Небесний острів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гори Санта-Каталіна[en], розташовані на півдні Аризони, є одними з найвідоміших "небесних островів"
Гори Чірікауа[en] підіймаються на 2700 м над навколишньою пустелею
Пік-Портал висотою 2400 м в горах Чірікауа

Небесний острів (англ. Sky Island) — ізольований гірський масив, який підіймається над навколишніми рівнинами, флора та фауна якого значно відрізняється від флори та фауни рівнин. Початково цей термін стосувався порослих лісом гір Мексиканського нагір'я, а потім поширився на подібні ізольовані гори, порослі лісами. Одним із ключових елементів небесного острова є фізична ізоляція від інших гірських хребтів, у результаті чого утворюється ізольоване природне середовище, наприклад ліс. Так, на південному заході США в період між 18 000 р до н.е. і 8000 р до н.е. температура значно підвищилася, що призвело до формування великих пустель та ізольованих лісів на небесних островах[1]. Типовими явищами, які спостерігаються на небесних островах, є ендемізм, висотна міграція[en] та реліктові популяції.

Складна динаміка видового різноманіття[en] на небесних островах привертає увагу біогеографів, а зниження їхнього біорізноманіття викликає занепокоєння у природоохоронців[en]. Деякі небесні острови є рефугіумами, де збереглися види, вимерлі на рівнинах через потепління клімату після завершення останнього льодовикового періоду. В інших випадках локалізовані популяції рослин і тварин мають тенденцію до видоутворення, подібно до океанічних островів, таких як Галапагоські острови в Еквадорі.

Етимологія[ред. | ред. код]

Герпетолог Едвард Гаррісон Тейлор[en] у 1940 році на 8-му Американському науковому конгресі у Вашингтоні порівняв ізольовані, порослі лісом гори Мексиканського нагір'я з островами. Його доповідь з цієї теми була презентована у 1942 році[2]. У 1943 році Натт Н. Джодж в журналі «Arizona Highways[en]» назвав гори Чірікауа[en] на південному сході Аризони "гірськими островами у пустельному морі"[3]. Приблизно в цей період термін "небесний острів" почав застосовуватися для позначення високогірних, не вкритих льодовиком, стародавніх форм рельєфу на гребені Сьєрра-Невади в Каліфорнії[4].

Термін "небесний острів" був популяризований письменником Уелдоном Хілдом, що мешкав на південному сході Аризони та писав на природничу тематику. У своїй книзі «Небесний острів» 1967 року він описав шлях від міста Родео, розташованого в штаті Нью-Мексико, на заході пустелі Чіуауа, до вершини гори Чірікауа, розташованої на відстані 56 км від Родео. При піднятті на 1700 м спекотна і посушлива пустеля поступово змінюється на луки, дубово-соснове рідколісся, сосновий ліс і, нарешті, на ялиново-ялицево-осиковий ліс. В книзі описується дика природа та умови життя горян. В ній згадується концепція біому, хоча віддається перевага терміну "життєва зона[en]", а також книга включає посилання на працю Клінтона Гарда Мерріема[5].

У другій половині XX століття концепція гір як острівних природних середовищ закріпилася серед вчених і використовувалася такими популярними письменниками, як Девід Куаммен[en][6] і Джон Макфі[en][7]. Ця концепція є частиною теорії острівної біогеографії. Вона не обмежується горами на південному заході Північної Америки і застосовується до гір, нагір'їв і гірських масивів по всьому світу[8].

Небесні острови в Північній Америці[ред. | ред. код]

Ліс в горах Сандія[en] висотою 3163 м. Нижче на 1800 м ліс переходить в пустелю

Небесні острови Сьєрра-Мадре[en], ймовірно, є найбільш дослідженими небесними островами у світі. Ці численні гори, розташовані в штатах Нью-Мексико і Аризона на південному заході США та в штатах Чіуауа і Сонора на північному заході Мексики, утворюють ланки ланцюга, що з'єднує північний край Західної Сьєрра-Мадре та південь Колорадського плато. Небесні острови, розташовані в горах у центральних і північних штатах США, часто формують "острівні хребти", прикладом яких є гори Вічіта[en] на південному заході Оклахоми[en].

Іншими прикладами острівних хребтів є гори Крезі[en], Кастл[en], Беарс-Пау[en], Хайвуд[en] та Малі Скелясті гори[en], розташовані в штаті Монтана. Кожен із цих гірських хребтів покритий лісом, а вище верхньої межі лісу в них розташована високогірна тундра і снігова шапка. Ці гори не з'єднані з жодними іншими гірськими хребтами і повністю оточені безлісими преріями або напівпустельними рівнинами, порослими чагарниками. Іншими відомими небесними островами Північної Америки є гірські ліси Великого басейну[en], зокрема Білі гори[en] в Каліфорнії та гори Спрінг-Маунтінс[en] поблизу Лас-Вегаса в штаті Невада. Однією із унікальних рис небесних островів, розташованих на кордоні США та Мексики, є змішання флористичних спорідненостей: дерева та інші рослини, поширені на вершинах гір, є більш характерними для північних широт, тоді як флора нижчих висот пов'язана з флорою південних пустель і гір[9]. Серед ендемічних рослин і тварин, що зустрічаються на цих небесних островах, слід відзначити гірську юкку[en] (Yucca × schottii), гремську руду білку[en] (Tamiasciurus fremonti grahamensis), уачукського весняного равлика[en] (Pyrgulopsis thompsoni) та хемезьку саламандру[en] (Plethodon neomexicanus).

