Перейти до вмісту

Зуївка

Координати: 48°3′20″ пн. ш. 38°15′9″ сх. д. / 48.05556° пн. ш. 38.25250° сх. д. / 48.05556; 38.25250
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
селище Зуївка
Герб
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район Донецький район
Тер. громада Харцизька міська громада
Код КАТОТТГ UA14080090050089622 Редагувати інформацію у Вікіданих
Основні дані
Засновано 1775
Статус із 2024 року
Населення ▼ 3131 (01.01.2017)[1]
Поштовий індекс 86781
Телефонний код +380 6257
Географічні координати 48°3′20″ пн. ш. 38°15′9″ сх. д. / 48.05556° пн. ш. 38.25250° сх. д. / 48.05556; 38.25250
Висота над рівнем моря 108 м
Водойма р. Кринка, Вільхова


Відстань
Найближча залізнична станція: Харцизьк
До станції: 11 км
До райцентру:
 - автошляхами: 11,3 км
До обл. центру:
 - фізична: 34 км
 - автошляхами: 40,9 км
Селищна влада
Адреса 86781, Харцизька міськрада, смт Зуївка, вул. Матросова, 1
Голова селищної ради Сосновський Михайло Іванович
Карта
Зуївка. Карта розташування: Україна
Зуївка
Зуївка
Зуївка. Карта розташування: Донецька область
Зуївка
Зуївка
Мапа

Зуївка у Вікісховищі

Зу́ївка — селище Харцизької міської громади Донецького району Донецькій області, Україна. Розташоване на берегах двох річок — Кринки та Вільхової.

Географія

[ред. | ред. код]

Селище Зуївка розташовується в центрально-східній частині Донецької області на пологих схилах лівого берега Кринки, у місці впадання річки Вільхової (лівої притоки Кринки). Із заходу і півдня межа селища проходить по Кринці, а з півночі по річці Вільховій. Знаходиться за 40 км від обласного центра — міста Донецька, за 11 км від залізничної станції Харцизьк. Відстань до райцентру становить близько 11 км і проходить автошляхом місцевого значення.

На заході межує з селищем Гірне (Харцизька міська рада), на північному заході (вище за течією Кринки) з селищем Нижня Кринка, на півночі з селищем Молодий Шахтар, на північному сході з селищем Вільхівка, на сході з селищем Лобанівка та (вище за течією Вільхової) містом Шахтарськ, на південному сході з селами Цупки та Півче, на південному заході з селищем Ведмеже, селом Золотарівка, селищем Водобуд, ні півдні з містом Зугрес (примикає; нижче за течією Кринки).

Герб

[ред. | ред. код]

У лазуровому щиті з золотою внутрішньою облямівкою виникають два чорних терикона, лівий вище і попереду, за якими сходить золоте сонце без зображення обличчя з такими ж вписаними променями; поверх сонця паросток із зеленим стеблом та листям і срібною квіткою.[2]

Пам'ятки

[ред. | ред. код]

Поруч із селищем розташовані три водосховища: на північному сході — Вільхівське, на північному заході — Ханжонківське та на півдні — Зуївське. На заході Вільхівського водосховища, північніше і західніше від його греблі, знаходиться вихід скельних порід Донецького кряжа. Висота скель місцями доходить до 30 м. Завдяки своїм ландшафтно-геологічним особливостям це місце користується широкою популярністю серед любителів альпінізму та скелелазіння всієї Донецької області і в повсякденній мові носить назва Зуївський скеледром.

Галерея

[ред. | ред. код]
  • Вид з північного заходу.
    Вид з північного заходу.
  • Вид на Зуївку з півдня.
    Вид на Зуївку з півдня.
  • Вид з північного сходу.
    Вид з північного сходу.

Частина території, що належить Зуєвській селищній раді, входить до складу регіонального ландшафтного парку «Зуївський».

Історичні відомості

[ред. | ред. код]

За даними на 1873 рік у слободі, центрі Зуївської волості Міуського округу Області Війська Донського, мешкало 2066 осіб, існувало 244 дворових господарства та 10 окремих будинків, у господарствах налічувалось 110 плугів, 504 коней, 437 пар волів, 1133 звичайних та 4100 тонкорунних овець[3].

За переписом 1897 року кількість мешканців зменшилась до 1988 осіб (958 чоловічої статі та 1030 — жіночої), з яких 1979 — православної віри[4].

Населення

[ред. | ред. код]

Мова

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[5]:

Мова Кількість Відсоток
російська 3067 83.37%
українська 573 15.57%
білоруська 7 0.19%
вірменська 3 0.08%
інші/не вказали 29 0.79%
Усього 3679 100%

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3679 осіб, із них 15,57 % зазначили рідною мову українську, 83,37 %— російську, 0,19 %— білоруську та 0,08 %— вірменську мову[6].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
  2. ↑ Герб Зуївки
  3. ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Области Войска Донскаго по переписи 1873 года. Изданъ Областнымъ войска Донскаго Статистическимъ Комитетомъ, подъ редакціею секретаря комитета А.Савельева. Новочеркаскъ. 1875 г. — 275 с., (стор. 255)
  4. ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-51. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
  5. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних
  6. ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Донецька область. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 9 березня 2022.



Донецька область Це незавершена стаття з географії Донецької області.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Зуївка&oldid=45212248