Младен Бартулович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Младен Бартулович
Младен Бартулович
Младен Бартулович
Особисті дані
Народження 5 жовтня 1986(1986-10-05) (37 років)
  Какань, СФРЮ
Зріст 182 см
Вага 80 кг
Прізвисько Барт
Громадянство Хорватія Хорватія
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
2001—2004 Хорватія «Хайдук»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2004–2006 Хорватія «Хайдук» 44 (3)
2006–2015 Україна «Дніпро» 38 (0)
2008 → Україна «Кривбас» 26 (5)
2009–2010 → Україна «Кривбас» 27 (7)
2010–2011 → Україна «Арсенал» (К) 14 (2)
2011–2013 → Україна «Кривбас» 56 (7)
2013–2014 → Україна «Карпати» 23 (7)
2015–2016 Україна «Ворскла» 36 (1)
2017–2018 Польща «Медзь» 30 (1)
2018 → Польща «Медзь-2» 3 (0)
2018—2019 Україна «Волинь» 35 (8)
2020—2021 Україна «Інгулець» 42 (8)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2002 Хорватія Хорватія U-16 8 (1)
2002–2003 Хорватія Хорватія U-17 18 (0)
2004 Хорватія Хорватія U-19 3 (0)
2005–2006 Хорватія Хорватія U-21 10 (1)
2006–2009 Хорватія Хорватія 2 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2022 Україна «Інгулець» (асист.)
2022 Україна «Інгулець» (в. о.)
2023 Україна «Зоря» (асист.)
2023 Україна «Зоря» (в. о.)
2023– Україна «Зоря» (асист.)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 15 вересня 2023.

Мла́ден Барту́лович (хорв. Mladen Bartulović; 5 жовтня 1986, Какань, СФРЮ) — хорватський футболіст і футбольний тренер.

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Професіональні виступи розпочав у сезоні 2004/05 за команду «Хайдук» (Спліт), у складі якої того ж сезону виборов золоті нагороди чемпіонату Хорватії. Уже наприкінці наступного сезону влітку 2006 року перейшов до дніпропетровського «Дніпра».

Младен Бартулович під час виступів за «Кривбас». 2009 рік

У сезоні 2006/07 відіграв у чемпіонаті України за «Дніпро» 20 матчів, у 12 з них виходив у стартовому складі команди. Протягом першої половини сезону 2007/08 фактично втратив місце в основі команди й під час зимової перерви був відданий в оренду до криворізького «Кривбаса». У криворізькому клубі відіграв увесь 2008 рік, ставши одним з основних гравців команди.

Після завершення терміну оренди на початку 2009 повернувся до «Дніпра», пройшов тренувальний збір в Ізраїлі, однак знов таки не зміг закріпитися в основі дніпропетровської команди. З початку чемпіонату України 2009/10 був знову орендований «Кривбасом», регулярно виходив в основному складі та став одним із найкращих бомбардирів клубу за результатами сезону (здебільшого реалізовував пенальті).

Перед початком сезону 2010/11 повернувся з оренди до «Дніпра», провів із командою тренувальні збори, однак учергове не зацікавив тренерський штаб свого клубу та був відданий в оренду, цього разу до київського «Арсенала». Орендний договір був укладений на пів року з наступним правом викупу прав на гравця[1]. Дебютував у новій команді в першому ж матчі нового сезону — грі 9 липня 2010 року проти запорізького «Металурга», відзначив вихід на поле забитим голом, який виявився єдиним у грі та переможним для «Арсенала».

Проте заграти у столичному клубі не зміг і після завершення строку оренди в січні 2011 року повернувся до «Дніпра»[2]. Але й цього разу тренерський штаб дніпропетровської команди не виявив зацікавленості в послугах футболіста, і на початку 2011 року він приєднався на орендних умовах до вже добре знайомого собі «Кривбаса». У криворізькому клубі провів два з половиною роки, будучи весь час основним півзахисником команди. Проте влітку 2013 року «Кривбас» знявся зі змагань і Младен повернувся до «Дніпра».

12 липня 2013 року разом з одноклубниками Євгеном Бохашвілі та Валерієм Федорчуком на правах оренди до кінця року перейшов у львівські «Карпати»[3].

У липні 2015 року було оголошено, що після закінчення контракту з «Дніпром», Младен стане офіційно гравцем «Ворскли»[4]. Узимку 2016/17 залишив полтавську команду[5].

