Даніель Дар'є

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Даніель Дар'є
фр. Danielle Darrieux
Danielle Darrieux Five Fingers 2.jpg
Студійне фото, 1952
Ім'я при народженні Даніель Івон Марі Антуанетта
Дата народження 1 травня 1917(1917-05-01)
Місце народження Бордо, Франція
Дата смерті 19 жовтня 2017(2017-10-19) (100 років)
Місце смерті Буа-ле-Руа[1]
Поховання
Громадянство Франція Франція
Професія акторка, співачка
Роки активності 1931 —2010
IMDb ID 0201638
Нагороди та премії
Почесний «Сезар» (1985)
Commons-logo.svg Даніель Дар'є у Вікісховищі

Даніе́ль Дар'є́ (фр. Danielle Darrieux, повне ім'я — Даніе́ль Іво́н Марі Антуане́тта Дар'є́ — фр. Danielle Yvonne Marie Antoinette Darrieux (фр. вимова: [da.niɛl i.vɔn ma.ʁi ɑ̃.twa.nɛt daʁ.jø]); нар. 1 травня 1917, Бордо, Франція — 19 жовтня 2017) — французька акторка, співачка.

Біографія[ред. | ред. код]

Даніель Івон Марі Антуанетта Дар'є родилась 1 травня 1917 року в Бордо, але виросла в Парижі. Її батько, військовий лікар, помер, коли Даніель було 7 років[2]. Дар'є вчилася гри на віолончелі та піаніно в Паризькій консерваторії. У 14-річногму віці вона зіграла свою першу роль у музичному фільмі «Бал» режисера Вільгельма Тіле (1931).

У 1935 році Даніель Дар'є вийшла заміж за французького письменника, сценариста і режисера Анрі Декуена, з яким познайомилася за рік до цього під час зйомок фільму «Золото на вулиці». Згодом Дар'є неодноразово знімалася в комедіях і мелодрамах Декуена.

У 1936 році режисер Анатоль Літвак запросив акторку для участі у фільмі «Майєрлінг», де Даніель Дар'є зіграла роль Марії Вечери у партнерстві з Шарлем Буає, що грав австрійського кронпринца Рудольфа. Фільм мав міжнародний успіх, після чого на акторку звернули увагу голлівудські режисери. У 1938 році вона підписала 7-річний контракт з «Universal» і зіграла свою першу велику роль у голлівудському фільмі «Гнів Парижа». Її партнером у цьому фільмі став Дуглас Фербенкс. Після цього фільму Даніель знову повернулася до Парижа.

У 1947 році акторка знялася в екранізації п'єси Віктора Гюго «Рюї Блаз» режисера П'єра Бійона за сценарієм Жана Кокто, де грала роль королеви Іспанії разом з такими зірками французького театру і кіно, як Жан Маре і Марсель Ерран.
На початку 1950-х років Даніель Дар'є знову повернулася в Голлівуд, де з'явилася у стрічці «Багаті, молоді та красиві» (1951) і з успіхом зіграла в гостросюжетній драмі «5 пальців» (1951).

У 1952 році Анрі Декуен поставив фільм «Правда про крихітку Донж» за романом Жоржа Сіменона, в якому Даніель Дар'є уперше зіграла в парі із зіркою французького кіно Жаном Габеном.
Режисер Макс Офюльс запросив Даніель Дар'є для участі у кількох своїх фільмах, ролі в яких стали одними з найкращих у кінокар'єрі акторки: у фільмі «Карусель» (1950) Дар'є зіграла жінку з буржуазного середовища, яка не задоволена ані чоловіком, ані коханцем; у фільмі «Насолода» (1952) вона зіграла роль повії (у цьому фільмі Даніель знову грала в парі з Жаном Габеном), і, нарешті, одну з найкращих ролей — світську пані, що заплуталася в тенетах власних пристрастей, у фільмі «Мадам де...» (1953), в якому грала разом з Шарлем Буає і Вітторіо де Сікою.

У 1954-му Даніель Дар'є втілила образ мадам Луїзи де Реналь в екранізації роману Стендаля «Червоне та чорне» у фільмі режисера Клода Отан-Лара, де зіграла в парі з видатним французьким актором театру і кіно Жераром Філіпом. За цю роль Даніель Дар'є у 1955 році була удостоєна призу за найкращу жіночу роль — Кришталева зірка (фр. L' Étoile de Cristal) — вищої національної кінонагороди Франції (аналог сучасного «Сезара», що прийшов на зміну у 1976 році).

