Івченко: (Штрихи до портрета) // Радянське літературознавство. — 1988. — № 10.
  • Володимир Мельник. Михайло Івченко // Письменники Радянської України. 20–30 роки: Нариси творчості. — Київ, 1989.
  • Володимир Мельник «Увесь задуманий і філософічний» // Михайло Івченко. Робітні сили. — Київ, 1990.
  • Володимир Мельник. Це був ніжний лірик // Наука і культура. Україна. — Київ, 1990. — Вип. 24.
  • Валерій Шевчук. Михайло Івченко та його твори // Українська мова і література в школі. — 1988. — № 7.
  • Валерій Шевчук. Драма життя родини Івченків // Літературна Україна. — 1990. — 9 серпня.
  • Валерій Шевчук. Михайло Івченко // Репресоване «відродження». — Київ, 1993.
  • До біографії Михайла Івченка // СіЧ. — 1990. — № 8.
  • Володимир Мельник. «Стоял на попутнических позициях…» // Радуга. — 1990. — № 9.