28 лютого Бартуловіч підписав шестимісячний контракт з польським клубом «Медзь».[6] Восени 2018 року Бартулович покинув польський клуб, а вже 5 жовтня 2018 року він підписав контракт із українським клубом першої ліги «Волинь» з Луцька.[7][8] Дебютував у новій команді хорватський півзахисник уже наступного дня, вийшовши на заміну в матчі чемпіонату України проти «Колоса» з Ковалівки.[9]

У стані лучан Младен пробув трохи більше року, 22 січня 2020 року підписавши контракт з «Інгульцем» і тим самим встановивши своєрідний рекорд ― він став першим легіонером, який зіграв за 7 різних українських клубів[10]. 7 листопада 2021 року Бартулович, вийшовши на заміну у матчі з «Дніпром-1» (0:1), провів свій 250-й матч у Прем'єр-лізі України і став 5-м легіонером з дальнього зарубіжжя, який досяг цього рубежу. Більшу кількість матчів в УПЛ з легіонерів провели лише Даріо Срна (339), Желько Любенович (303), Папа Гує (298) та Арменд Даллку (292)[11]. До кінця року він зіграв ще у двох матчах чемпіонату, після чого завершив ігрову кар'єру[12]. Всього хорват у матчах УПЛ забив 37 голів, в тому числі 8 у складі команди з Петрового і за кількістю голів увійшов до двадцятки найкращих легіонерів-бомбардирів в українських чемпіонатах, наздогнавши за цим показником нігерійця Еммануеля Окодуву[13].

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Викликався до збірних команд Хорватії з п'ятнадцятирічного віку, дебют у формі збірної — 5 березня 2002 року у грі збірної Хорватії U-16 проти словенських однолітків (перемога 7:1). Загалом у юнацьких збірних відіграв 29 матчів, відзначився одним забитим голом. Протягом 2005—2006 років — виступи у складі молодіжної збірної Хорватії: 10 матчів, 1 гол.

У складі основної збірної Хорватії дебютував 1 квітня 2006 року в товариській зустрічі зі збірною Гонконгу (перемога 4:0), після чого довгий час до збірної не викликався. Наступного разу з'явився на полі у футболці хорватської збірної лише 14 листопада 2009 року в товариській грі зі збірною Ліхтенштейну, яка фактично ознаменувала для хорватів початок нового відбірного циклу після того, як збірна не змогла пройти кваліфікацію до чемпіонату світу 2010 року. В офіційному матчі за збірну Бартулович так жодного разу і не зіграв.

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

У січні 2022 року увійшов до тренерського штабу Сергія Лавриненка в «Інгульці» та став його асистентом[14]. Після звільнення головного тренера, 15 листопада 2022 року Бартулович став в.о. головного тренера команди[15]. У дебютному матчі на чолі клубу Бартулович поступився київському «Динамо» (1:2)[16].

Статистика клубних виступів[ред. | ред. код]

Станом на 26 березня 2021[17]

Сезон Клуб Кількість матчів Голи Гольові паси Жовті картки Червоні картки Кількість хвилин на полі
2005/06 «Хайдук» 2 0 0 1 0 180
2006/07 «Дніпро» 22 0 1 6 0 1296
2007/08 «Кривбас» 10 1 0 2 0 677
2007/08 «Дніпро» 12 0 1 1 0 328
2008/09 «Дніпро» 4 0 0 0 0 182
2008/09 «Кривбас» 16 4 1 6 0 1272
2009/10 «Кривбас» 29 14 6 3 0 2124
2010/11 «Кривбас» 7 1 0 2 0 241
2011/12 «Кривбас» 27 3 4 10 0 2253
2012/13 «Кривбас» 25 4 4 4 1 2067
2013/14 «Карпати» 24 10 5 10 1 1956
2014/15 «Дніпро» 8 0 0 2 1 253
2015/16 «Ворскла» 26 2 5 2 1 1558
2016/17 «Медзь» 10 0 0 2 0 255
2016/17 «Ворскла» 20 0 2 8 0 943
2017/18 «Медзь» 21 1 1 3 0 787
2017/18 «Медзь-2» 3 0 0 0 0 190
2018/19 «Медзь-2» 2 0 0 1 0 180
2018/19 «Волинь» 19 7 1 0 0 1419
2019/20 «Волинь» 18 4 4 5 0 1328
2019/20 «Інгулець» 11 0 0 3 0 792
2020/21 «Інгулець» 17 12 0 3 0 1092

Особисте життя[ред. | ред. код]

Його дружина Наталія є донькою українського футбольного тренера Сергія Башкирова[18]