У фільмі студії «United Artists» «Александр Великий» (1956) акторка втілила образ Олімпіади, матері Александра Македонського, де грала разом з голлівудськими зірками Річардом Бартоном і Клер Блум. Цей фільм став останнім у голлівудській кар'єрі Дар'є.

Даніель Дар'є у 2008 році

У 1959 році помітною роботою акторки стала роль у драмі «Марі-Октябрь» режисера Жульєна Дювів'є, де Дар'є грала разом з Бернаром Бліє і Ліно Вентурою. Знімалася також у фільмах таких режисерів, як Марсель Л'Ерб'є, Саша Гітрі, Крістіан-Жак, Марк Аллегре, Анрі Верней, Клод Шаброль, Жозе Даян та інших.

У 1960-70 роках Даніель Дар'є багато співала і виступала з концертами, а також знімалася в телефільмах і телесеріалах. У 1970 році Дар'є змінила Кетрін Гепберн у бродвейському мюзиклі «Коко», заснованому на біографії Коко Шанель,[3] але п'єса, поставлена спеціально заради Гепберн, досить швидко зникла зі сцени.

У 2001 році акторка з'явилася в ролі бабусі в сатиричній чорній комедії Франсуа Озона «8 жінок», яка принесла їй «Срібного ведмедя» на Берлінському кінофестивалі і Премію Європейської кіноакадемії в номінації «Найкраща акторка», разом з іншими головними героїнями стрічки. У 1985 році за свій внесок у кінематограф Даніель Дар'є була удостоєна почесної премії «Сезар».

За свою довгу кінокар'єру Даніель Дар'є знялася більш ніж у 140 кінофільмах[4]. Її вісімдесятирічна кінокар'єра є однією з щонайдовших в історії кінематографу. Нині Даніель Дар'є є однією з останніх легендарних акторок, що нині живуть, у світі кіно. Акторка досі веде активний спосіб життя, продовжує творчу діяльність і знімається в кіно: наприклад, у 2012 році вона знялася у кінофільмі «Ще один круассан».

Особисте життя[ред. | ред. код]

Після розлучення у 1941 році з Анрі Декуеном, з яким вони зберігали хороші стосунки упродовж усього життя аж до смерті Декуена в 1969 році, Дар'є в 1942 році вийшла заміж за домініканського дипломата Порфіріо Рубіроза, з яким розвелася у 1947 році (загинув у автокатастрофі в 1965 році). У 1948 році Даніель утретє вийшла заміж за сценариста Джорджа Мітсінкідеса, з яким прожила у шлюбі аж до його смерті в 1991 році.

Фільмографія (вибіркова)[ред. | ред. код]

Визнання[ред. | ред. код]

Нагороди та номінації Даніель Дар'є[5]
Рік Категорія Фільм Результат
Премія «Перемоги французького кіно»
1955 Найкраща акторка[6] Нагорода
1958 Найкраща акторка[7] Нагорода
Кришталева зірка
1955 Найкраща акторка Червоне та чорне Нагорода
Премія Сезар
1983 Найкраща акторка другого плану Кімната в місті Номінація
1985
Почесний «Сезар»
Нагорода
1987 Найкраща акторка другого плану Місце злочину Номінація
2003 8 жінок Номінація
Премія «Мольєр»
1997 Почесна нагорода Нагорода
2003 Найкраща акторка за виставу Оскар і Рожева Дама Нагорода
Берлінський міжнародний кінофестиваль
2002 Найкращий акторський ансамбль 8 жінок Нагорода
Приз Європейської кіноакадемії
2005 Найкращі європейські акторки 8 жінок Нагорода
Премія «Люм'єр»
2007 Найкраща акторка Новий шанс Номінація
Кришталевий глобус
2010
Почесний «Кришталевий глобус»
Нагорода

Примітки[ред. | ред. код]

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Dureau Christian. Danielle Darrieux : 80 ans de carrière // Stars de l'écran. — Paris, 2011. — 12. — ISBN 978-2-8416-7741-2.

Посилання[ред. | ред. код]