Мюррей Букчин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Murray Bookchin.JPG

Мюррей Букчин (англ. Murray Bookchin, 14 січня 1921(19210114) — 30 липня 2006[1] — американський радикальний соціолог, політичний і соціальний філософ, лібертарний соціаліст, захисник навколишнього середовища, атеїст, оратор і публіцист. Більшу частину свого життя він називав себе анархістом, хоча вже в 1995 році відмовився від своєї ідентифікації з даними рухом[2]. Піонер екологічного руху[3], Букчин був засновником соціальної екології в рамках лібертарного соціалізму і екологістської думки. Він є автором понад двох десятків книг з питань політики, філософії, історії, питань урбанізації, а також з питань екології.

Букчін був антикапіталістом і красномовним захисником ідей децентралізації та деурбанізації суспільства. Його твори щодо лібертарного муніціпалізму, теорії прямої демократії зробили вплив на Зелений рух, а також на антикапіталістичні групи прямої дії, такі як рух «Повернемо собі вулиці». Він був критиком біоцентричних теорій, таких як глибинна екологія (англ. deep ecology) або біоцентристської ідеї соціобіогологів, і його критичні зауваження щодо зелених, прихильників ідей нью-ейджу, наприклад Чарліна Спретнека (англ. Charlene Spretnak), стали значним внеском у розвиток американського зеленого руху 1990 -х.

Життя і творчість[ред.ред. код]

Букчин народився в Нью-Йорку в родині російських євреїв-імігрантів[4] Натана Букчина і Рози Букчиної, і з дитинства був просочений марксистськими ідеями. Він приєднався до Молодих піонерів, молодіжної комуністичної організації, у віці дев'яти років[5]. Він працював на фабриках і став упорядником Конгресу виробничих профспілок США. Наприкінці 1930-х він порвав зі сталінізмом на користь троцькізму, працював з групою, що публікувала періодичне видання Проблеми сучасності (англ. Contemporary Issues). Тоді ж, поступово розчарувавшись в примусі, який він сприймав як звичайну практику марксизму-ленінізму, він стає анархістом[6], сприяє заснуванню в 1950 -х в Нью-Йорку Лібертарної Ліги. Протягом 1950-1960-х років Букчин трудився на багатьох робочих посадах, включаючи урочні роботи, як наприклад залізничним докером. Наприкінці 1960-х він почав викладати у Вільному університеті, контркультурній установі епохи 1960-х, що розташовувався в Манхеттені. Це призвело до зарахування в штат на постійній основі в державному коледжі Рамапо в англ. Mahwah, Нью-Джерсі. У той же самий час у 1971 році він стає співзасновником Інституту соціальної екології (англ. ІСЕ) в коледжі Горрард, в Вермонтi.

Його книга англ. Our Synthetic Environment була видана під псевдонімом Льюїс Хербер, за шість місяцьів до «Мовчазної весни» Рейчел Карсон[7]. У книзі описувався широкий екологічний діапазон, однак вона удостоїлася мало уваги через свій політичний радикалізм. Його інноваційне есе «Екологія і революційна думка» представляло екологію як концепт радикальної політичної ідеї. Інші есе, написані в 1960-і роки, вводили новаторські ідеї екотехнологій. Читаючи лекції по всій території Сполучених Штатів, він допоміг популяризувати поняття екології в контркультуру. Його есе 1969-го року «англ. Listen, Marxist !» попереджало «Студентів за демократичне суспільство» (марно) проти поглинання групою марксистів. Ці та інші важливі есе 1960-х склали антологію «англ. Post-Scarcity Anarchism». У 1982-му році було видано роботу Букчина «Екологія свободи», яка справила величезний вплив на екологічний рух, як у Сполучених Штатах, так і в інших країнах. Він був активним учасником антиядерного «англ. Clamshell Alliance» в Новій Англії, а його лекції в Німеччині серйозно вплинули на засновників німецьких Зелених. У роботі «англ. From Urbanization to Cities» (спочатку виданій під заголовком «англ. The Rise of Urbanization and the Decline of Citizenship») Букчин простежував демократичні традиції, які вплинули на його політичну філософію і визначали реалізацію поняття лібертарного муніціпалізма. Багато менша робота «англ. The Politics of Social Ecology», написана його двадцятирічним колегою, Джанет Біль, коротко підсумовує ці ідеї. У 1999-му році Бакчин пориває з анархізмом і переносить свої ідеї в рамки системи місцевого коммуналізму, хоча і продовжував підтримувати свої ідеї про необхідність децентралізації та локалізації населення, влади/ грошах/впливі, сільському господарстві, виробництві і т. д.

Крім політичних праць Букчін написав багато про свої філософські ідеї, які він називав діалектичним натуралізмом[8]. Діалектичні роботи Гегеля, які ясно висловлюють філософію, пов'язану з розвитком змін і зростання, здавалося, надали себе органічному, навіть екологічному підходу[9]. Хоча Гегель "мав значний вплив " на Букчина, він ні в якому сенсі не був гегельянцем[10]. Його пізніші філософські роботи акцентуються на гуманізмі, раціоналізмі і ідеалах Просвітництва[11]. Головною з його останніх праць стала Третя Революція, чотиритомна історія з лібертарних імпульсів в європейських і американських революційних рухах.