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Бартулович одягає кольори «канонірів». [Архівовано 10 серпня 2010 у Wayback Machine.] — новини на офіційному сайті «Ареснала». (рос.)
  2. ↑ Юрий Бакалов: «А от нас никто не уходит» [Архівовано 15 січня 2011 у Wayback Machine.] (рос.)
  3. ↑ Бартулович, Бохашвили и Федорчук — в «Карпатах» [Архівовано 15 червня 2013 у Wayback Machine.] (рос.)
  4. ↑ Официально: Бартулович — игрок «Ворсклы» [Архівовано 26 червня 2015 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. ↑ Младен Бартуловіч залишив «Ворсклу». «UA-Футбол» (10 січня 2017). Перевірено 10 січня 2017.
  6. ↑ Бартулович - гравець польської Мєдзі (укр.). Архів оригіналу за 1 березня 2017. Процитовано 28 лютого 2017.
  7. ↑ Младен Бартулович – гравець ФК «Волинь». Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  8. ↑ Бартулович — игрок Волыни [Архівовано 6 жовтня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  9. ↑ Звіт про матч. Архів оригіналу за 6 жовтня 2018. Процитовано 6 жовтня 2018.
  10. ↑ Бартулович: «Поляков берут в топ-лиги из-за паспортов, но украинские игроки поярче». Архів оригіналу за 16 березня 2021. Процитовано 9 квітня 2021.
  11. ↑ Бартулович провів свій 250-й матч у чемпіонатах України. www.ua-football.com (укр.). 8 листопада 2021. Процитовано 18 листопада 2022.
  12. ↑ Бартулович, Шуст та Лупашко можуть закінчити карєру вже взимку. www.ua-football.com (укр.). 25 грудня 2021. Процитовано 18 листопада 2022.
  13. ↑ Младен Бартуловіч наздогнав Еммануеля Окодуву. Footboom.com (рос.). Процитовано 18 листопада 2022.
  14. ↑ Шуст став тренером воротарів, а Бартулович та Лупашко увійшли до штабу Інгульця. www.ua-football.com (укр.). 16 січня 2022. Процитовано 18 листопада 2022.
  15. ↑ Офіційно: Бартуловича призначено в.о. головного тренер Інгульця. www.ua-football.com (укр.). 15 листопада 2022. Процитовано 18 листопада 2022.
  16. ↑ Ватрас, Дмитро. «Динамо» перемогло «Інгулець» завдяки дублю Циганкова. ua.tribuna.com (укр.). Процитовано 18 листопада 2022.
  17. ↑ Mladen Bartulovic - Подробная статистика выступлений. _ (рос.). Процитовано 26 березня 2021.[недоступне посилання]
  18. ↑ Вербицький, Іван (29 грудня 2015). Младен Бартуловіч: У контракті з Карпатами був пункт – вивчити українську мову. www.ua-football.com (укр.). Процитовано 18 листопада 2022.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Младен Бартулович
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Младен Бартулович
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
ФК «Інгулець» – Тренери

Юрій Кєвліч (2014) · Руслан Перевезій (2014–2015) · Віктор Богатир (2015) · Едуард Хавров (2015–2016) · Сергій Лавриненко (2016–2022) · Младен Бартулович (в. о.) (2022) · Сергій Ковалець (2022–)

Кладько (1936−1939) • Шевцов (1950−1951) • Абрамов (1957) • Водягін (1957−1959) • Антоневич (1960) • Балаба (1960−1961) • Зонін (1962−1964) • Алпатов (1964) • Бєсков (1965) • Горянський (1966−1967) • Гуреєв (1968−1969) • Зонін (1969−1972) • Блінков (1973−1974) • Пестов (1974) • Захаров (1975) • Пестов (1976) • Сабо (1977) • Захаров (1978−1979) • Добіжа (1980−1981) • Ращупкін (1982−1983) • Базилевич (1984) • Журавльов (1985) • Добіжа (1986−1988) • Байдачний (1988−1989) • Носов (1990) • Куксов (1990−1993) • А. Шакун (1993−1994) • Кобзарєв (1994) • Коршиков (1995) • Журавльов (1995) • Арістов (1996) • О. Шакун (1997) • Добіжа (1998−2000) • Єлісєєв (2000) • Погодін (2001) • Єлісєєв (2001−2002) • Кобзарєв (2002−2003) • Чистяков (2003) • Севастьянов (2003) • Довбій (2003−2004) • Коваль (2004−2006) • Малигін (в. о., 2006) • Безсонов (2006) • Малигін (в. о., 2006−2007) • Косевич (2007−2008) • Волобуєв (2008−2009) • Дудник (в. о., 2009) • Коваль (2009) • Чанцев (2009−2011) • Вернидуб (2011−2019) • Скрипник (2019−2022) • ван Леувен (2022−2023) • Лалатович (2023) • Бартуловичв.о.(2023) • Кривенцов (2023) • Ковальв.о.(2023−)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Младен_Бартулович&oldid=41208495