Перейти до вмісту

Нарва (притока Вісли)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Нарва
Місце, де Нарва вливається до Вісли
Річка Нарва (Narew) в межах басейну Вісли
52°43′56″ пн. ш. 24°20′27″ сх. д. / 52.7321° пн. ш. 24.3409° сх. д. / 52.7321; 24.3409
Витік
• координати52°43′56″ пн. ш. 24°20′27″ сх. д. / 52.7321° пн. ш. 24.3409° сх. д. / 52.7321; 24.3409
ГирлоВісла
• координати52°26′00″ пн. ш. 20°40′37″ сх. д. / 52.433333333333° пн. ш. 20.676944444444° сх. д. / 52.433333333333; 20.676944444444
Басейнбасейн Нарвиd
Країни:Білорусь Білорусь
Польща Польща
РегіонMiddle Vistula Water Regiond
Гродненська область
Берестейська обл.
Довжина484 км
Площа басейну:75 200 км²
Середньорічний стік320 м³/с
Притоки:Західний Буг (ліва), Вкра (права)
Водойми в русліЗегжинське водосховище
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

На́рва (або На́рев від пол. Narew, біл. Нараў) — річка в Білорусі та Польщі. Права притока Вісли (басейн Балтійського моря).

Довжина — 484 км, сточище (водозбірний басейн) — 75 200 км². Долина в багатьох місцях заболочена.

На річці є водосховище — Зеґжинське озеро.

Міста на річці

[ред. | ред. код]

Основні притоки

[ред. | ред. код]

Гідрографічна інверсія

[ред. | ред. код]
  • У 1962 році в польській гідрографічній науці змінився порядок річки Нарви (вона з притоки 2-го порядку Вісли перетворилася на притоку 1-го порядку). До цього Нарву вважали за притоку Західного Бугу, після — навпаки[1]. Через це в Західного Бугу, що став за притоку Нарви, дуже зменшилася площа басейну — 39 420 км² (до цього вона була прийнятою 73 470 км²).

Етнографія

[ред. | ред. код]

Верхня течія річки до села Страбля належить до української етнічної території, а сама річка вважається білорусько-українською етнічною межею — попри наявність групи українських сіл (Війшки, Риболи, Павли, Стрільці (Давидовичі), Саці, Тростянка й Одринки) на північ від річки.[2]

Див. також

[ред. | ред. код]

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. Розпорядження № 119 голови Ради міністрів Польської Народної Республіки від 27.12.1962 про зміну й усталення назв деяких місцевостей і фізіографічних об'єктів. «Monitor Polski», 1963, № 3, пункт 6. Архів оригіналу за 22 березня 2014. Процитовано 31 серпня 2011.
  2. Юрій Гаврилюк. Підляшшя Північне і Південне: штрихи до «портрету» українства. Архів оригіналу за 3 листопада 2018. Процитовано 24 серпня 2020.

Посилання

[ред. | ред. код]