Муса Джаліль
Муса Джаліль | |
---|---|
Муса улы Җәлил | |
![]() Муса Джаліль в молодості | |
Народився |
2 лютого (15 лютого) 1906 село Мустафіно, Оренбурзька губернія, Російська імперія |
Помер |
25 серпня 1944 (38 років) Берлін, Третій рейх ·гільйотина |
Громадянство |
![]() ![]() |
Місце проживання | |
Діяльність | письменник, поет |
Alma mater | Етнологічний факультет МДУ[d] (1931) |
Знання мов | російська і татарська |
Учасник | Німецько-радянська війна |
Жанр | поема і лібрето |
Партія | КПРС |
Конфесія | іслам |
Нагороди | |
Муса́ Джалі́ль (справжнє ім'я Муса Мустафович Залілов, тат. Муса Мостафа улы Җәлил, *2 лютого 1906, Мустафіно, нині Оренбурзька область РФ — †25 серпня 1944, Берлін) — татарський поет. Відповідальний секретар правління Спілки письменників Татарстану. Воїн легіону «Ідель-Урал». Герой Радянського Союзу (1956).
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 2 лютого 1906 року у селі Мустафіно Оренбурзької губерні. Був шостою дитиною в татарській родині.
Перший твір надрукований 1919 року у військовій газеті «Кызыл йолдыз» («Червона зірка»). 1925 у Казані вийшла його перша збірка поем «Барабыз» («Ми йдемо»). Також написав 4 лібрето для опер «Алтын чэч» (1941) та «Ільдар» (1941).
Джаліль бував на Україні.
Член ВКП(б) з 1929 року. 1941 року закликаний у сталінську армію. Воював на Ленінградському та Волховському фронтах армії СРСР, був кореспондентом воєнно-фронтової газети «Отвага», яка пропагувала комунізм, войовничий атеїзм та ненависть за національною ознакою.
У червні 1942 року важко поранений потрапив у німецький полон. Після видужання добровільно вступив у антисталінський легіон «Ідель-Урал», утворений з полонених татар, башкортів і представників інших країн Надволжя — Мордовії, Удмуртії, Марій Ел, Чувашії. Довгий час приховував своє справжнє ім'я — аби не наразитися на розстріл як колишній член ВКП(б). Працював у відділі пропаганди Легіону, де обстоював ідею державної незалежності Татарстану у післявоєнний час. Разом з Абдуллою Алішем брав активну участь у поширенні антифашистських листівок.
В одній із берлінських в'язниць у 1942—1944 роках написав цикл віршів «Моабитські зошити» (тат. Moabit dəftəre, Моабит дәфтәре). Страчений німцями 1944 року у в'язниці Пльотцензее.
Творчість[ред. | ред. код]
Друкуватися почав 1919 року. Перша збірка — «Ми ідем» — вийшла друком 1925 року. Автор поезій про комсомол (збірка «Орденоносні мільйони», 1934), колгоспне село («Джиган», 1939; «Листоноша», 1940). Написав лібретто опер «Алтинчеч» («Золотоволоса», 1941; Державна премія СРСР, 1948, посмертно) та «Ільдар» (1941). У роки Другої світової війни вийшли збірки поезій «Клятва», «Листи з окопу». Вірші, написані перед стратою у в'язниці, увійшли до збірки «Моабітський зошит» (Ленінська премія, 1957, посмертно). У 1968 році під тою самою назвою створено фільм. Виступав як критик, публіцист. Перекладав твори Т. Шевченка. Україні присвятив вірш «Братерство» (березень 1942, Волховський фронт), написаний в термінах радянської пропаганди про «братній союз».
Доля після смерті[ред. | ред. код]
Цикл віршів «Моабитські зошити» має антигітлерівську, але не антинімецьку спрямованість. Саме ці вірші нарочито високо підносилися сталінською пропагандою. Вони мали засвідчити нібито каяття Муси Джаліля за перебування в легіоні «Ідель-Урал», хоча підтверджень цьому немає. Бо він ніколи не полишав легіону «Ідель-Урал» і був страчений як його солдат.
Аби нейтралізувати контарверсійну постать Муси Джаліля в очах татарської спільноти, сталінська пропаганда вдалася до парадоксального кроку: замість наклепів та засуджень зрадника — шалена героїзація Джаліля, аж до присвоєння йому у 1956 році посмертно звання Героя Радянського Союзу. Проте після розвалу СРСР у Татарстані почали відкрито говорити про «альтернативний шлях» Джаліля — і як антисталініста, і як антинациста.
- Марки СРСР з портретами Муси Джаліля
У татарському суспільстві досі існують різні трактування творчості та біографії поета, зокрема робиться акцент на його добровільному перебуванні на службі в німецькому Вермахті, а участь у підготовці заколоту рахуються як самостійний вчинок воїна-татарина, а не як акція в інтересах СРСР. Своєрідний каталог подібних версій відтворено в літературній формі у п'єсі «Барбаросс инкыйразы» («Провал плану Барбаросса»), оприлюдненої в журналі «Мирас» («Спадок»). У 2010 році проти авторів п'єси було відкрито кримінальну справу.[3], намагаючись не випустити із пляшки Джина татарського гуманізму — антисталінського та антинацистського водночас.
У Казані М. Джалілю встановлено пам'ятник. Його твори включені до сучасних шкільних програм з татарської літератури.
Українські переклади[ред. | ред. код]
- Моабітський зошит. — К., 1962;
- Мої пісні. В кн.: З вогненних літ. — К., 1975.
Джерела[ред. | ред. код]
- Джаліль Муса. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- П. П. Соса, С. І. Кривенко, В. Б. Страшевич. Вулиці Черкас. Історичний нарис. — Черкаси, 1997.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ http://www.uag.kzn.ru/filemanager/i/ab9cbdd6/85.pdf
- ↑ http://www.uag.kzn.ru/filemanager/i/65efde26/112.pdf
- ↑ За клевету на татарского поэта-героя Мусу Джалиля возбудили уголовное дело.. Комсомольская правда. 15.1.2010. Процитовано 27 жовтня 2017. (рос.)
![]() | Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. (листопад 2017) |
![]() |
Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 15 лютого
- Народились 1906
- Померли 25 серпня
- Померли 1944
- Герої Радянського Союзу
- Лауреати Ленінської премії
- Кавалери ордена Леніна
- Радянські письменники
- Народились 2 лютого
- Уродженці Оренбурзької області
- Татарські письменники
- Татарські поети
- Радянські поети
- Померли в Берліні
- Герої Радянського Союзу — татари
- Гільйотиновані в Третьому Рейху
- Люди, на честь яких названі вулиці
- Перекладачі творів Тараса Шевченка