Після відставку в Рамапо він вирушив з Хобокену, Нью-Джерсі, до Вермонту і присвятив свій час написанню та читанню лекцій по всьому світу. Він продовжував викладати в ІСЕ до 2004 р. Помер Букчін в результаті зупинки серця 30 липня 2006 р. в своєму будинку в Берлінгтоні, Вермонт, у віці 85 років[12].

Ідеї[ред.ред. код]

Соціальна екологія[ред.ред. код]

В есе «Що таке соціальна екологія ?» Букчін підсумовує сенс соціальної екології наступним чином:

« Соціальна екологія базується на переконанні, що майже всі наші сучасні екологічні проблеми походять з укорінених соціальних проблем. З цього випливає, з цієї точки зору, що ці екологічні проблеми не можуть бути зрозумілі, вже не кажучи про їх вирішення, без обережного розуміння нашого сучасного суспільства і нелогічності, яка домінує над ним. Уточнимо даний момент: економічний, етнічний, культурний і гендерний конфлікти, серед інших, лежать в центрі найсерйозніших екологічних негараздів, перед якими ми опиняємося сьогодні порізно, звичайно, на відміну від тих, які створюються стихійними лихами [13].  »

Роботи Букчина про соціальну екологію писалися більше ніж протягом 40 років.

Соціальний анархізм[ред.ред. код]

Букчін виступав з критикою деяких сучасних напрямків анархізму, які він розглядав як анархізм способу життя та який, на його думку, просував індивідуальне задоволення замість революційних соціальних змін. Сюди зокрема входять спрямовані проти технічного прогресу і антицивілізаційного уявлення анархо-примітивізму[14].

Лібертарний муніципалізм[ред.ред. код]

З 1990-х і далі Букчин ставав все більш і більш переконаний, що центр дії для створення змін повинен знаходитися на муніципальному рівні. В інтерв'ю з Дейвом Венеком в англ. Harbinger в 2001 році він чітко сформулював свої погляди таким чином: «найважливіша проблема полягає в тому, щоб змінити структуру суспільства так, щоб люди отримали владу. Кращим майданчиком для цього є муніципалітети — міста, селища і села — де у нас є можливість створити пряму демократію»[15]. Букчин був першим, хто використав термін «лібертарний муніципалізм» для опису системи, в якій лібертарні установи прямих демократичних зібрань виявляться протиставлені і згодом замінять державу конфедерацією вільних муніципалітетів[16]. Лібертарний муніціпалізм призначений створити таку ситуацію, в якій не зможуть співіснувати два типи влади — муніципальні конфедерації і національна держава[15]. Його прихильники вважають, що цими засобами можливо досягти раціонального суспільства, і його структура стане організуючою для суспільства.

Див. також[ред.ред. код]

Твори[ред.ред. код]

Книги (англійською)[ред.ред. код]

Перекладені на російську[ред.ред. код]

Про нього[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Small Mike. Murray Bookchin // The Guardian. серпня 2006
  2. [1] url=http://communalism.org/Archive/12/bba.pdf%7Cid=20091020 Biehl Janet. Bookchin Breaks with Anarchism // Communalism. October 2007:1.
  3. John Muir Institute for Environmental Studies, University of New Mexico, Environmental Philosophy, Inc. — Univ. Georgia. — Environmental Ethics. — v. 12. — 1990 : 193.
  4. The Murray Bookchin Reader : Introduction http://www.social-ecology.org/article.php?story=20031028142620228%7Cid=20070708230940
  5. Anarchism In America documentary
  6. ibid.
  7. «A Short Biography of Murray Bookchin» by Janet Biehl
  8. Bookchin Murray. The Ecology of Freedom. — Oakland : AK Press, 2005. — Р. 31
  9. ibid. — Р. 96-97
  10. Bookchin Murray. The Philosophy of Social Ecology : Essays on Dialectical Naturalism. — Montreal : Black Rose Books, 1996. — Р.x
  11. See Re-Enchanting Humanity. — London : Cassell, 1995, amongst other works.
  12. Murray Bookchin, visionary social theorist, dies at 85
  13. Bookchin Murray. Social Ecology and Communalism. - Oakland : AK Press. 2007. - Р. 19
  14. Murray Bookchin «Social Anarchism or Lifestyle Anarchism — An Unbridgeable Chasm» [2]
  15. а б Murray Bookchin, interview by David Vanek (October 1, 2001) Harbinger, a Journal of Social Ecology, Vol. 2 No. 1. Institute for Social Ecology.
  16. Bookchin, M. (October 1991). Libertarian Municipalism: An Overview. Green Perspectives, No. 24. Burlington, VT.