Деякі гірські види, такі як лаєлльська мідиця (Sorex lyelli), еволюціонували в межах свого обмеженого ареалу, пристосовуючись до гірського середовища[10]. Однак дослідники помітили, що деякі ізольовані гірські екосистеми мають тенденцію до зменшення біорізноманіття з часом. Причиною цього є вразливість невеликих, ізольованих популяцій до вимирання. Ізьольованість природного середовища також зменшує можливість колонізації[en] новими видами. Крім того, деяким видам, таким як гризлі (Ursus arctos horribilis), потрібна наявність різноманітних природних середовищ. Ці ведмеді історично зустрічалися в лісах та на луках небесних островів Мадре, а також на навколишніх рівнинах, зокрема в прибережних районах, і були винищені в регіоні на початку XX століття[11]. На небесних островах спостерігаються висотні міграції, сезонні переміщення між високогір'ями і рівнинами, подібні до тих, які здійснюють гірські перепелиці (Oreortyx pictus) в горах Великого Басейну. Ці птахи зустрічаються на великих висотах, коли сніговий покрив там відсутній, і замість того, щоб мігрувати на південь на зиму, вони мігрують в долини[12].

Небесні острови або навіть долини між ними можуть виступати не лише як перешкода для розселення[en], але й як шлях для міграції. Прикладами тварин, які використовують небесні острови Сьєрра-Мадре як шляхи для розселення на північ, є ошатнопері трогони (Trogon elegans) та білоносі носухи (Nasua narica)[13].

Небесні острови світу[ред. | ред. код]

Приклади небесних островів світу, відповідно до їх географічного розташування:

Афротропіка[ред. | ред. код]

Докладніше: Афромонтанський регіон

Нотогея[ред. | ред. код]

Індомалайя[ред. | ред. код]

Неарктика[ред. | ред. код]

Неотропіка[ред. | ред. код]

Палеарктика[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Favé, M.-J.; Johnson, R. A. (2015). Past climate change on Sky Islands drives novelty in a core developmental gene network and its phenotype. BMC Evolutionary Biology. 15: 183. doi:10.1186/s12862-015-0448-4. PMC 4560157. PMID 26338531.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  2. ↑ Taylor, Edward Harrison. 1942. "Island" faunas on the Mexican Plateau. Proceedings of the 8th American Scientific Congress 3: 503-504.
  3. ↑ Dodge, Natt (March 1943). Monument in the Mountain. Arizona Highways. Phoenix, Arizona: Arizona Highway Department. 19 (3): 20—28.
  4. ↑ Howell, John Thomas (May 1947). Mono Mesa - Sierra Sky Island. Sierra Club Bulletin. San Francisco, California: Sierra Club. 32 (5): 15—18.
  5. ↑ Heald, Weldon (1967). Sky Island. Princeton, New Jersey: Van Nostrand. с. 114—126.
  6. ↑ Quammen, David (2004). The Song of the Dodo: Island Biogeography in an Age of Extinctions. New York: Scribner. с. 436–447. ISBN 978-0-684-82712-4.
  7. ↑ McPhee, John (1981). Basin and Range. New York: Farrar, Straus and Giroux. с. 46. ISBN 978-0-374-10914-1.
  8. ↑ Warshall, Peter (19 September 1994). The Madrean Sky Island Archipelago: A Planetary Overview. Biodiversity and Management of the Madrean Archipelago. The Sky Islands of Southwestern United States and Northwestern Mexico. Fort Collins, Colorado: United States Forest Service.
  9. ↑ McLaughlin, Steven P. (19 September 1994), An Overview of the Flora of the Sky Islands, Southeastern Arizona: Diversity, Affinities, and Insularity, Biodiversity and Management of the Madrean Archipelago. The Sky Islands of Southwestern United States and Northwestern Mexico, Fort Collins, Colorado: United States Forest Service
  10. ↑ Wilson, Don; Ruff, Sue (1999). The Smithsonian Book of North American Mammals. Washington, D.C.: Smithsonian Institution Press. с. 26. ISBN 978-1-56098-845-8.
  11. ↑ Brown, David E. (1985). The Grizzly in the Southwest. Norman: University of Oklahoma Press. с. 77–95, 136–159. ISBN 978-0-8061-1930-4.
  12. ↑ Mountain Quail fact sheet (PDF). Nevada Department of Wildlife. Архів оригіналу (PDF) за 16 September 2012. Процитовано 8 May 2011.
  13. ↑ Tweit, Susan J. (1992). The Great Southwest Nature Factbook. Alaska Northwest Books. с. 209–210. ISBN 978-0-88240-434-9.
  14. ↑ Davis Mountains Preserve | The Nature Conservancy. www.nature.org.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Небесний_острів&oldid=42157187